Постанова № 29281011, 26.09.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/8386/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Савчук Р.В.

за участю: представника позивача - Земляного О.Ю.

представників відповідача - Духневич Т.С., Волошиної В.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ДПС №0000582302 від 16.07.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2082грн.50коп.; №0000592302 від 16.07.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 103331667грн.00коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечують. В обґрунтування заперечень посилаються на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33634870), зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 03.08.2005р.

Позивач перебуває на податковому обліку, в державній податковій інспекції у Жовтневому районі.

Отже, позивач належним чином зареєстрований, як суб'єкт господарської діяльності, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення господарської діяльності в Україні.

Так, на підставі направлення від 25.04.2012р. №143/22-2, згідно із п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 23.04.2012р. №179, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» з питання достовірності нарахування суми від'ємного значення по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2012р.

За результатами перевірки складено акт №1168/22-2/33634870 від 21.05.2012р., в ході перевірки встановлено, що позивачем порушені п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого у період лютий 2012 року занижено податок на додану вартість всього у сумі 1666грн.00коп. та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою ПЗ та сумою ПК поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 декларації) на загальну суму 103331667грн.

Перевіркою встановлено, що у лютому 2012 року між ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» були укладені наступні договори поставки: від 08.02.2012 року № 1200840, від 08.02.2012 року №1200841, від 08.02.2012 року №1200842, від 08.02.2012 року №1200843, від 08.02.2012 року № 1200844, від 08.02.2012 року №1200845. Умови зазначених договорів є ідентичними та полягають в наступному: Місце укладання договору - м.Нікополь.

ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь, Україна, найменоване у подальшому «Постачальник», в особі комерційного директора Божко С.Л., діючого на підставі Довіренності № 160-4016 від 11.04.2011р., з одного боку, і ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС», м. Дніпропетровськ, Україна, найменоване у подальшому «Покупець», в особі директора Ржевського П.М., діючого на підставі Стату підприємства, з іншої сторони, разом найменовані у подальшому як «Сторони», уклали цей Договір поставки (у подальшому - «Договір») про наступне: 1.1.3 метою здійснення господарської діяльності Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити феросплави, на умовах, в кількості та в межах строків, вказаних в специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною його частиною. Вартість відвантаженого товару визначається в національній валюті України з урахуванням податків і зборів, передбачених діючим законодавством України. У випадку наявності передоплати, відвантаження партії феросплавів проводиться на суму передоплати не пізніше 10 днів з моменту надходження. У всіх інших випадках строки поставки вказуються у Специфікаціях. Загальна вартість по Договору визначається загальною сумою вартості усіх Специфікацій (Додатків) до цього Договору.

На виконання зазначених угод ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» було отримано наступні рахунки:

? від 08.02.2012 року № 1200840 на суму 111 657200,00 грн. та 09.02.2012 року здійснено оплату п/д № 16 на суму 111 657 200,00 грн.;

? від 08.02.2012 року № 1200841 на суму 111 657 200,00 грн. та 09.02.2012 року здійснено оплату п/д № 17 на суму 111 657 200,00 грн.;

? від 08.02.2012 року № 1200842 на суму 111 657 200,00 грн. та 09.02.2012 року здійснено оплату п/д № 18 на суму 111 657 200,00 грн.;

? від 08.02.2012 року № 1200843 на суму 111 657 200,00 грн. та 09.02.2012 року здійснено оплату п/д № 19 на суму 111 657 200,00 грн.; .

? від 08.02.2012 року № 1200844 на суму 111 657 200,00 грн. та 09.02.2012 року здійснено оплату п/д № 20 на суму 111 657 200,00 грн.;

? від 08.02.2012 року № 1200845 на суму 61 714 000,00 грн. та 09.02.2012 року здійсненої оплату п/д № 21 на суму 61714 000,00 грн.

ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» було отримано податкові накладні. Для здійснення оплати за вищевказаними договорами поставки ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» було отримано кредитні кошти у ПАТ КБ «Приватбанк», а саме: Кредитний договір №4К12048И від 09.02.2012 року Банк - ПАТ КБ «Приватбанк» Заемщик - ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС». Кредитні кошти за вказаним договором були отримані підприємством 09.02.2012 року у сумі 620000000грн.00коп. строком повернення кредиту 05.02.2013р.

Крім того, перевіркою встановлено, що між ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» було укладено інші договори а саме:

- Договір комісії на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів від 01.02.2012 року № 1200675, в якому ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» - Комісіонер, а ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» - Комітент. Предмет договору - Комітент доручає, а Комісіонер за винагороду зобов'язується від свого імені в інтересах і за рахунок Комітента організувати та забезпечити транспортно-експедиторське обслуговування вантажів Комітента на умовах і базисах, обговорених у протоколах погодження вартості до цього договору. За отримані послуги за вказаним договором було отримано ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» було отримано наступні рахунки: рахунок від 29.02.2012 року № У1240097 на суму 563,40 грн. з ПДВ; рахунок від 29.02.2012 року № У1240096 на суму 109 300,66 грн. з ПДВ. та податкові накладні;

- Договір комісії на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів від 01.02.2012 року №1200677, в якому ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» - Комісіонер, а ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» - Комітент. Предмет договору - Комітент доручає, а Комісіонер за винагороду зобов'язується від свого імені в інтересах і за рахунок Комітента організувати та забезпечити охорону та супровід вантажів Комітента. За отримані послуги за вказаним договором було отримано ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» було отримано наступні рахунки: рахунок від 29.02.2012 року № У1240084 на суму 563,40 грн. з ПДВ; рахунок від 29.02.2012 року № У1240082 на суму 19 890,88 грн. з ПДВ. та податкові накладні.

Перевіркою встановлено, що у період, який підлягав перевірці - лютий 2012 року, підприємство ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» проводило діяльність з реалізації нерезидентам України феросплавів, як Комісіонер за договором комісії № 29/11/09-09-1/1057-К, який був укладений з ПАТ «Укрнафта» 09.09.2011 року. Реалізації власного товару (продукції) підприємство не проводило. Станом на 01.03.2012 року товар (феросилікомарганець МНС17 ДСТУ 3548-97) за договорами поставки від 08.02.2012 року № 1200840, № 1200841, № 1200842, № 1200843, № 1200844, № 1200845, ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» не отримано. У бухгалтерському обліку по рахунку 3711 «Розрахунки за виданими авансами» рахується дебіторська заборгованість за всіма договорами у сумі 620 000 000,00 грн., а саме: за договором поставки від 08.02.2012р. №1200840 у сумі 111657200грн.00коп.; за договором поставки від 08.02.2012 р. №1200841 у сумі 111657200грн.00коп.; за договором поставки від 08.02.2012р. №1200842 у сумі 111657200грн.00коп.; за договором поставки від 08.02.2012р. №1200843 у сумі 111657200грн.00коп.; за договором поставки від 08.02.2012р. №1200844 у сумі 111657200грн.00коп.; за договором поставки від 08.02.2012р. №1200845 у сумі 61714000грн.00коп.

Крім того, згідно акту перевірки зазначено, що у пункті 3.3. вищевказаних договорів поставки визначено: «У випадку наявності передоплати, відвантаження партії феросплавів проводиться на суму передоплати не пізніше 10 днів з моменту надходження. У всіх інших випадках строки поставки вказуються у Специфікаціях.».У пункті 3.7. вищевказаних договорів поставки визначено: «У випадку не поставки або часткової поставки товару, Постачальник зобов'язується повернути грошові кошти, отримані у вигляді передплати, протягом 5 банківських днів з дати письмової вимоги Покупця».

Не погоджуючись з висновками відповідача, які викладені у акті перевірки №1168/22-2/33634870 від 21.05.2012р., позивач звернувся із відповідними запереченнями №18 від 07.07.2012р. до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська (а.с.25-32).

Так, 13.07.2012р. листом ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» від 21.05.2012р. №1168/22-2/33634870» зазначила, що висновки викладені у вищезазначеному акті обґрунтовані та такі, що відповідають нормам чинного законодавства та залишаються без змін (а.с.33-40).

На підставі Акту перевірки №1168/22-2/33634870 від 21.05.2012р. відносно позивача виставлені податкові повідомлення-рішення, від 16.07.2012р. а саме:

- №0000582302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній суму 2082грн.50коп. (в т.ч. 1666грн.00коп. - за основним платежем, 416грн.50коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.12);

- №0000592302, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 103331667грн.00коп (а.с.13).

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно висновків ДПІ в акті позапланової виїзної перевірки №1168/22-2/33634870 від 21.05.2012р., які є підставою для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень, відповідачем безпідставно встановлено про те, що право на податковий кредит у ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» за операцією поставки товарів з ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Так, позивач стверджує, що в лютому 2012р. в межах здійснення господарської діяльності ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» уклало з ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» договори поставки феросилікомарганцю МН17 ДСТУ 3548-97: договір поставки №1200840 від 08.02.2012 року; договір поставки №1200841 від 08.02.2012 року; договір поставки №1200842 від 08.02.2012 року; договір поставки №1200843 від 08.02.2012 року; договір поставки №1200844 від 08.02.2012 року; договір поставки №1200845 від 08.02.2012 року.

Позивач зазначає, що загальна сума сплачена ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» на користь ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» за вказаними договорами поставки склала 620000000грн.00коп., в т.ч. ПДВ 103333333грн.33коп., що підтверджується платіжними дорученнями. Тобто, з урахуванням положень ст.201 Податкового кодексу України ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» надало ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» наступні податкові накладні: №209035 від 09.02.2012р. на суму 111657200грн., в т.ч. ПДВ 18609533грн.33коп.; №209036 від 09.02.2012р. на суму 111657200грн., в т.ч. ПДВ 18609533грн.33коп.; №209037 від 09.02.2012 р. на суму 111657200грн., в т.ч. ПДВ 18609533грн.33коп.; №209037 від 09.02.2012р. на суму 111657200грн., в т.ч. ПДВ 18609533грн.33коп.; №209038 від 09.02.2012р. на суму 111657200грн., в т.ч. ПДВ 18609533грн.33коп.; №209039 від 09.02.2012р. на суму 111657200грн., в т.ч. ПДВ 18609533грн.33коп.; №209040 від 09.02.2012р. на суму 61714000грн., в т.ч. ПДВ 10285666грн.67коп.

Також, позивач вказує про виконання всіх вимог Податкового кодексу України для нарахування у лютому 2012 року податкового кредиту в сумі 103355053грн.06коп. та податкових зобов'язань в сумі 23386грн.38коп. Податковий кредит був сформований внаслідок здійснення операцій з постачання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, первинні документи та податкові накладні оформлені згідно вимог податкового та цивільного законодавства. Отже, на думку позивача, наведене свідчить, що підприємство не допускало порушень Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту та податкових зобов'язань, а отже відсутнє заниження суми грошового зобов'язання з ПДВ та завищення суми від'ємного значення в декларації з ПДВ за лютий 2012 року.

З урахуванням наведеного вище, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, позивач звертає увагу, що взагалі доводи в акті перевірки зроблені внаслідок неповного вивчення податковим органом умов договорів поставки, з перевищенням податковим органом своїх повноважень та не можуть бути підставою для зменшення податкового кредиту з огляду на наступне.

Пунктом 1.1 Договорів поставки передбачено, що з метою здійснення господарської діяльності постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити феросплави, що в подальшому іменуються як "Товар", на умовах, в кількості та в межах строків, наведених у Специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.1 Договорів поставки окрім іншого встановлено, що конкретні умови відвантаження можуть уточнюватись у Специфікаціях.

Пунктом 3.3 Договорів поставки передбачено: «У випадку наявності передплати, відвантаження партії феросплавів проводиться на суму передплати не пізніше 10 днів з моменту надходження. У всіх інших випадках строки поставки зазначаються в специфікації».

Пунктом 3.7 договорів передбачено: «У випадку не поставки або часткової поставки товару, Постачальник зобов'язується повернути грошові кошти, отримані у вигляді передплати протягом 5-ти банківських днів з дати письмової вимоги Покупця».

Згідно п. 6 Специфікацій №1 до договорів поставки, строк поставки є лютий 2012 - грудень 2012 року.

Тобто, позивач вважає, що Специфікації є невід'ємною частиною договорів поставки, які визначають конкретні строки здійснення поставки для конкретних партій товару. На думку позивача, Специфікації №1 визначають період поставки, якого на сьогоднішній день дотримується ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», що свідчить про відсутність порушень умов договору щодо строку поставки товару з боку ПАТ "Нікопольський завод феросплавів".

Отже, враховуючи вище наведене, позивач звертає увагу, що у підприємства відсутні підстави для направлення на адресу ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" вимоги про повернення коштів, сплачених за товар, оскільки, згідно умов поставки строк поставки не пропущений. Відповідно без наявності такої вимоги у ПАТ "Нікопольський завод феросплавів", з урахуванням дотримання строків поставки, відсутні підстави для повернення суми передплати.

Окрім того, у додаткових поясненнях позивач зазначає, що посилання відповідача про не дотримання позивачем умов для виникнення права на податковий кредит у вигляді використання придбаних товарів у господарській діяльності, вважаємо помилковим, оскільки товари придбаваються позивачем саме для їх використання у господарській діяльності, жодних доказів протилежного відповідачем не надано.

Таким чином, позивач звертає увагу на ту обставину, що хоча товари за договором з ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» не були реалізовані на момент перевірки, це не позбавляє позивача права на податковий кредит при придбанні товарів/послуг незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях. Тобто, позивач вважає, що законодавство не передбачає певного періоду часу, протягом якого в подальшому придбані товари та послуги мають бути реалізовані чи іншим чином використані в господарській діяльності платника податку. Податковий кодексу України не передбачає коригування податкового кредиту внаслідок нереалізації придбаних товарів/послуг протягом певного часу.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх заперечень посилається на доводи та висновки, викладені в акті перевірки №1168/22-2/33634870 від 21.05.2012р.

Також, відповідач стверджує, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідач зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах.

Отже, відповідач звертає увагу, що ці обставини підтверджують, що право на податковий кредит у ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Крім того, вказує, що в ході перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська до ТОВ «КартСервіс Плюс» було надано запит (лист від 28.04.2012 року № 6774/10/22-226) щодо укладання підприємством договорів поставки (інших договорів) на продаж феросилікомарганецю МНС17 ДСТУ 3548-97). Та листом від 07.05.2012 року за №11 підприємство повідомило про те, що: «На сьогоднішній день (на дату відповіді - 07.05.2012 року) ТОВ «КартСервіс Плюс» ще не укладало договори щодо продажу раніше придбаного феросилікомарганецю МНС17 ДСТУ 3548-97, оскільки ведуться переговори з потенційними покупцями зазначеного товару».

На думку відповідача, згідно рапорту оперуповноваженого сектору ОСА ПДВ ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської обл. ДПС ст.лейтенанта податкової міліції Білія О.А. від 04.04.2012 року, отримана наступна інформація: здійснено виїзд за адресою реєстрації підприємства ТОВ «КартСервіс Плюс» (код 33634870), а саме: м.Дніпропетровськ, узвіз Лоцманський, будинок 12/-А. За даною адресою знаходиться одноповерхова будівля. Всередені даної будівлі знаходиться кімната на дверях якої міститься вивіска з назвами близько 10-12 підприємств. В середині кімнати знаходиться декілька столів та стільців, а також декілька порожніх шаф для паперів. У вищевказаній кімнаті знаходиться жінка, яка представляється секретарем підприємств вказаних на вивісці, у тому числі і секретарем підприємства ТОВ «КартСервіс Плюс» (код 33634870). Тобто фактично підприємство позивач не знаходиться за юридичною адресою. Чисельність працюючих складає 2 особи.

З огляду на зазначене ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення.

Статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютного та іншого законодавств, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі - Порядок №984), визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 56.1 ст.56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. за №742/11/13-11 судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 3 Господарського кодексу України зазначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною .

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При розгляді справи суд виходить з того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В ході судового розгляду справи досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

При цьому з наявних в матеріалах справи документів та наданих сторонами пояснень вбачається відсутність факту здійснення господарської операції, про що зокрема, свідчить отримання майнової вигоди (права на таку вигоду) позивача у справі виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначенні в Акті висновки, підтверджені допустимими та достатніми доказами.

Представник позивача підтвердив обґрунтування податкового органу щодо наявності у штаті ТОВ "КАРТСЕРВІС ПЛЮС" лише двох осіб та обґрунтування щодо місцезнаходження останнього.

А також, листом від 07.05.2012 р. позивачем підтверджено відсутність укладених договорів щодо продажу раніше придбаного феросилікомарганецю МНС17 ДСТУ 3548-97 з підстав проведення переговорів з потенційними покупцями зазначеного товару станом на період та дату перевірки.

Крім того, згідно пояснень директора позивача, останній підтвердив, що працює на підприємстві один, в лютому 2012 року уклав договір з ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», після чого отримав у КБ «Приватбанк» у розмірі 620' 000' 000грн. 00коп., запорукою якого є товар, що є предметом цього договору. Також, підтвердив, що станом на 23.03.2012 р. придбаний товар, що є предметом договору, не відвантажений (а.с.138-139).

Таким чином, суд повністю погоджується з доводами податкового органу в Акті перевірки № 1168/22-2/33634870 від 21.05.2012 р.

Отже, податкові повідомлення-рішення №0000582302 від 16.07.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2082грн.50коп. та №0000592302 від 16.07.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 103331667грн.00коп., винесені правомірно, згідно вимог діючого законодавства України, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, відповідачем доведено правомірність своїх дій та рішень, їх відповідність нормам діючого законодавства, що підтверджується матеріалами адміністративної справи та поясненнями представників у судовому засіданні, а доводи позивача - спростовані.

За викладених обставин, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТСЕРВІС ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби України про скасування рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 23.08.2012 р.

Суддя Г. В. Потолова