Постанова № 29287147, 21.01.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

09:25

21.01.2013 р. Справа № 2а-4568/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

доуправління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва,

провизнання протиправними вимог від 05.07.2012 року № Ф-49/2, рішення від 20.03.2012 року № 380/233П ,від 20.03.2012 року № 381/234П, від 20.03.2012 року № 382/235П ,від 20.03.2012 року № 383/2236П, від 20.03.2012 року № 384/237П, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі - ПФУ, відповідач) з вимогами визнати протиправними вимогу від 05.07.2012 року № Ф-49/2, рішення від 20.03.2012 року № 380/233П, від 20.03.2012 року № 381/234П, від 20.03.2012 року № 382/235П ,від 20.03.2012 року № 383/2236П, від 20.03.2012 року № 384/237П.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що норми права, якими керувався відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень, на момент їх винесення не діяли. Крім того, позивач зазначив, що всі звіти він надавав до пенсійного фонду, але ці звіти були втрачені працівниками фонду, а відповідальність нібито за ненадання звіті покладено на нього.

Відповідач позов не визнав, надав до суду заперечення та докази на підтвердження своєї позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку задоволення позову, виходячи з наступного.

Оскаржувані рішення прийняті на підставі актів перевірки позивача від 20.03.2012 року № 233П, 234П, 235П, 236П, 237П (а. с. 15-19).

В актах перевірки відповідачем встановлено, що порушено пункт 1.3 Порядку формування та подання органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Порядком визначено, що страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року подає до територіального органу Пенсійного фонду комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Актами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не надала звітність у встановлені строки. Тобто, на думку ПФУ, встановлене є порушенням пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За період до 01.01.2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Так, відповідно до статті 106 вищевказаного Закону відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник-роботодавець.

При цьому згідно з п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону за неподання, несвоєчасне подання, не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, дана норма права, як і ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, яка регламентує вчинені порушення, встановлені відповідачем в актах, втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 08.07.2010 року № 2464-VІ. Тобто, дана норма не діяла на дату прийняття Управлінням Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва оскаржуваних рішень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Отже, так як оскаржувані рішення відповідачем прийняті на час дії Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за порушення позивачем п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», приписи якої були виключені у зв'язку з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також з урахуванням того, що відповідач, не довів правомірності прийнятих ним рішень, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Окрім цього, відповідачем в надано судове засідання для огляду пенсійну справу позивача. Як вбачається з матеріалів пенсійної справив ній дійсно відсутня частина звітів позивача.

Позивач надав до суду корінці про отримання пенсійним фондом звітів за 2010, 2011 роки. Але самі звіти відсутні в матеріалах пенсійної справи. Окрім того, в судовому засіданні відповідач визнав, що звіти за 2004-2008 роки, що здавалися позивачем, посадовими особами відповідача були прийняті та згодом втрачені.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неправомірність винесених рішень від 20.03.2012 року № 380/233П, від 20.03.2012 року № 381/234П, від 20.03.2012 року № 382/235П ,від 20.03.2012 року № 383/2236П, від 20.03.2012 року № 384/237П та виставленої вимоги про сплату боргу від 05.07.2012 року № Ф-49/2.

Судові витрати віднесені на рахунок відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу від 05 липня 2012 року № Ф-49/2.

3. Визнати протиправними рішення від 20 березня 2012 року № 380/233П, від 20 березня 2012 року № 381/234П, від 20 березня 2012 року № 382/235П, від 20 березня 2012 року № 383/236П, від 20 березня 2012 року № 384/237П.

4. Відшкодувати судові витати в сумі 32,19 гривень, сплачені згідно квитанції від 29 серпня 2012 року № 161 з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (код ЄДРПОУ 20876125 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України та підписана суддею 22.01.2013 року.