Рішення № 29279996, 12.02.2013, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/79/13

Єдиний унікальний № 748/28/13- ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Криворученка Д.П., секретарі Микитченко К.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом Моторного транспортного страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування у порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 діючи на підставі довіреності та в інтересах Моторного транспортного страхового бюро України (надалі МТСБУ), посилаючись на приписи стс.ст.11, 509, 530, 625, 1191 ЦК України, ст.ст.38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього в порядку регресу 5666,98 грн витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, 214,60 грн судового збору та 1500 грн витрат на правову допомогу.

Позов обґрунтовується наступним. 02 серпня 2009 року ОСОБА_2 керуючи по проспекту Тичини у м. Києві автомобілем НОМЕР_4, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу і здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, автомобіль НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Оскільки відповідач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність на момент ДТП, самостійно не відшкодував завдані збитки потерпілій особі, то за зверненням останньої, на підставі п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ 20 листопада 2009 року здійснило страхове відшкодування в розмірі 5666,98 грн. Отже, на думку позивача, страхове бюро має право на відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала повністю, наполягала на його задоволенні, стисло виклала зміст позовної заяви.

Відповідач позов не визнав, факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди не заперечував, однак стверджує, що на момент ДТП він мав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, адже власником автомобіля ОСОБА_4 йому було видано довіреність на право керування і поліс страхування по 1 типу договору, але сторона позивача не звернула на ці документи увагу. Що стосується листа позивача, з проханням повідомити чи мав він обов'язковий страховий поліс на момент вчинення ДТП, то дійсно він такий лист отримував, але не може пояснити чому не дав відповідь на нього і не повідомив про існування полісу СК «Оранта».

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено наступні обставини.

02 серпня 2009 року об 1830 год. ОСОБА_2, керуючи по проспекту Тичини у м. Києві автомобілем НОМЕР_4, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу і здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, автомобіль НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальних збитків та порушено п.п.13.1, 2.10 ПДР України. Згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2009 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу розміром 340 грн. /а.с.14/

Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

З довідки №8447042 про дорожньо-транспортну пригоду встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на момент вчинення пригоди не мав поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. /а.с.10-11/

Наведена вище обставина підтверджується і заявою потерпілої особи - ОСОБА_3 від 23 жовтня 2009 року, що адресована МТСБУ, з проханням відшкодувати заподіяну ОСОБА_2 шкоду. /а.с.12-13/

Потерпілий ОСОБА_3 на момент ДТП застрахував свою відповідальність, як власник наземного транспортного засобу, у СК «Княжа», чому підтвердження поліс «ВВ» №7977304. /а.с.9/

Зі звіту №4696 про оцінку автомобіля НОМЕР_2 встановлено, що матеріальний збиток завданий його власнику в результаті пошкодження при ДТП складає 6800,38 грн. /а.с.15-23/

Як видно з матеріалів справи про страхове відшкодування, 20 листопада 2009 року МТСБУ перерахувало ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 5666,98 грн. на підставі наказу №2983 по страховому бюро, в межах підтвердженої шкоди. /а.с.6, 8, 69/

З листів МТСБУ від 28.10.2009 року та 31.03.2010 року вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 пропонувалось повідомити про наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, надати його фотокопію, повідомити чи не відбулось добровільне відшкодування шкоди потерпілій стороні, а також повідомлено, що страхове відшкодування вже здійснене страховим бюро, а тому він повинен компенсувати витрати бюро. /а.с.68, 70-71/

Під час судового засідання, в обґрунтування заперечень на позов, відповідачем надано копію нотаріально посвідченої 03 вересня 2009 року довіреності ОСОБА_4, який є власником автомобіля НОМЕР_4, згідно якої ОСОБА_2 отримав право керувати його транспортним засобом. Крім того, надано копію поліса «ВВ» №8379311 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по 1 типу договору, з якого вбачається, що власник автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_4 застрахував відповідальність у СК «ОРАНТА» на період з 03 листопада 2008 року по 02 листопада 2009 року. /а.с.57/

Статтею 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Оскільки відповідач на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди (02.08.2009 р.) експлуатував автомобіль НОМЕР_4 не на законних підставах, адже він тільки 03.09.2009 року отримав довіреність від його власника, то на нього не можуть розповсюджуватись положення поліса «ВВ» №8379311 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по 1 типу договору, в розумінні ст.15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже, позиція відповідача про те, що він застрахував свою відповідальність на момент ДТП, а тому не повинен нести відповідальність, є хибною та такою, що не ґрунтується на нормах права.

Частина 1 статті 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача, станом на 02.08.2009 року, не була застрахована, то потерпіла особа ОСОБА_3 правомірно звернулась із заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до МТСБУ, адже відповідно до пп. «а» п.41.1 ст.41 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. N1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Як визначено у п.22.1 ст.22 Закону N1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.9.1 та п.9.2 ст.9 Закону N1961-IV, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до пп.38.2.1, пп.38.2.2 п.38.2 ст.38 Закону N1961-IV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, а також до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій.

Аналізуючи досліджені докази, що надані сторонами та встановивши які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, суд дійшов висновку, що пред'явлені МТСБУ позовні вимоги до ОСОБА_2, в частині відшкодування в порядку регресу витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, є обґрунтованими, такими що базуються на нормах права, а тому вони підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 вчинив ДТП не застрахувавши свою цивільно-правову відповідальність, пошкодив транспортний засіб і завдав збитків потерпілій особі на суму 5666,98 грн, яка у вигляді страхового відшкодування виплачена стороною позивача, у межах обов'язкового ліміту відповідальності, а отже МТСБУ має право зворотного (регресного) позову до нього.

Розв'язуючи вимогу МТСБУ про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн, суд прийшов до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно положень ст.84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно Постанови КМ України №590 від 27.04.2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, повинна не перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Позивачем додано до позову додаткову угоду №1 від 01.10.12 р. до контракту про надання правової допомоги №73 від 28.09.12 р. та платіжне доручення №4075 від 24.10.12 року про перерахування ФОП ОСОБА_1 750 грн. передплати за надання правової допомоги. /а.с.1, 25-26/

Даючи оцінку зазначеним документам, суд прийшов до висновку, що розмір витрат на правову допомогу дещо завищено, оскільки відповідна калькуляція представником позивача не надана, а так як представник позивача надавала допомогу у судових засіданнях загалом протягом 3 годин (09.12.12., 12.02.13), то за таких підстав витрати на правову допомогу повинні складати 1371,20 грн. (1134 грн. м.з.п х 40 % х 1 + 1147 грн. м.з.п х 40 % х 2)

Згідно вимог ст.ст.79, 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує другій стороні понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного й у відповідності із ст.ст.11, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. N1961-IV, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 61, 74, 79, 88, 209, 212, 214-215, 218, 293-294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Моторного транспортного страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування у порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_5, зареєстрованого по АДРЕСА_1) на користь Моторного транспортного страхового бюро України (код 21647131, Русанівський бульвар,8, м. Київ, п/р 2600202284871, Укрексімбанк м. Києва, МФО 322313) 5666,98 грн. у відшкодування в порядку регресу витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, 214,60 грн. у відшкодування судових витрат, 1371,20 грн у відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 7252,78 грн. (сім тисяч двісті п'ятдесят дві гривні 78 копійок).

У решті позовних вимог Моторного транспортного страхового бюро України до ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Криворученко Д.П.