Постанова № 29288370, 07.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 року Справа № 812/275/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Ковальової Т.І.

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.

за участю :

представників позивача - ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника відповідача - Варламової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000691702 від 10.08.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000691702 від 10.08.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 10.08.2012 першим заступником начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку Багрінцевою М.І. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000691702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (51928 грн.) та застосування штрафних санкцій (12226 грн.), разом 64154 грн.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акта перевірки № 800/17-2420700063 від 25.07.2012 про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, з висновками та даними якого позивач не згоден з наступних підстав.

Акт № 800/17-2420700063 містить в собі суперечливі твердження та такі що не відповідають положенням законодавства України. В п. 1.15. Акту № 800/17-2420700063 зазначено, що перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи, яких визнано судом недійсними. В той же час у висновках Акту № 800/17-2420700063 закріплено, що взаємовідносини між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Метал трейд СВ», ПП «Завозінвест» суперечать інтересам держави і суспільства, а отже відповідно до положень ЦК України не є дійсними. З вищенаведеного виходить, що ДПІ у м. Сєвєродонецьку самостійно зробила висновок про визнання певних правочинів недійсними, без підтвердження власних думок відповідними судовими рішеннями, та застосувала до позивача податкові санкції, чим порушила права позивача, як сумлінного платника податків.

Взаємовідносини між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Метал трейд СВ», ПП «Завозінвест» мали реальний характер, за усною домовленістю доставку товару здійснював продавець. ТМЦ, придбані у зазначених суб'єктів господарювання, були реалізовані у подальшому іншим особам, за них одержані грошові кошти, що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними на придбання ТМЦ і також видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними та банківськими виписками на реалізацію цих ТМЦ, тобто був одержаний дохід від реалізації даних ТМЦ, сплачений податок на доходи фізичних осіб і податок на додану вартість. В результаті цих операцій був одержаний економічний ефект. На ці факти податковий інспектор який проводив перевірку навмисно уваги не звернув і не відобразив їх в акті перевірки, хоча всі первинні документи та інші, що підтверджують такі факти, були надані для перевірки.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Метал трейд СВ»: ФОП ОСОБА_4 купувала метанол (видаткові накладні № 290111 від 29.01.2010, № 010212 від 01.02.2010, № 729 від 07.07.2010, № 769 від 19.07.2010), який надалі продавала ЗАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва», ТОВ «Біонафта Термінал Україна», що підтверджується видатковими накладними № РН-5 від 01.02.2010, № РН-29 від 07.07.2010, № РН-32 від 19.07.2010 та іншими документами.

Щодо взаємовідносин з ПП «Завозінвест»: ФОП ОСОБА_4 купувала стирол та розчинник (видаткові накладні № 649 від 11.06.2010, № 659 від 29.06.2010, № 736 від 19.07.2010, № 760 від 03.08.2010, № 990 від 29.09.2010, № 1050 від 14.10.2010, № 7 від 06.01.2011), який надалі продавала ТОВ «Композит-К» та ТОВ «Ітерса», що підтверджується видатковими накладними № РН-26 від 16.06.2010, № РН-28 від 30.06.2010, № РН-33 від 19.07.2010, № РН-35 від 03.08.2010, № РН-40 від 30.09.2010, № РН-41 від 14.10.2010, № РН-0000001 від 12.01.2011 та іншими документами.

У зв'язку з вищевикладеним безпідставно вважати зазначені господарські операції безтоварними, нереальними, фіктивними або такими, що не мали економічного ефекту.

Висновки Акту № 800/17-2420700063 не відповідають положенням законодавства України.

Факти, викладені в Акті № 800/17-2420700063, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 ЦК України відносно укладених угод. Зазначені договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, немає підстав для визнання таких угод недійсними, а всі первинні документи по зазначеним взаємовідносинам відповідають вимогам чинного законодавства України.

На думку позивача, діяльність посадових осіб ДПІ у м. Сєвєродонецьку є прямим втручанням в господарську діяльність позивача шляхом примушування сплатити додаткові суми податкових зобов'язань, що не передбачені чинним законодавством. Протиправність дій посадових осіб ДПІ у м. Сєвєродонецьку полягає у незаконному нарахуванні сум податкових зобов'язань та визнанні недійсними угод, що явно виходить за межі наданих їм повноважень. Цим вони заподіяли істотну шкоду правам та інтересам позивача. Рішення про додаткове нарахування сум податкових зобов'язань прийнято з перевищенням влади та службових повноважень, є необгрунтованим та безпідставним. Посадовими особами ДПІ у м. Сєвєродонецьку були порушені норми чинного податкового законодавства України як під час, так і після проведення перевірки, що суттєво порушує законні права та майнові інтереси позивача.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.2012 №0000691702.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що проведена документальна планова перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

Обставиною для проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_4 послужило включення до плану - графіку проведення планових перевірок.

Крім цього, при перевірці були взяті до уваги : акт Ленінської МДПІ у м. Луганську № 101\16\3632458 від 30.01.2012 р. ,.Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства «Завозінвест» (код ЄДРПОУ 36324058) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з червня 2010 р. по січень 2011р., акт Ленінської МДПІ у м. Луганську № 100/16/33352412 від 30.01.2012р. „Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Трейд СВ" (код ЄДРПОУ 3335242) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2010 р. по 31.01.2011р.

Копію наказу про проведення документальної планової невиїзної перевірки відповідно до плану графік перевірок № 13-у від 25.06.2012р. та письмове повідомлення про дату проведення документальної невиїзної перевірки від 25.06.2012р. №307/01-87 було направлено поштою, отримано особисто ОСОБА_4

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення форми „Р" від 10.08.2012р. № 0000691702 прийнято, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України від 02.12.2010 №2755-УІ на підставі акту від 25.07.2012 №800/17-2420700063 про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, в якому вказано на неправомірність віднесення до складу витрат та податкового кредиту суми витрат по операціям з ТОВ «Метал трейд СВ» та ПП «Завозінвест», які не мали реального характеру.

Так, у зв'язку з зазначеним, в акті зроблено висновки про порушення ФОП ОСОБА_4:

- підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-ІУ. пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, статті 13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92, пунктів 138.1, 138.2 статті 138. підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2 статті 177 ПК України, у частині завищення витрат на загальну суму 259639,59 грн. (у тому числі за 2010 рік на 244497.99 грн., за 2011 рік на 15141,60 грн.);

- підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 - ВР, пунктів 198.1, 198.2. 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, у частині завищення податкового кредиту на 51921 грн. (у тому числі у січні 2010 року на 8804 грн.. у лютому 2010 року на 18169 грн.. у червні 2010 року на 5562 грн.. у липні 2010 року на 7154 грн., у серпні 2010 року на 3144 грн., у вересні 2010 року на 2874 грн., у жовтні 2010 року на 3193 грн., у січні 2011 року на 3028 грн.). За рахунок зазначених порушень встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 39248,77 грн. (у тому числі за 2010 рік - 36674,70 грн., 2011 рік 2574,07 грн.) та податку на додану вартість на загальну суму 51928,00 грн.

Під час проведення перевірки та розгляду первинної скарги взято до уваги інформацію викладену в актах Ленінської МДПІ у м. Луганську від 30.01.2012 №100/16/33352412 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Метал Трейд СВ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з 01.06.2010 по 31.01.2011, від 30.01.2012 №101/16/36324058 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Завозінвест» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з червня 2010 року по січень 2011 року. В актах зазначено, що у підприємств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарська операція повинна фактично відбутися.

У задоволенні позовних вимог представник відповідача просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09.09.1994 року виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області проведено державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за № НОМЕР_1 (т. І а.с.148).

ОСОБА_4 взято на облік в органах державної податкової служби в якості платника податків з 14.09.1994 року за № 69 (т. І а.с.149).

Відповідач є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва № 70560810 від 05 липня 2006 року (т. І а.с.150).

25.06.2012 року відповідачем було направлено позивачу повідомлення про проведення планової документальної перевірки від 25.06.2012 року № 307\01-87 та копію наказу про проведення планової документальної перевірки від 25.06.2012 року № 13 (т. ІІ а.с.39-40).

Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби було проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства платника податків ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року за результатами якої складено акт від 25.07.2012 №800/17-2420700063 про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року (т. І а.с.15-30).

Документальною плановою невиїзною перевіркою встановлені порушення :

- взаємовідносини між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Метал трейд СВ» та ПП «Завозінвест» суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до п.п. 1,2 ст 215, п.п.5 ст 203, ст. 228 Цивільного кодексу України не є дійсними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку фізичної особи - підприємця;

- п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97ВР (зі змінами та доповненнями) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - \/І внаслідок чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 51928,00 грн., а саме в тому числі у січні 2010 року - 8804,00 грн., у лютому 2010 року - 18169,00 грн., у червні 2010 року - 5562,00 грн., у липні 2010 року - 7154,00 грн., у серпні 2010 року - 3144,00 грн., у вересні 2010 року - 2874,00 грн., у жовтні 2010 року - 3193,00 грн., у січні 2011 року - 3028,00 грн.

- ст. 13 Розділу І\/ ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 30.04.1993 року № 43-93 п. 5.5.1, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), п.п. 9.12.1, п. 9.12 ст 9 Закону України від 22.05.2003 року № 889 - І \/ «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями), абз. «а» ст. 13 Наказу ГДПІ України від 21.04.1993 року № 12 «Про затвердження Інструкції «Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_4 завищено валові витрати за рахунок здійснення правочинів, що не є дійсними, з ТОВ «Метал Трейд СВ» та ПП «Завозінвест» на суму 244497,99 грн. за 2010 рік та чистий оподатковуваний дохід на суму 244497,99 грн., внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2010 рік складає 36674,70 грн.;

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст 139, п. 2 ст 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-\/І ФОП ОСОБА_4 завищено валові витрати за рахунок здійснення правочинів, що не є дійсними з ПП «Завозінвест», на суму 15141,60 грн. за 2011 рік та чистий оподатковуваний дохід на суму 15141,60 грн., внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2011 рік складає 2574,07 грн. (т. І а.с.30).

На підставі вищевказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення форми „Р" від 10.08.2012р. № 0000691702, яке було надіслано позивачу (т. І а.с.13, т. ІІ а.с.37,38).

Позивач не погодившись з податковим повідомленням - рішенням форми „Р" від 10.08.2012р. № 0000691702 оскаржив його до Державної податкової служби у Луганській області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення - рішення форми „Р" від 10.08.2012р. № 0000691702 залишено без змін, а скарга - без задоволення (т. ІІ а.с.34-36 ).

З акту перевірки № 800/17-2420700063 вбачається, що згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності СПД ОСОБА_4 визначено зокрема посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, тобто СПД ОСОБА_4 може бути посередником (а.с.16).

Перевіркою встановлено взаємовідносини ФОП ОСОБА_4 з ТОВ «Метал трейд СВ» у січні, лютому, липні 2010 року та з ПП «Завозінвест» у червні 2010 року - 2011 року.

Під час проведення перевірки відповідачем до уваги взято інформацію викладену в актах Ленінської МДПІ у м. Луганську від 30.01.2012 №100/16/33352412 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Метал Трейд СВ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з 01.06.2010 по 31.01.2011, від 30.01.2012 №101/16/36324058 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Завозінвест» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з червня 2010 року по січень 2011 року (т. ІІ а.с. 41-46). В актах зазначено, що у підприємств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

На думку відповідача у СПД ОСОБА_4 відсутнє право на включення до складу податкового кредиту вартості придбаних ТМЦ по операціям з ТОВ «Метал трейд СВ», ПП «Завозінвест». У результаті порушення контрагентами ТОВ «Метал трейд СВ», ПП «Завозінвест» податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, придбані ТМЦ ОСОБА_4, мають протиправний характер. А такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні товарів, робіт, послуг, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, отже, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням обґрунтувань, викладених у актах перевірок ТОВ «Метал трейд СВ», ПП «Завозінвест» - усі операції з продажу на адресу контрагентів - покупців вищевказаних підприємств не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Суд не може погодитися з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

ПП «Завозінвест» 23.02.2009 року виконавчим комітетом Луганської міської ради зареєстровано в якості юридичної особи за № 13821020000016029. Станом на 04.04.2012 року державним реєстратором підтверджено відомості про юридичну особу (т. І а.с.31-33).

ТОВ «Метал трейд СВ» 23.02.2005 року виконавчим комітетом Луганської міської ради зареєстровано в якості юридичної особи за № 13821020000003034. Станом на 25.05.2011 року державним реєстратором підтверджено відомості про юридичну особу (т. І а.с.35-41)

Взаємовідносини між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Метал трейд СВ», ПП «Завозінвест» мали реальний характер, за усною домовленістю, доставку товару здійснював продавець. ТМЦ, придбані у зазначених суб'єктів господарювання, були реалізовані у подальшому іншим особам, за них одержані грошові кошти, що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними на придбання ТМЦ і також видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними та банківськими виписками на реалізацію цих ТМЦ, тобто був одержаний дохід від реалізації даних ТМЦ, сплачений податок на доходи фізичних осіб і податок на додану вартість. В результаті цих операцій був одержаний економічний ефект.

Виконання сторонами умов усного договору, а саме те що ФОП ОСОБА_4 купувала у ТОВ «Метал трейд СВ» метанол, який надалі позивачем було продано ЗАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва», ТОВ «Біонафта Термінал Україна» підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками - фактурами, банківськими виписками, товаро - транспортними накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних (т. І а.с.42-74, 157-161, т. ІІ а.с.5-29, 54-59,61,62,).

Виконання сторонами умов усного договору, а саме те що ФОП ОСОБА_4 купувала у ПП «Завозінвест» стирол та розчинник, який надалі продавала ТОВ «Композит-К» та ТОВ «Ітерса» підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками - фактурами, банківськими виписками, товаро - транспортними накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних (т. І а.с.75-137, 162-168, т. ІІ а.с.5-29, 60,63-78).

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У статті 75 Податкового кодексу України зокрема вказано, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Порядок проведення документальних планових перевірок передбачено статтею 77 Податкового кодексу України.

Приписами п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

П.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п. 10.2 ст. 10 Закону України Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у п.п. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 9.12.1. п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (закон втратив чинність на підставі Податкового кодексу України, але був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно з п.п. 5.5.1. п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (закон втратив чинність на підставі прийняття Податкового кодексу України, але був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз. 1 ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю затвердженою Наказом Головної державної податкової інспекції України № 12 від 21.04.1993року (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів № 1675 від 20.12.2011, але був чинний на момент спірних правовідносин) оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироку суду до будь-кого із сторін по даній справі, суду не надано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Під сумнів відповідач ставить дійсність та реальність угод, укладених з контрагентами позивача, при цьому відповідач не конкретизує податкові накладні, що, на думку відповідача, не відповідають діючому законодавству, а тому тягнуть за собою винесення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач враховував не фактичні обставини.

Податковий кредит сформовано позивачем за рахунок господарських операцій, учасниками яких був позивач і двоє контрагентів.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в України" не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаного контрагенту, або мав реальну можливість з`ясувати ті обставини його діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача.

Таким чином позивачем доведено реальність угод зі своїми контрагентами і ним вірно нарахована сума податкового кредиту, а за таких обставин суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно платіжного доручення № 244 від 25.12.2012 позивач сплатив судовий збір на рахунок УДКСУ у м. Луганську у сумі 641,54 грн.

Судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000691702 від 10.08.2012 року, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби № 0000691702 від 10.08.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати 641,54 грн. (шістсот сорок одна гривня 54 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 12 лютого 2013 року.

Суддя Т.І. Ковальова