Постанова № 29287067, 29.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2013 року Справа № 812/651/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гончарової І.А.;

при секретарі судового засідання Майбороді С.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, в яких зазначив, що Відділом державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області винесено постанову ВП №23393249 від 03.01.2013 «про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження», а саме про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно що належить позивачу у межах суми звернення стягнення 425,00 гривень.

Позивач вважає, що вищевказана постанова винесена незаконно, так як ним було повністю погашено суму боргу у розмірі 425,00 грн. по постанові про відкриття виконавчого провадження від 22.12.2010, що підтверджується квитанцією №00446У від 15.08.2011 та сплатив виконавчий збір у сумі 42,50 грн., що підтверджується квитанцією №00442У від 15.08.2011, та витрати на проведення виконавчих дій у сумі 15,75 грн., що підтверджується квитанцією №00443У від 15.08.2011. Постанова отримана 10.01.2013.

У зв'язку з вищевикладеним позивач вважає, що дії державного виконання по винесенню нової постанови про арешт майна боржника від 03.01.2012 - є незаконними, та просить суд скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області від 03.01.2013 ВП №23393249, скасувати в державному реєстрі обтяжень рухомого майна запис реєстраційний номер 13474966, скасувати постанову про скасування процесуального документу начальника ВДВС Антрацитівського МРУЮ від 21.09.2011 за ВП№23393249 та зобов'язати відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження №23393249 відкритого 22.12.2010.

В судове засідання позивач не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі. У попередніх судових засіданнях надав заперечення та відгук на позовну заяву в яких зазначив, що постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження винесена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідачем не виконано рішення виконавчого документу та залишок несплаченої суми боргу складає 425,00 грн., а отже підстав для закінчення виконавчого провадження у державного виконавця немає (а.с.15-18, 39-40).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»№606-XIV від 21.04.1999 року (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч.ч.1,2 ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Частина 1 статті 17 Закону встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 17 цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 19 Закону №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2010 УПФУ в Перевальському районі видана постанова №10 стосовно стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь УПФУ у Перевальському районі, надійшла на виконання 21.12.2010 (а.с.24-25).

Відповідно до ст. 24 Закону №606-XIV державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 22.12.2010 (а.с.7).

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається з постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області про відкриття виконавчого провадження, боржнику був наданий строк для добровільного виконання зазначеної постанови УПФУ в Перевальському районі №10 від 12.11.2010.

Судом встановлено, що у строк для добровільного виконання, боржник рішення не виконав, тому державним виконавцем у відповідності до ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

15.08.2011 позивачем згідно квитанції №000446У сплачено 429,25 грн., відповідно до квитанції №00442У сплачено виконавчий збір 42,50 грн. та квитанції №00443У сплачено витрати на проведення виконавчих дій 15,75 грн. (а.с.9,10,11).

16.08.2011 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з погашенням позивачем суми боргу згідно з виконавчим документом.

21.09.2011 до відділу ДВС Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області надійшла скарга УПФУ в Перевальському районі на бездіяльність державного виконавця, в якій зазначено, що сума боргу за вимогою №10 від 12.11.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в Перевальському районі у подвійному розмірі становить 850,00 грн., оскільки позивачем не сплачено штраф у строк встановлений частиною першою статті 307 КУпАП.

21.09.2011 начальником відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області була проведена перевірка виконавчого провадження №23393249, в ході якої встановлено, що залишок несплаченої суми боргу становить 425,00 грн., у зв'язку з чим визнано неправомірними дії державного виконавця по виконанню постанови №10 від 12.11.2010 виданої УПФУ в Перевальському районі, стосовно стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь УПФУ в Перевальському районі у розмірі 425,00 грн.; постанову про закінчення виконавчого провадження №23393249 від 16.08.2011 скасовано постановою про скасування процесуального документу від 21.09.2011 ВП №23393249 (а.с.26).

23.11.2012 державним виконавцем повторно направлені запити до реєстраційно-облікових установ.

03.01.2013 державним виконавцем було накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження (а.с.22,23).

Згідно із ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення, стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження, про що зазначено у постанові №10 від 12.11.2010 винесену УПФУ в Перевальському районі.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 25 Закону, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі, якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.

Згідно ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону. 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ст. 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: - винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; - винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; - винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; - проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, у строк для добровільного виконання, боржник рішення не виконав, тому державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

З огляду на те, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, де вказана сума боргу 425,00 грн., яка позивачем сплачена у повному обсязі, а також сплачено виконавчий збір та витати на проведення виконавчих дій за невиконання постанови державного виконавця у строк для добровільного виконання, то відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження повинно бути закінчено.

Крім того, судом встановлено, що 16.08.2011 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку в ході проведення перевірки скасовано постановою про скасування процесуального документу від 21.09.2011 ВП №23393249.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вже зазначалось, позивачем повністю сплачена сума боргу згідно з виконавчим документом, а також сплачено виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій за невиконання постанови державного виконавця у строк для добровільного виконання про що свідчать копії квитанцій долучені до матеріалів справи про сплату позивачем зазначеного боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, з огляду на це постанова про закінчення виконавчого провадження винесена правомірно, оскільки позивачем повністю погашено суму боргу та виконано рішення стосовно виконавчого документу у повному обсязі.

Враховуючи зазначене, суд встановив, що постанова про скасування процесуального документу від 21.09.2011 ВП №23393249, а саме скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.08.2011 винесена в порушення статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню, відповідно постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 N 73/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 липня 2004 р. за N 942/9541 внесення змін до запису в Реєстрі здійснюється Реєстратором на підставі документа "Заява про реєстрацію змін обтяження рухомого майна". Датою державної реєстрації відомостей про зміну умов обтяження рухомого майна вважається дата та час унесення відповідних змін та додаткових відомостей до запису в Реєстр. Про внесення змін та додаткових відомостей до запису в Реєстр Реєстратор видає Обтяжувачу (уповноваженій особі) примірник витягу. Другий примірник витягу Реєстратор протягом п'яти календарних днів надсилає Боржнику.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши відділ державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області внести відомості до державного реєстру обтяжень рухомого майна про скасування запису, реєстраційний номер 13474966 про публічне обтяження арешту всього рухомого майна та заборону його відчуження, (боржник ОСОБА_1, код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження №23393249 відкритого 22.12.2010 В силу норм статті 2 Закону№ 606 обов'язок примусового виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відтак, вирішення питання про закінчення виконавчого провадження, відповідно до зазначеного Закону віднесено виключно до компетенції органів Державної виконавчої служби, та не віднесено до компетенції адміністративного суду. Суд не може підміняти суб'єкта, який уповноважений приймати рішення з вказаного питання.

Враховуючи вищезазначене, оцінюючі наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом скасування постанови про скасування процесуального документу начальника відділу Державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції від 21.09.2011 за ВП №23393249, скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міського районного управління юстиції Луганської області від 03.01.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та зобов'язання відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області внести відомості до державного реєстру обтяжень рухомого майна про скасування запису, реєстраційний номер 13474966 про публічне обтяження арешт всього рухомого майна та заборону його відчуження, (боржник ОСОБА_1, код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1)

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 29 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 181 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати постанову про скасування процесуального документу начальника відділу Державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції від 21.09.2011 за ВП №23393249.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міського районного управління юстиції Луганської області від 03.01.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області внести відомості до державного реєстру обтяжень рухомого майна про скасування запису, реєстраційний номер 13474966 про публічне обтяження арешт всього рухомого майна та заборону його відчуження, (боржник ОСОБА_1, код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 лютого 2013 року.

Суддя І.А. Гончарова