Рішення № 29290484, 11.02.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/15807/2012

н/п 2/640/394/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2013 року

Київський районний суд м. Харькова у складі головуючого

судді Чередник В.Є.

при секретарі Кривенко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Правекс Банк» до ОСОБА_1, третя особа арбітражний керуючий ОСОБА_2О про визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна, застосування наслідків недійсності правочинів,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ « Правекс Банк» звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 09.10.2011 року, який укладено ліквідатором ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5.

В судове засідання представник позивача не зявився, направив поштою заяву про розгляд справи за його відсутністю. У позовній заяві позивачем зазначено, що договір купівлі-продажу квартири № 12 у м. Харкові, вул. Героїв Праці, б. 12-Д укладенийі з порушенням норм чинного законодавства ЗУ «Про іпотеку» та ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Представник ОСОБА_3 проти позову заперечувала та надала відзив на позовну заяву, в якому вказала, що при проведенні процедури банкрутства кошти отримані від реалізації заставного майна направляється виключно на погашення вимог заставних кредиторів. Також, вказала на той факт, що ПАТ КБ«Правекс банк» ніколи не був власником вказаного майна , не є стороною правочину, а тому не має права на подання позовної заяви до суду.

Третя особа в судове засідання не зявилась, своїх заперечень до суду не надала, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчать розписки в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 07.10.2005 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Правекс Банк» був укладений кредитний договір № 12006-224/05М. Для забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_3 уклала договір іпотеки квартири № 27 в м. Харкові, вул. Героїв Праці, б. 12-Д.

21.12.2010 року у справі №Б 50/225 10 господарським судом Харківської області була винесена постанова про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_3 відкрито ліквідаційну процедури та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2 Вказаною постановою скасовано всі арешти та зазначено, що накладення нових арештів не допускається.

18.07.2011 року арбітражний керуючий ОСОБА_2 діючи на підставі постанови господарського суду Харківської області від 21.12.2010 року здійснив продаж квартири № 27 ОСОБА_4 на аукціоні та 09.10.2011 року на виконання вимог закону уклав договір купівлі - продажу майна, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5

ПАТ КБ «Правекс Банк» посилається на те, що вказаний договір суперечить вимогам чинного законодавства.

Вивчивши матеріали справи, позиції позивача та відповідачів, дослідивши докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими для виконання на всій території України.

Судом встановлено, що 21.12.2010 року у справі №Б 50/225-10 господарським судом Харківської області була винесена постанова про визнання боржника банкрутом ФОП ОСОБА_3 відкрито ліквідаційну процедури та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_2 Вказаною постановою скасовано всі арешти та зазначено, що накладення нових арештів не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Квартира № 27 за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, б. 27-Д відчужувались арбітражним керуючим ОСОБА_2 на виконання постанови господарського суду Харківської області про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом.

Отже, ОСОБА_4М.є добросовісним набувачем вказаного майна і витребуванню від нього воно не підлягає.

Відповідно до частини ч.5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Продаж майна було виконано в процедурі банкрутства, а тому в даному випадку повинні бути застосовані норми спеціального закону, а саме Закону України «Про встановлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не більш загальні норми Закону України «Про іпотеку».

В п. 8.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України № 04-5/1193 від 04.06.2004 року «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд зазначив, що ОСОБА_6 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює певні гарантії прав кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника: щодо черговості у задоволені вимог (ч. 1 ст. 31), щодо права не погодитись на укладення мирової угоди (ч. 3 ст. 35) тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 26 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції цього закону на момент укладення оспорюваного договору, майно боржника, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Статтею 52 ЦК України, згідно якої фізична-особа підприємець відповідає за зобовязаннями, повязаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить спеціальні норми, щодо захисту права іпотекодержателя на заставлене майно. ПАТ КБ «Правекс банк» є визнаним кредитором в обох провадженнях про банкрутство фізичної особи підприємця ОСОБА_3, а тому його права як іпотекодержателя є повністю захищеними згідно приписів ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Посилання позивача на той факт, що договір кредиту був укладений між ПАТ КБ «Правекс банк» та ОСОБА_3, як фізичною особою, а тому їх вимоги не повинні були розглядатись у межах справи про банкрутство, спростовуються нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобовязаннями, повязаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Квартира № 27 в м. Харків, вул. Героїв праці, б. 12-Д була включена до ліквідаційної маси, в силу статті 52 ЦК України, а вимоги ПАТ КБ «Правекс банк» були включені до вимог у праві про банкрутство, у зв»язку з тим, що вони забезпечені іпотекоюАДРЕСА_1, яка увійшла до ліквідаційної маси.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

В силу колізії між нормами Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та нормами Законів України «Про іпотеку» і «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», які набули чинності з 1 січня 2004 року, в частині регулювання правового становища кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справах про банкрутство, суд виходить із системного тлумачення норм наведених вище законів та враховувати наступне.

До внесення відповідних змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і Законом України «Про іпотеку» окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватись, оскільки встановлення у Законі особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів).

Посилання позивача на той факт, що вимоги ПАТ КБ «Правекс Банк» є особистими, спростовується доказами наявними в матеріалах справи.

ОСОБА_3 уклала з ПАТ УКБ «Правекс Банк» договір іпотеки. Відповідно до ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавець відповідає перед іпотекодержателем у межах вартості майна переданого в іпотеку, ст. 23 вказаного закону встановлено, що іпотека переходить до спадкоємців. Отже, законом встановлено межі відповідальності вартість майна, що прямо вказує що на інше майно особи не може бути звернено стягнення і що права за договором іпотеки можуть переходити до іншої особи, а особисті вимоги-це вимоги невідємно повязані з особою боржника.

Позивач посилається на порушення його прав як заставного кредитора згідно ЗУ «Про іпотеку», зокрема обовязок іпотекодавця отримувати згоду на продаж заставного майна, обовязок іпотекодавця на визначення вартості обєкта іпотеки за згодою іпотекодержателя тощо. Також Позивач обґрунтовує недійсність оспорюваного правочину на підставі порушення ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», яка встановлює, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Продаж заставного майна було здійснено не іпотекодавцем, а ліквідатором ФОП ОСОБА_3 арбітражним керуючим ОСОБА_2, який діяв згідно приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» й в порядку примусового виконання судових рішень, при цьому отримання згоди іпотекодержателя на продаж майна боржника в процедурі банкрутства, або погодження вартості такого майна, не передбачені.

Відповідно до приписів ст. 30 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута (комітет кредиторів у випадку банкрутства фізичної особи-підприємця не утворюється згідно особливостей банкрутства окремих категорій субєктів підприємницької діяльності, що передбачені розділом VI, ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України. З аналізу норм ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що за умови дійсності постанови про визнання боржника банкрутом у арбітражного керуючого виникає обовязок укладати такий договір, а у переможця проведеного у передбачений законодавством України спосіб аукціону є право вимагати від арбітражного керуючого виконання цього обовязку. 09.10.2011 арбітражним керуючим ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири № 27 м. Харків, вул. Героїв Праці, б. 12 Д з переможцем аукціону, що був проведений товарною біржею «Правопорядок» 18.07.2011 року, ОСОБА_4

Як вбачається з наведених норм Закона України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» отримання згоди окремого заставного кредитора або погодження з ним ціни продажу заставного майна не є обовязковим, а процедуру продажу майна банкрута виконано з додержанням вимог чинного законодавства.

Продаж квартири виконано арбітражним керуючим ОСОБА_2 згідно ст. 30 Закону Украхни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в порядку відкритих торгів (аукціону) з біржі за ціною, що була сформована за максимальною ставкою, яка надійшла від учасників, у результаті відкритих торгів, тобто результаті торгів перевищували начальну ціну аукціону. Спосіб реалізації майна з відкритих торгів, в яких мають право взяти участь будь які особи, сам по собі гарантує продаж майна за ринковою ціною.

Стартову вартість нерухомого майна було визначено субєктом оціночної діяльності ПП «Агентство оцінки майна та землі», яке діє на підставі відповідної ліцензії та провадить оцінку згідно ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та за процедурою встановленою чинним законодавством. Звіт про оцінку вказаного майна оформлений ПП «Агентство оцінки майна та землі» 21.12.2010. Вартість визначена у розмірі 95 600 грн.

Посилання скаржника на ч. 1 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є помилковим.

Стаття 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» набула чинності лише 16.10.2011 року, а дії по включенню майна до ліквідаційної маси, його оцінці та реалізації відбувались до внесення змін у ст. 48 закону.

Згідно Конституції України закон не має зворотної дії у часі та застосовується до тих правовідносин, які виникли або існують після набрання чинності нормативно правового акту.

Зокрема, Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким були внесені ці зміни у прикінцевих положеннях визначив, що ОСОБА_6 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у позові в повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст..10,11,60,88,130,174,212-215 ЦПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд-

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ПАТ КБ «Правекс банк » до ОСОБА_3, третя особа Арбітражний керуючий ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 09.10.2011 року недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя -