Рішення № 29283995, 07.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/18675-2012 07.02.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 5011-66/18675-2012

за позовом публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова

корпорація України»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ - МТС»;

про стягнення 70193,06 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мартиненко О.О., довіреність № 157 від 06.11.2012р.;

від відповідача: Храмченко Н.В. , довіреність № 130юр-228/2012 від 13.11.2012р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ - МТС» (надалі - відповідач) про стягнення 70193,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повністю не розрахувався за отримані, на підставі Договору від 01.11.2011р., послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 62752,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем за час прострочення платежу також нараховані 3% річних у сумі 1243,01 грн. та пеня - 6198,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2012р. порушено провадження у справі № 5011-66/18675-2012 та призначено її розгляд на 21.01.2013р.

До початку розгляду справи через відділ діловодства господарського суду від позивача, на підставі ст. 22 ГПК України, надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 62752,00 грн., 3% річних у сумі 1243,01 грн. та пеню - 4732,12 грн.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову 68727,13 грн.

Присутнім у судовому засіданні 21.01.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на те, що по-перше позивач не надав доказів виставлення рахунку на оплату послуг, що, відповідно до п. 3.2. договору, є підставою для проведення платежу, а по-друге акт виконаних робіт № 76 від 30.03.2012р. підписано невідомою особою, оскільки не зазначені прізвище та посада особи, яка підписала вказаний акт.

Ухвалою від 21.01.2013р. суд відклав розгляд справи, у зв'язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Присутнім у судовому засіданні 07.02.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, а також подано витребувані судом докази.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позов, проте витребувані судом документи не подав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011р. між філією державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Старокостянтинівський елеватор», директор якої діяв на підставі довіреності № 224 від 07.07.2011р. та положення про філію державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Старокостянтинівський елеватор», та товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ - МТС» було укладено Договір про надання послуг.

У відповідності з п. 1.6. Статуту, публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» є правонаступником усіх прав і обов'язків державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», а філія ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Старокостянтинівський елеватор», в свою чергу, на підставі п. 1.4. Положення, є правонаступником усіх прав і обов'язків філії державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Старокостянтинівський елеватор».

Згідно п. 1.1. договору, позивач зобов'язується надати відповідачу за плату послуги по розміщенню сільгосптехніки, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору, сума договору становить 78440,00 грн. Оплата здійснюється безготівково, шляхом перерахування відповідачем коштів на поточний рахунок позивача суми договору протягом 5 банківських днів з моменту виставлення позивачем рахунку.

Умовами п.п. 8.1., 8.2. договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1. договору та закінчується 01.05.2012р.

На день розгляду справи сторони не надали суду доказів продовження строку дії договору, а отже, Договір про надання послуг від 01.11.2011р. вважається припиненим з 01.05.2012р.

Як вказує позивач у позовній заяві, він виставив відповідачу для оплати рахунок-фактуру № 76 від 30.03.2012р. на суму 78400,00 грн., який відповідач оплатив частково, перерахувавши 27.04.2012р. 15688,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку, копія якої додана до справи.

Також, на підтвердження надання відповідачу послуг за договором позивачем до матеріалів справи додано підписаний та скріплений печатками сторін Акт виконаних робіт № 76 від 30.03.2012р. на суму 78440,00 грн. Оригінал вказаного акту був оглянутий в судовому засіданні 21.01.2013р.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Втім, позивач належними доказами підтвердив факт надіслання відповідачу рахунку-фактури № 76 від 30.03.2012р. тільки 24.01.2013р., про що свідчать фіскальний чек № 4376 та опис вкладення у цінний лист від 24.01.2013р., оригінали яких додані до справи.

Натомість, відповідач на день розгляду справи не надав суду доказів оплати вказаного рахунку-фактури.

Також, належними доказами відповідач не підтвердив факт існування між сторонами іншого договору, в оплату якого могли бути перераховані кошти в розмірі 15688,00 грн.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до п. 3.2.6 Інстукції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (далі - Інструкція) - підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Згідно з п. 3.4.1 Інструкції, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом. Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників. Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Облік печаток і штампів ведеться в журналі обліку та видачі печаток і штампів. Журнал обліку печаток і штампів включається до номенклатури справ, його аркуші нумеруються, прошиваються і опечатуються.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток і штампів робляться відмітки в журналі обліку та видачі печаток і штампів після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

Отже, наявність печатки відповідача на акті виконаних робіт № 76 від 30.03.2012р., свідчить про те, що керівник підприємства - відповідача повинен бути обізнаний, на якому документі міститься відбиток печатки юридичної особи та для виконання якої дії за ним. Доказів передання печатки іншій особі, порушень використання печатки чи наказів на призначення відповідальних осіб щодо її зберігання суду не надано.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено наявність заборгованості відповідача на день розгляду справи в сумі 62752,00 грн. Водночас, відповідач не надав доказів, які б підтверджували обґрунтованість його заперечень.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору в господарському суді відповідачем, у відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, не спростовано факт укладання Договору про надання послуг від 01.11.2011р. та отримання послуг за цим договором, а такж не надано доказів оплати отриманих послуг у повному обсязі, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 62752,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач, у відповідності з приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1243,01 грн., які нараховані на суму заборгованості 62752,00 грн. за період з 28.04.2012р. по 24.12.2012р., та пеню в сумі 4731,12 грн., нараховану за період з 28.04.2012р. по 28.10.2012р., відповідно до п. 4.3. договору та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Проте, як зазначалось вище, належними доказами підтверджено факт надіслання відповідачу рахунку-фактури № 76 від 30.03.2012р. тільки 24.01.2013р., а тому, враховуючи умови п. 3.2. договору, з 01.02.2013р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Отже, позивачем безпідставно нараховані 3% річних у сумі 1243,01 грн. за період з 28.04.2012р. по 24.12.2012р. та пеню в сумі 4731,12 грн. за період з 28.04.2012р. по 28.10.2012р.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ - МТС» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37702357) на користь публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37243279) 62752,00 грн. - боргу, 1469 грн. 57 коп. - витрати по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.02.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов