Рішення № 29279633, 06.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р.Справа № 5023/6060/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромсталь-1" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Литво" (м. Харків) про стягнення 1192461,49 грн. за участю представників сторін:

позивача - Осьмухін С.А. (довіреність №1 від 24.12.12 р.)

відповідача - Стеценко О.Л. (довіреність №03/02 від 03.02.13 р.), президент Сахаров В.О. (протокол №9 загальних зборів учасників ТОВ "Енергія Литво"; паспорт КА №668181, виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромсталь-1", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Литво" (відповідача) збитків у розмірі 745288,43 грн. та 447173,06 грн. штрафу. Заявлену вимогу обґрунтовує протиправним порушенням відповідачем умов договору відповідального зберігання №20/12-2010, укладеного між сторонами 20 грудня 2010 року. Крім того, позивач просив суд розподілити судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 грудня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 січня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 січня 2013 року розгляд справи було відкладено на 04 лютого 2013 року.

16 січня 2013 року за вх. № 1615 та 22 січня 2013 року за вх. № 2508 до канцелярії суду від представника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Піскун Н.В. надійшла заява про допущення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

04 лютого 2013 року за вх. № 4084 до канцелярії суду від представника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Піскун Н.В. надійшло клопотання про відклик заяв про вступ у якості 3-ї особи по справі №5023/6060/12.

Суд, дослідивши надане клопотання про відклик заяви про вступ у якості 3-ї особи по справі №5023/6060/12, вирішив за можливе його задовольнити.

04 лютого 2013 року за вх. № 4145 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання №02/6060/02-2013 від 04.02.13 р., в якому позивач просив не вважати гр. Магомедрасулова Ахмеда Магомедрасуловича представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Литво", оскільки у останнього відсутня належним чином оформлена довіреність, видана повноважною особою ТОВ "Енергія Литво". Але даний представник в судове засідання не з"явився, довіреністю не скористався.

04 лютого 2013 року за вх. №4260 до канцелярії суду від позивача надійшов лист щодо технічної помилки в клопотанні, вих. №02/6060/02-2013 від 04.02.13 р., який був прийнятий судом до уваги.

04 лютого 2013 року за вх. №4266 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просить не вважати осіб з довіреностями, що підписані президентом ТОВ "Енергія Литво" Сахаровим В.О. представниками ТОВ "Енергія Литво", оскільки у них відсутні належним чином оформлені довіреності, видані повноважною особою ТОВ "Енергія Литво", та відсторонити зазначених осіб від участі у справі від імені ТОВ "Енергія Литво".

В судовому засіданні 04 лютого 2013 року було оголошено перерву до 06 лютого 2013 року.

05 лютого 2013 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про повернення зустрічного позову, в якому відповідач просить повернути ТОВ "Енергія Литво" зустрічний позов, який 04 лютого 2013 року через канцелярію господарського суду надійшов від ТОВ "Енергія Литво" для спільного розгляду з первісним позовом, на підставі п. 1 ч. 1 статті 63 ГПК.

Ухвалою господарського суду від 06 лютого 2013 року було повернуто зустрічну позовну заяву на підставі п.1 ч.1 ст.63 ГПК України.

06 лютого 2013 року до канцелярії суду від відповідача повторно надійшло клопотання, в якому відповідач просить не вважати осіб з довіреностями, що підписані президентом ТОВ "Енергія Литво" Сахаровим В.О. представниками ТОВ "Енергія Литво", оскільки у них відсутні належним чином оформлені довіреності, видані повноважною особою ТОВ "Енергія Литво", та відсторонити зазначених осіб від участі у справі від імені ТОВ "Енергія Литво".

Присутні представники позивача у судовому засіданні 06 лютого 2013 року підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Присутній представник відповідача Стеценко О.Л. у судовому засіданні 06 лютого 2013 року позовні вимоги визнав.

Присутній в судовому засіданні президент ТОВ "ЕнергіяЛитво" Сахаров В.О. проти позову заперечував.

Розглянувши вищезазначені клопотання відповідача (вх.№ 4266 від 04.02.2013р. та вх.№ 4578 від 06.02.2013р.), суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 92 ЦК юридична особа набуває цивільних прав та обов"язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону.

Як встановлено ст. 246 ЦК, суб'єктом, який має право видавати довіреність від імені юридичної особи може бути орган юридичної особи або інша особа, уповноважена на це її установчими документами. У ст.99 ЦК наводиться загальна характеристика виконавчого органу товариства.

Аналіз змісту зазначених статей дозволяє зробити висновок, що під "органом юридичної особи" слід розуміти її виконавчий орган, створення якого передбачене установчими документами даної юридичної особи.

Судом встановлено, що відповідно до статуту ТОВ "Енергія Литво", який долучений судом до матеріалів справи №5023/6060/12, виконавчим органом товариства є директор.

Згідно п.7.5.5 статуту ТОВ "Енергія Литво" видача довіреностей відноситься до повноважень директора.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №358099 від 31.01.13 р., керівником юридичної особи та підписантом є Рудь Володимир Віталійович.

Враховуючи вищевикладене та розглянувши клопотання позивача (вх. № 4145 від 04 лютого 2013 року) та клопотання відповідача (вх. №4266 від 04 лютого 2013 року), суд вважає можливим задовольнити їх.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом встановлено наступне.

20.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромсталь-1" та Товарис твом з обмеженою відповідальністю "Енергія Литво" укладено договір відповідально го зберігання № 20/12-2010.

Відповідно до ст. 1 договору, за цим договором зберігач, Товариство з обмеженою відповідальні стю "Енергія Литво", зобов'язується зберігати річ, яка передана йому поклажодавцем, Товарист вом з обмеженою відповідальністю "Укрпромсталь-1", і повернути її поклажодавцеві у схороннос ті.

Відповідно до ст. 2 договору, вартість переданої від поклажодавця на зберігання зберігачеві речі становить: 745288,43 грн.

Відповідно до ст. З договору, зберігач зобов'язаний зберігати річ: з 20.12.2010 р. до 23.07.2012 р. включно.

Відповідно до ст. 10 договору, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 11 договору, зберігач має право використати річ, передану йому на зберігання, а відтак при припиненні дії цього договору (або на першу вимогу поклажодавця) зберігач зо бов'язаний повернути поклажодавцеві відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, які були використані зберігачем.

Відповідно до абз. 1 ст. 12 договору, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або по шкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до ст. 14 договору, у разі неповернення речі в строк до 23.07.2012 р. із зберігача на ко ристь поклажодавця стягується штраф у розмірі 60 (шістьдесят) відсотків від вартості неповернутої ре чі.

Як встановлено судом, 20.12.2010 р. між поклажодавцем (позивачем) та зберігачем (відповідачем) укладено акт приймання-передачі, відповідно до якого зберігач прийняв на зберігання річ від поклажодавця, а поклажодавець передав зберігачеві річ на зберігання, вартість якої становить: 745288,43 грн. (пункти 1 та 2 зазначеного акту).

Судом встановлено, що 20.07.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення речі із зберігання, вих. № 1/07-2012/В від 20.07.2012 р., у якій вимагав від зберігача:

1) у строк сім календарних днів з дня отримання цієї вимоги передати зі зберігання майно, яке перелічено у ст. 2 зазначеного договору та у п. 2 акту приймання-передачі від 20.12.2010 р. до договору №20/12-2010 відповідального зберігання від 20.12.2010 р.;

2) у разі неможливості передання зі зберігання майна, яке перелічене у ст. 2 зазначеного догово ру та у п. 2 акту приймання-передачі від 20.12.2010 р. до договору № 20/12-2010 відповідального збері гання від 20.12.2010 р. - негайно сплатити збитки, завдані поклажодавцеві нестачею речі, як це і уно рмовано статтею 951 Цивільного кодексу України, у розмірі її вартості (745288,43 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 124214,74 грн.), а також сплатити штраф у розмірі 60 (шістдесят) відсотків від вартості неповернутої речі, як це і передбачено статтею 14 договору № 20/12-2010 відповідального зберігання від 20.12.2010 р. (447173,06 грн.).

24.07.2012 р. поклажодавець (позивач) отримав від зберігача (відповідача) відповідь на вимогу про повернення речі із зберігання, вих. № 1 від 24.07.2012 р. на вих. № 1/07-2012/В під 20.07.2012 р., у якому зберігач сповістив про те, що оскільки статтею 11 договору передбачено, що зберігач, TOB "Енергія Литво", має право використати річ, передану йому на зберігання від TOB "Укрпромсталь-1", тому TOB "Енергія Литво" і використало у своїй господарській діяльності все у повному обсязі отримане на зберігання майно. Також у зазначеній відповіді зберігач просив поклажодавця: 1) надати зберігачеві, ТОВ "Енергія Литво", розумний строк для сплати збитків, завданих поклажодавцеві нестачею речі (частина 1 статті 951 Цивільного кодексу України), дозволивши зберігачеві сплату збитків у строк з 24 грудня 2012 року до 28 грудня 2012 року; 2) відмовитись від стягнення зі зберігача, ТОВ "Енергія Литво", штрафу у розмірі 60 (шістдесят) відсотків від вартості неповернутої речі, не застосовуючи до правовідносин сторін умови статті 14 договору відповідального зберігання № 20/12-2010 від 20 грудня 2010 року.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору відповідального зберігання № 20/12-2010 від 20 грудня 2010 року порушив умови договору, що також підтверджується відповідачем в відзиві на позов та наданими відповідачем відомостями позабалансового обліку ТОВ "Енергія Литво" за грудень 2010 р., за квітень 2011 р., прибутковим ордером та актом на списання матеріальних цінностей №02/12 від 12.04.12 р.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК), господарським визнається зо бов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

З наведених норм вбачається, що у зберігача за договором зберігання існує зобов'язання повернути поклажедавцю отримане на зберігання майно. Зобов'язання відшкодувати збитки виникає у зберігача лише в разі втрати або пошкодження переданого на зберігання майна.

Згідно ст.953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не скінчився.

Однак, відповідачем (зберігачем) майно до теперішнього часу позивачу не повернуто.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 525 ЦК, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 599 ЦК, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чи ном.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 945 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь. У разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця. Якщо річ пошкоджена або виникли реальна загроза її пошкодження чи інші обставини, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, зберігач має право продати річ або її частину. Якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не відповідає, він має право відшкодувати свої витрати з суми виторгу, одержаної від продажу речі. Наявність зазначених обставин доводиться зберігачем.

Відповідач не повідомляв позивача про наявність обставин реальної загрози пошкодження товару чи інших обставин, що не дають змоги забезпечити схоронність товару, за які відповідач не відповідає, а також доказів того, що вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, то у відповідності до положень ст. 950 ЦК України відповідач за втрату або нестачу товару відповідає на загальних підставах.

У відповідності до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцю втратою (нестачею) або пошкодженням речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 745288,43 грн. нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає наступне.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 14 договору, у разі неповернення речі в строк до 23.07.2012 р. з зберігача на ко ристь поклажодавця стягується штраф у розмірі 60 (шістьдесят) відсотків від вартості неповернутої ре чі.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 60% штрафу у розмірі 447173,06 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, у зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 23849,23 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 92, 246, 525, 549, 599, 610, 611, 945, 949-951, 953 ЦК України, ст. 193, 216, 217, 230 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 28, 33-34, 38, 43, 49,75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Литво" (61202, місто Харків, проспект Перемоги, будинок № 48, квартира № 78, поточний рахунок № 26003060382405 в ХГРУ ПАБ "Приватбанк" міста Харкова, МФО 351533, код ЄДРПОУ 36988620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромсталь-1" (61202, м. Харків, проспект Перемоги, будинок № 48, квартира № 78, поточний рахунок № 26008060014370 в ХГРУ ПАБ "Приватбанк" міста Харкова, МФО 351533, код ЄДРПОУ 360338580) збитки в розмірі 745288,43 грн., штраф в розмірі 447173,06 грн. та 23849,23 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.