Постанова № 29290279, 25.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.12.12Справа №2а-2898/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді - Кравченко М.М.;

при секретарі - Коваль К.М.,

за участю:

представник позивача Демидович Юлія Миколаївна довіреність № б/н від 07.08.12 на підставі паспорту;

представник відповідача Мачехін Євген Олегович довіреність № 1838/9/10-0 від 26.06.12 на підставі посвідчення;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Універсал-Юг-Строй" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Універсал-Юг-Строй" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги позивача мотивовані невідповідністю відомостей, що відображені в акті перевірки позивача, фактичним обставинам та вимогам діючого законодавства, та, отже, безпідставністю, на думку позивача, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 4 грудня 2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2898/12/2770. Іншою ухвалою суду від 4 грудня 2012 р. підготовче провадження по справі закінчене, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов з підстав, що у ньому наведені.

Представник відповідача заперечував проти позову посилаючись на законність дій Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби з прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову виходячи з такого.

ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя 02.08.2012 г. була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «Універсал-юг-строй» за №1544/10/22-0103/31709928 від 02.08.12 з питань фінансово - господарських взаємовідносин з TOB «Бренд - Строй» за період лютий, березень, квітень 2011 р., та ВВП «Строитель-плюс» за період жовтень 2010 року, січень, лютий 2011 р., та як підсумок винесено податкове повідомлення-рішення № 0000420220 від 16.08.12 р. де встановлена сума недоїмки з ПДВ у розмірі - 203 672.00 грн. та фінансових санкцій у розмірі - 4 363.25 коп.

У висновках акта перевірки, які відображені в оспорюваному податковому повідомленні - рішенні державний податковий ревізор - інспектор вказав на порушення «Універсал-юг-строй» норм податкового законодавства, зокрема п. 187.1 ст.187, п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПКУ, а саме - неправомірність включення сум до податкового кредиту, з огляду на те, що неможливо провести зустрічну звірку з контрагентами ПП «Універсал-Юг-Строй» - БВП «Строитель-Плюс», TOB «Бренд - Строй» з питань господарських взаємовідносин в період, що перевірявся та порушення контрагентами ст.203, ст.215, 216, ст.228, ст.ст. 662, 665, 656 ЦКУ в частині відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, у зв'язку з чим угоди з контрагентами мають ознаки нікчемності, і як наслідок взаємодії з суб'єктами господарювання (у том числі ПП «Універсал-Юг-Строй») без мети реального настання правових наслідків.

Відповідачем зроблений висновок, що податковий кредит сформований від БВП «Строитель-плюс», TOB «Бренд - Строй» не підтверджений та підлягає виключенню.

Такий висновок був зроблений відповідачем з огляду на відсутність контрагентів за місцем знаходження, та наявності кримінальної справи №69-0146, за фактами фіктивного підприємництва.

Суд не може погодитися із законністю таких дій відповідача виходячи з такого.

Пунктом. 198.2 статті198 ПКУ передбачено, що право на податковий кредит виникає у платника податку з моменту отримання податкових накладних від постачальника, що підтверджує факт придбання нами товару (послуг).

Згідно п. 198.6 ст.198 ПКУ передбачає умови, при яких не підлягає включенню до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів.

Момент виникнення податкового зобов'язання з ПДВ встановлено п. 187.1 ст.187 ПКУ а момент виникнення права на податковий кредит - п. 198.2 ст.198 ПКУ.

Зазначені норми встановлюють певні правові наслідки для платників податку залежно від події, що сталася раніше (перша подія), а законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, чи іншими документами передбаченими п.201.11 ПКУ, суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Фактичні обставини свідчать, що під час проведення перевірки відповідачу були надані:

по правовідносинам з контрагентом ПП «Бренд - Строй» за лютий, березень, квітень 2011 р. (арк. 3 Акту): договір №143/165 від 24.02.11 р., податкові накладні №№237,63,134,25,125, 161, акти виконаних робіт СМР№1 від 28.04.11 р., №2 від 29.06.11 р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт від 24.02.11 р, 28.04.11 р., 29.06.11 р., рахунки №022401, №031402, №032801, №040601, №042201, реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за відповідні періоди, банківські виписки, які підтверджують безготівковий розрахунок, декларації з ПДВ.

по правовідносинам з контрагентом БВП «Строитель-плюс» за жовтень 2010 р., січень, лютий 2011 р. (арк.14 Акту): договори №36/7, 37/10, №51/12, податкові накладні №№5722,196, 39, 183, 194, 530, акти виконаних СМР №1 від 29.10.10 р, № 1 від 28.01.11 р., №1 від 27.01.11 р, №2 від 24.02.11 р., рахунки за №№2710/3, 2701, 1401, 2501, 2302, реєстри виданих та отриманих податкових накладних за перевіряє мий період, банківські виписки які підтверджують безготівковий розрахунок, а також довідки про вартість виконаних підрядних робіт від 29.10.10 р, 27.01.11 р., 28.01.11 р, декларації з ПДВ.

Зі змісту зазначеного Акту перевірки випливає, що «податок на додану вартість по вищевказаним податковим накладним включені до складу податкового кредиту за лютий, березень, квітень 2011 року, (та жовтень 2010 року, січень, лютий 2011 року) відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за лютий, березень, квітень 2011 р. (та жовтень 2010року, січень, лютий 2011 року) відповідно» (дослівно). Отже, наявність фактів придбання позивачем послуг (товарів), що підтверджуються податковими накладними, наявність факту сплати податку на додану вартість у складі придбаних товарів (послуг), що підтверджується платіжними документами, наявність факту виконаних робіт (послуг) відповідно до договорів, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт та фактично реконструйованими будівельними спорудами, та підтвердження проведення операцій по придбанню послуг усіма первинними документами, складеними відповідно до закону, вказує на правомірне включення сплаченого податку до складу податкового кредиту.

Фактичні обставини свідчать, що у діях позивача відсутні ознаки неправомірних дій, а наведені відповідачем у акті перевірки доводи не є такими, що спростовують правильність віднесення податку до податкового кредиту, що вказує на необхідності скасування податкового повідомлення-рішення.

Право платника податку на зменшення податкових зобов'язань, у зв'язку з подвійною сплатою ПДВ при здійснені господарської операції, не може залежити від сплати податку іншими платниками податку по всьому ланцюжку взаємин з придбання товару (послуг), оскільки така процедура коригування податкового кредиту суперечить нормам Податкового Кодексу України та ст. 1 ЗУ «Про систему оподаткування».

Крім того, ст. 11 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», а також ЗУ «Про Податок на додану вартість» і норми Податкового Кодексу України в цілому, не дають права органам ДПС самостійно встановлювати порядок віднесення до податкового кредиту та отримання податкової вигоди.

Аналізуючи у сукупності всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позиція представників ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя, базується на припущеннях недотримання податкового законодавства контрагентами ПП «Універсал-юг- строй» - ПП «Бренд - Строй» та БВП «Строитель-плюс», у той час як відповідальність за будь-які правопорушення визначається як така, що має індивідуальний персоніфікований характер, що відповідає ст. 61 Конституції України та ч.1 ст. 96 ЦКУ.

Така позиція ПП «Універсал-Юг-Строй» узгоджується з практикою Верховного суду викладеної у Постанові від 31 січня 2011 року, згідно якої, за змістом підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до основних фондів чи нематеріальних активів, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Така позиція касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні положень підпунктів 7.4.1,7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР та відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13 січня 2009 року (справа N21-15786008) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11 грудня 2007 року (справа N 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, норми пп.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4 Закону N168/97-ВР кореспондуються з нормами п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПКУ, тобто відповідають тим нормам, які ставляться в вину ПП «Універсал-Юг-Строй».

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами перегляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суд зобов'язаний привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання послуг у контрагентів БВП «Строитель-Плюс», TOB «Бренд - Строй», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, податковим органом спростовані не були.

Основним доводом представників податкової інспекції, у викладенні своєї думки є встановлена ними ж нікчемність угод укладених між ПП «Універсал-Юг-Строй» та його партнерами БВП «Строитель-плюс», TOB «Бренд - Строй».

Ст.20 ПКУ, не передбачає права органів державної податкової служби на самостійне визнання угод недійсними чи нікчемними.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Посилання ж відповідача на укладення правочинів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, здійснені за відсутності будь-яких доказів, лише при суб'єктивному припущені відповідача, не є достатньою підставою для висновку про наявність у діях ПП «Універсал-Юг-Строй» та його контрагентів, мети, що суперечить інтересам держави та суспільства та укладання правочинів, які порушують ст. 228 ЦК України.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені ПП «Універсал-Юг-Строй», відповідач також кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, реальні правові наслідки за правочинами, переліченими відповідачем в акті, були досягнуті сторонами шляхом вчинення ними дій з виконання умов договорів та здійснення розрахунків за ними, тобто дії сторін правочинів були спрямовані на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202 ЦК України), що в повній мірі відповідає положенням ст.203 та ст. 215 ЦК України.

Правочини, які укладені між позивачем та контрагентами - постачальниками, фактично не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена в адміністративному судочинстві чи в іншому судовому або поза судовому порядку.

Крім того, згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. При цьому відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених правочинів як фіктивних.

За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладеного правочину, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених відповідачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності ДПІ не наведено.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України - Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.58.4 ст.58 ПКУ - складання і відправлення платнику податку податкового повідомлення - рішення за податковими зобов'язаннями з податків і зборів, несплата податкових зобов'язань за якими встановлено рішенням суду забороняється, до набрання чинності рішення суду по справі або винесення постанови про закриття такого кримінальної справи за не реабілітаційних обставин..

З огляду на наведене, до вступу в силу рішення суду, не можуть вважатися встановленими факти, і не може бути винесено податкове повідомлення-рішення.

Не зважаючи на вищевикладене, податковою інспекцією винесено податкове повідомлення - рішення від 16.08.12 р. №0000420220 і розрахунок штрафних санкцій до нього, що суперечить фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства та порушує законні права та інтереси ПП «Універсал-юг-строй».

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно аналізуючи докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій та рішень, а заперечення відповідача на позов спростовуються фактичними обставинами, які були досліджені у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати податкове повідомлення - рішення від №0000420220 відіб.08.2012 р. яке видане Державною Податковою Інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя - протиправним та скасувати.

Стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2080.00 (дві тисячі вісімдесят) грн.

Повний текст постанови складений 29.12.2012 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя М.М. Кравченко