Рішення № 292961, 27.11.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.06 Справа 16/434/380/13-06

За позовом Державної установи „Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України”, м. Київ

до Українського державного підприємства „Укрінтеравтосервіс”, с. Новосілки, Вишгородський р-н

про стягнення 49763,21 грн.

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

Від позивача: Москаленко І.О. - довіреність;

Від відповідача: Мірошниченко М.Є. - довіреність;

суть спору:

Державною установою „Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України” (далі –позивач) заявлено позов до Українського державного підприємства „Укрінтеравтосервіс” (далі –відповідач) про стягнення 49763,21 грн., з яких 42000 грн. –основний борг, 7174 грн. пеня, 589,21 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.10.2006 р. справу №16/434 направлено за встановленою підсудністю до господарського суду Київської області.

Згідно резолюції голови господарського суду Київської області А.С. Грєхова справу передано для подальшого провадження судді С.Ю.Наріжному.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2006 р. справу прийнято до свого провадження суддею Наріжним С.Ю. та присвоєно їй №16/434/380/13-06, а розгляд справи призначено на 27.11.2006 р. о 14-55.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору безвідсоткової зворотної допомоги №1Дд-2005 щодо повернення коштів.

Представник відповідача відповідно до ст. 59 ГПК України надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає лише в частині основного боргу в розмірі 42000 грн. та пені в сумі 3733 грн. Відносно вимоги про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України зазначає, що зазначена вимога є безпідставною оскільки норми зазначеної статті застосовуються лише за наслідки порушення грошових зобов’язань, в той час як заборгованість у відповідача виникла на підставі договору безвідсоткової позики. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем розрахована пеня в розмірі, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені сторонами докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

20.04.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено договір безвідсоткової допомоги №1Дд-2005 (далі –Договір). Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу безвідсоткову зворотну допомогу у сумі 52000 грн., а відповідач зобов’язався повернути її у визначений договором строк.

Відповідно до п. 5.1 договору безвідсоткова зворотна допомога надається строком на три місяці, але в будь якому випадку вона підлягає поверненню до 31.05.2005 р.

В порушення умов договору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, сплативши частково 10000 грн., у зв’язку з чим на день подання позову у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 42000 грн., яка визнана відповідачем.

Згідно 8.2 договору у разі порушення відповідачем строків оплати товару, він сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми несплачених коштів за кожен день прострочення.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи сума пені в розмірі 7174 грн. є обгрунтованою та підлягає стягненню.

Посилання відповідача у відзиві на неправомірність нарахування позивачем пені у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, в зв’язку з тим, що Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 11.22.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, але не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який була нарахована пеня, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Таким чином, оскільки сторони досягли згоди щодо розміру пені у договору, який підписаний і скріплений печатками обох сторін, що узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України, який був прийнятий пізніше ніж Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” суд вважає, що нарахування позивачем пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відповідачем у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу є правомірним. (Аналогічна ж позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2005 р. по справі №10/229)

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи те, що відповідач визнав суму основної заборгованості та частково суму пені, характер спірних правовідносин суд вважає за необхідно зменшити розмір пені.

У зв’язку із зазначеним суд зменшує пеню в розмірі 7174 грн., яка підлягає стягненню з відповідача до 3733 грн.

Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, розмір 3% річних за весь час прострочення складає 589,21 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 42000 грн. –основного боргу, 3733 грн. –пені, 589,21 грн. –3% річних.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв’язку з тим, що сума пені в розмірі 7174 грн. нарахована позивачем правомірно, а її розмір до 3733 грн. зменшено судом за власної ініціативою з підстав наведених вище та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача витрати відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК в частині суми відмовленої пені покладаються також на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Українського державного підприємства „Укрінтеравтосервіс” (Київська обл., Вишгородський р-н, с. Новосілки, вул. Київська, 50; код ЄДРПОУ 21536845) на користь Державної установи „Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України” (м. Київ, вул. І. Шевцова, 5; код ЄДРПОУ 21676262) 42000 (сорок дві тисячі) грн. –основного боргу, 3733 (три тисячі сімсот тридцять три) грн. пені, 589 (п’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 21 коп. –3% річних та судові витрати 497 (чотириста дев’яносто сім) грн. 63 коп. державного мита та 118 (вісімдесят шість) грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3441 грн. пені відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Наріжний С.Ю.