Рішення № 29288866, 11.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р.Справа № 5023/5769/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Астекс-Групп", м. Харків до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів у сумі 11 548, 04 грн. за участю представників сторін:

позивача - Супонько Г.І., дов. б/н від 02.11.2012 року.,

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року ТОВ "Астекс-Групп" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 11 000 грн., пеню - 447,53 грн., 3 % річних - 89,51 грн., інфляційні втрати - 11 грн., судовий збір в сумі 1 609,50 грн., а також витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 6 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на порушення відповідачем умов договору № АЛ 300712 про надання транспортно-експедиційних послуг при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав від 30.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2012 року за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 24.01.2013 року о 10:20 год.

Ухвалою суду від 24.01.2013 року, з метою повного та всебічного розгляду справи, судове засідання було відкладене до 11.02.2013 року до 09:45 год.

Представник позивача у судовому засіданні 11.02.2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, через канцелярію суду надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач, у призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Так, 30.07.2012 року між ТОВ "Астекс-Групп" (надалі - Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (надалі - Експедитор) був укладений договір № АЛ 300712 про надання транспортно-експедиційних послуг при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору, Виконавець взяв на себе зобов'язання доставити ввірений йому уповноваженою особою вантаж до пункту призначення та передати його особі уповноваженій на отримання вантажу у порядку та на умовах визначених договором та поданих Заявках, а Експедитор - сплатити встановлену за перевезення плату.

Відповідно до п. 3 Договору, на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення (Заявка), що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення та є додатком до Договору і являється його невід'ємною частиною. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками обох сторін.

Згідно п. 5.4. Договору, розрахунок з Виконавцем за виконану роботу Експедитор здійснює на підставі отриманих від Виконавця документів:

- оригінал СМR (ТТН) (екземпляр для вантажовідправника), оригінал рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, ліцензія, свідоцтво про реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість, квитанція про оплату прибуткового або єдиного податку завірені мокрою печаткою, а також договір експедиції або оренди при залученні автотранспорту інших перевізників.

Відповідно до п. 5.7. Розрахунки здійснюються на підставі виставлених рахунків на суму та в строки, вказані в замовленні.

На виконання умов Договору, сторони підписали Заявку № 0000000240 від 01.08.2012 року, якою погодили:

- маршрут перевезення - м. Київ (Україна) - м. Москва (Росія);

- найменування вантажу - керамічна плитка;

- дата завантаження - 01.08.2012 року;

- маса - 21 тон., об'єм - 86 кубів;

- адреса завантаження - м. Київ, вул. Промислова, 4-б;

- сума та форма оплати - 12 000 грн., безготівковий розрахунок пртягом 10-14 днів з моменту отримання оригіналів документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, покладені на нього зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі та належним чином, що підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000105, міжнародною товарно - транспортною накладною (СМR) № 027620 (а.с. 23 - 24).

Між тим, відповідач, покладені на нього зобов'язання з оплати наданих послуг з перевезення не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 12 000 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу ФОП ОСОБА_1 була направлена претензія Вих. № 31 від 19.10.2012 року (а.с. 26) із вимогою погасити існуючу заборгованість, яка була залишена відповідачем без відповіді.

В подальшому, відповідачем була проведена часткова оплата заборгованості в розмірі 1 000 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку підприємства - позивача.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, сума основного боргу склала 11 000 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів на підтвердження оплати спірних сум заборгованості відповідачем суду не надані та матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 11 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з 22.08.2012 року по 28.11.2012 року, згідно якого належною до сплати сумою штрафних санкцій є 447,53 грн.

Між тим суд не може погодитись з таким розрахунком, з огляду на наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Умовами Договору за порушення строків оплати наданих послуг з перевезення передбачена сплата відповідачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу.

Згідно спірної Заявки на перевезення, оплата за надані послуги здійснюється протягом 10 - 14 днів з моменту отримання відповідачем оригіналів документів визначених умовами Договору.

Як доказ отримання відповідачем оригіналів документів позивачем до матеріалів справи надано копію повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 14).

Разом з тим, суд зазначає, що з даного повідомлення вбачається неможливим встановити, які саме документи були направлені відповідачу, що в свою чергу не може бути належним доказом отримання останнім оригіналів документів на підставі яких мають проводитись розрахунки за послуги з перевезення.

Так, зазначені обставини унеможливлюють визначення судом належної дати початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та відповідно нарахування пені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що з матеріалів справи неможливо встановити належну дату початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 89,51 грн., а також інфляційних втрат в розмірі 11 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6 000 грн. витрат на послуги адвоката, суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2012 року між ТОВ "Астекс-Групп" (надалі - Замовник) та Адвокатом ОСОБА_4 (надалі - Адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги адвокатом № 04/07/2012.

Відповідно до умов вказаного договору, Замовник взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати, а Адвокат - надавати юридичні послуги по всім питанням пов'язаним з правовим спором між Замовником та ФОП ОСОБА_1 щодо виконання договору № АЛ 300712 про надання транспортно-експедиційних послуг при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на митній території України та іноземних держав від 30.07.2012 року.

Факт надання юридичних послуг підтверджується Актом прийняття - передачі отриманих послуг (а.с. 35).

Оплата послуг в розмірі 6 000 грн. підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 8, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 33).

Право на заняття ОСОБА_4 адвокатською діяльністю підтверджено копією відповідного свідоцтва, виданого Харківською обласною кваліфікаційно - дисциплінарної комісією адвокатури від 13.02.2008 року (а.с. 34).

Таким чином, понесені позивачем витрати за участь адвоката при розгляді даної справи підтверджені документально.

Разом з тим, відповідно до наданих Вищим господарським судом України роз'яснень, викладених в інформаційному листі від 13.02.2002 року за N 01-8/155, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, враховуючи ціну даного позову та розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат за послуги адвоката, суд дійшов висновку про їх неспіврозмірність, у зв'язку з чим вважає за доцільне обмежити розмір названих витрат та стягнути з відповідача суму компенсації правової допомоги в розмірі 1 154,80 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору, за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справ, покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (61064, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь ТОВ "Астекс-Групп" (61020, м. Харків, вул. Новомосковська, 17, код ЄДРПОУ 32031841, відомості про банківські рахунки відсутні) суму основного боргу в розмірі 11 000 грн., суму витрат на послуги адвоката в розмірі 1 154,80 грн., а також судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.02.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.

справа № 5023/5769/12