Постанова № 29291877, 08.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мелещенко Л.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2013 року справа №0517/12700/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

головуючого судді: Арабей Т.Г.,

суддів: Геращенка І.В., Губської Л.В.,

при секретарі Мосіній К.С.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Скуби О.О., діючих за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 04 січня 2013 р. у справі № 0517/12700/2012 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької областіпро зобов'язання поновити пенсію, як громадянину України, проживаючому за межами України,-

В С Т А Н О В И В :

15.11.2012 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області про визнання нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області про відмову поновити та виплатити позивачу пенсію за віком по матеріалам пенсійної справи, яку отримувала позивач до виїзду на постійне місце проживання за межі України та зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу пенсію, на підставах, визначених пенсійним законодавством, з 07.10.2009 року, тобто починаючи з дня ухвали Конституційним Судом України Рішення про втрату чинності положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Єнакіївського міського суду Донецької області від 04 січня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 04 січня 2013 р. у справі № 0517/12700/2012 та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав неправильного та неповного дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити частково, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є громадянкою України, що підтверджується паспортом для виїзду за кордон, виданим 14.01.1998 року, постійно мешкає на території Ізраїля (а.с.14).

16.08.2012 року позивач ОСОБА_4 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької областіз письмовою заявою про поновлення виплати пенсії по матеріалам пенсійної справи, яка їй була призначена та виплачувалася з вересня 1990 р. по червень 1999 р. і виплата якої припинена в зв'язку з виїздом на постійне проживання до Ізраїлю (а.с.10).

Управлінням Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області винесено рішення № 3055 від 25.08.2012 року про відмову в поновленні виплати пенсії, посилаючись на норми ст. 49 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.12).

Спірним у даній справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в поновленні виплати пенсії.

Згідно ст. 49 ч. 1 п. 2, 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 р. положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, після прийняття рішення Конституційним Судом України, Законом № 1058 не встановлено підстав для припинення пенсії в разі перебування пенсіонера за кордоном.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для припинення виплати пенсії позивачеві була іі заява, подана 23.11.1998 року. Жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок або право Пенсійного фонду автоматично здійснювати відновлення пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера.

Крім того, з моменту припинення виплати пенсії та до прийняття рішення Конституційним Судом України минув досить тривалий час. Заяву про поновлення пенсії позивач направила лише 16.08.2012 р., а тому саме з моменту звернення з відповідною заявою до відповідача підлягає поновленню виплата пенсії позивачу.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 - нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Тобто, вказаною нормою зазначено випадки, коли сума пенсії була нарахована, але не отримана з вини пенсіонера або пенсійного органу.

В даному спорі, сума пенсії не була нарахована і не могла бути нарахована, оскільки пенсіонер з відповідною заявою до пенсійного органу не звертався.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, припустився порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору і є підставою для скасування постанови з ухваленням нової.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 04 січня 2013 р. у справі № 0517/12700/2012 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області про зобов'язання поновити пенсію, як громадянину України, проживаючому за межами України - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України вмісті Єнакієве Донецької області щодо відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_4 відповідно до поданої заяви від 16.08.2012 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Єнакієве Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_4 відповідно до поданої заяви від 16.08.2012 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 лютого 2013 р. Постанова в повному обсязі складена 13 лютого 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Л.В.Губська