Рішення № 292839, 27.11.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 6/630

27.11.06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»

До відповідача Державної установи «70 Управління начальника робіт»

Про стягнення 141395,76 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники:

Від позивача Кутченко А.М. (за дов. № 32 від 10.06.2006)

Від відповідача Петренко Ю.О. (за дов. б/н від 10.07.2005)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішення прийнято 27.11.2006, оскільки у справі на підставі ст. 77 ГПК України 23.11.2006 оголошувалась перерва.

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»до державної установи «70 Управління начальника робіт»про стягнення з останнього 282478,81 грн. за договором № 23/02/06-ДПП від 08.02.2006, а саме: 253163,01 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних в розмірі 1691,38 грн., 8574,35 грн. пені та 19050,07 грн. штрафу, а також покладення на відповідача судових витрат (4213,89 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе за вказаним вище договором зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену металопродукцію.

Ухвалою суду від 08.11.2006 було порушено провадження у справі № 6/630.

Одночасно з поданням позову до суду, позивач звернувся з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі, що складає ціну позову.

Ухвалою суду від 08.11.2006 з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти відповідача в розмірі 282478,81 грн.

23.11.2006 позивач подав уточнення позовних вимог, яке є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Зокрема, позивач, посилаючись не те, що відповідачем сплачено 137028,32 грн., які були зараховані в порядку ст. 534 Цивільного кодексу України, просить стягнути з останнього 140579,8 грн. основного боргу, 492,03 грн. пені, три проценти річних в розмірі 97,6 грн., 226,33 грн. процентів за неправомірне користування грошима та 12829,18 грн. штрафу. Також сторона просить покласти на відповідача судові витрати (4213,89 грн. державного мита та 118 грн. грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу). Крім того, позивач відмовився від штрафу у розмірі 12829,18 грн., подавши відповідну заяву.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

08.02.2006 між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»(постачальником) та державною установою «70 Управління начальника робіт» (покупцем) було укладено договір поставки № 23/02/06-ДПП (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) постачальник зобов’язався передати у встановлений термін у власність покупця металопродукцію (товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 4.7 Договору покупець повинен оплатити поставлений товар протягом трьох днів з дати поставки товару.

Датою поставки товару вважається: при поставці залізничним транспортом –дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній; при поставці автомобільним транспортом постачальника та при само вивезенні –дата видаткової накладної постачальника або акту прийому-передачі.

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач отримав металопродукцію на загальну суму 1159896,01 грн. за наступними видатковими накладними:

- № 716В від 28.02.2006 на суму 57457,51 грн.,

- № 0797 від 28.02.2006 на суму 59230 грн.,

- № 0798 від 28.02.2006 на суму 56868,34 грн.,

- № 1222 від 24.03.2006 на суму 58470,98 грн.,

- № 1253 від 24.03.2006 на суму 58868,24 грн.,

- № 1328В від 08.04.2006 від 57457,98 грн.,

- № 1621 від 08.04.2006 на суму 57566,71 грн.,

- № 1793 від 15.08.2006 на суму 55253,74 грн.,

- № 1489В від 17.04.2006 на суму 41745,36 грн.,

- № 2113 від 28.04.2006 на суму 55785,5 грн.,

- № 2114 від 28.04.2006 на суму 57242,24 грн.,

- № 2944 від 01.06.2006 на суму 62142,71 грн.,

- № 3499 від 24.06.2006 на суму 56320,31 грн.,

- № 3543 від 27.06.2006 на суму 51496,45 грн.,

- № 3757 від 06.07.2006 на суму 53680,28 грн.,

- № 3860 від 11.07.2006 на суму 59297,53 грн.,

- № 3903 від 12.07.2006 на суму 70511,44 грн.,

- № 4107 від 21.07.2006 на суму 62208,92 грн.,

- № 4221 від 26.07.2006 на суму 68109,65 грн.,

- № 4293 від 29.07.2006 на суму 60182,12 грн.

Факт отримання відповідачем товару також підтверджується наявністю підписів представників відповідача на вказаних накладних, які діяли на підставі довіреностей (копії накладних та довіреностей –у матеріалах справи).

Доставка товару здійснювалась автотранспортом та самовивезенням, тобто відповідач повинен був оплатити товар протягом трьох днів з дат, вказаних на накладних.

У порушення умов Договору, відповідач товар своєчасно не оплатив.

Зокрема, відповідачем було перераховано позивачеві 1022208,04 грн.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Керуючись положеннями даної норми закону, позивач зарахував 90825,71 грн. в рахунок погашення процентів і неустойки (розрахунок –у матеріалах справи) та 931382,33 грн. –в рахунок погашення частини основного боргу.

Під час розгляду справи в суді (15.11.2006) відповідач перерахував позивачеві 137028,32 грн., з яких продавець зарахував 49094,44 грн. в рахунок погашення пені, штрафу, процентів за неправомірне користування грошима, трьох процентів річних та інфляційних та 87933,88 грн. в рахунок оплати за товар.

Борг за поставлений товар складає 140579,8 грн.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у зазначеному вище розмірі є законними та обґрунтованими.

Вимоги про стягнення з відповідача 492,03 грн. пені також є правомірними. Відповідно до п. 6.2 Договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Три проценти річних складають суму 97,06 грн.

Вимоги про стягнення з відповідача 226,33 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Обов’язок покупця у разі прострочення оплати товару сплатити проценти відповідно до статті 536 ЦК України починаючи від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, передбачений ч. 5 ст. 694 ЦК України та ч. 3 ст. 692 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими кошами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Главою 54 Цивільного кодексу України, яка регулює зобов’язання за договором купівлі-продажу, не визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

У той же час, оскільки нормами вказаної глави прострочення оплати поставленого товару кваліфіковано як користування чужими грошовими коштами, суд вважає за можливе до вказаних правовідносин застосувати аналогію закону (ч.1 ст. 8 ЦК України), а саме: правила нарахування процентів, передбачені законом за договором позики. При цьому суд вважає, що нарахування процентів за користуванні чужими коштами при простроченні оплати поставленого товару та нарахуванні процентів за позикою є подібні за змістом відносини.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо розмір процентів не встановлено договором, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки позивач до прийняття рішення у справі відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12829,18 грн. штрафу, тобто використав своє право, надане ст. 22 ГПК України, на зменшення розміру позовних вимог, вони судом не розглядались. Провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі частини 1 пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 140579 грн. боргу, 492,03 грн. пені, трьох процентів річних у розмірі 97,06 грн., 226,33 грн. процентів за користування чужими грошима.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 08.11.2006, підлягають скасуванню на підставі ст. 68 ГПК України. Арешт грошових коштів в сумі, що складає розмір задоволених вимог, підлягає скасуванню після набрання рішенням законної сили. В іншій частині заходи забезпечення позову підлягають негайному скасуванню, враховуючи відсутність правових підстав для їх подальшого існування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Державне мито зі зменшених позовних вимог покладається на позивача. Зайво сплачене державне мито в розмірі 1389,1 грн. підлягає поверненню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 68, 80 ч. 1 п. 4, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з державної установи «70 Управління начальника робіт» (м. Київ, вул. Артема, 59, рахунок № 26000300210944 у Першому Київському відділенні АТ “Вабанк”, МФО 321637, код 07763913) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна» (м. Київ, вул. Басейна, 4, 6 поверх, рахунок № 26008462 в АКБ «ХФБ Україна», МФО 320724, код 32665054) 140579,8 грн. основного боргу, три проценти річних в розмірі 97,6 грн., 492,03 грн. пені, 226,33 грн. процентів за користування коштами, 1413,96 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення 12829,18 грн. штрафу припинити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою № 6/630 від 08.11.2006 в частині накладення арешту на грошові кошти державної установи «70 Управління начальника робіт»в сумі 141395,76 грн. після набрання рішенням суду законної сили, а в сумі 141083,05 грн. –негайно.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна» (м. Київ, вул. Басейна, 4, 6 поверх, рахунок № 26008462 в АКБ «ХФБ Україна», МФО 320724, код 32665054) зайво сплачене державне мито в розмірі 1389,1 грн., перераховане платіжним дорученням № 1978 від 24.10.2006.

Суддя

С.А. Ковтун