Рішення № 29279580, 11.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/131/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.13 Справа № 5009/4698/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Єврошпалери", (01103, м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 4, оф. 120)

до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, (71100, АДРЕСА_1)

про стягнення 21 392,10 грн. основного борг за договором купівлі-продажу оптової партії товарів № 65 від 02.07.2009 р., 53,33 грн. пені та 567,91 грн. 3 % річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Святовець Л.В., довіреність б/н від 03.12.2012р.;

Від відповідача - не з'явився.

14.12.2012 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Єврошпалери", м. Київ з позовною заявою до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 21 392,10 грн. основного борг за договором купівлі-продажу оптової партії товарів № 65 від 02.07.2009 р., 53,33 грн. пені та 567,91 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4698/12, справі присвоєно номер провадження 4/131/12, розгляд справи призначено на 17.01.2013 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи, на підставі ст. 77 ГППК України, відкладався до 11.02.2013 р.

В судовому засіданні 11.02.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовими клопотаннями представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст.,ст. 526, 529, 530, 610, 611, 625, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України і полягають в наступному 02.07.2009р. між позивачем та відповідачем укладено договір оптової партії товарів № 65, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача товар, а саме шпалери та супутні товари до них, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар. Відповідно до вимог п.2.2. договору вивіз товару зі складу -магазину позивача здійснюється відповідачем само вивозом, або по узгодженню з позивачем, транспортом позивача. Відповідно до вимог п. 2.3. Договору перехід права власності на товар відбувається з моменту відвантаження товару зі складу позивача. Відповідно до умов п.3.3. договору відповідач зобов'язується оплатити позивачеві вартість кожної партії товару не пізніше 45 календарних днів з моменту його одержання у позивача. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №РН - 0001070 від 15.07.2009 р. на суму 49437,48 грн.; №РН - 0001122 від 21.07.2009 р. на суму 5987,52 грн.; №РН - 0001428 від 02.09.2009 р. на суму 19234,8 грн; №РН- 0001614 від 30.09.2009 р. на суму 12462,54 грн., всього на загальну суму 87122,34 грн. Відповідачем було повернуто позивачу товар згідно накладної на повернення товару № 3 від 28.02.2011 року на суму 28292,76 грн., а також сплачено 37437,48 грн.,що підтверджується банківськими виписками. 31.01.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору № 65 від 02.07.2009 року, в якій відповідач визнав заборгованість в сумі 21 392,10грн., яку зобов'язувався сплатити до 31.12.2011 р., але зобов'язання згідно умов Додаткової угоди відповідачем не було виконано. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 21392,10 грн. Відповідно до вимог п. 7.4. договору за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання згідно Договору Покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% з невиплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На час подання позовної заяви відповідачем оплата товару не здійснена. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 21 392,10 грн. основного борг за договором купівлі-продажу оптової партії товарів № 65 від 02.07.2009 р., 53,33 грн. пені та 567,91 грн. 3 % річних.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем надано суду Витяг ї Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 22.11.2012р., згідно з якою юридичною адресою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є: 71100, АДРЕСА_1, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 14.12.2012 р. про порушення провадження у справі № 5009/4698/12, яка направлялася за юридичною адресою відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: "За закінченням терміну зберігання".

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 5009/4698/12.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Єврошпалери" (позивачем у справі) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем у справі) був укладений Договір купівлі-продажу оптової партії товарів № 65 (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (продавець) зобов'язався поставити і передати у власність відповідача товар, а саме шпалери та супутні товари до них, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар. (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору вивіз товару зі складу -магазину позивача здійснюється відповідачем само вивозом, або по узгодженню з позивачем, транспортом позивача.

Згідно п. 2.3. Договору перехід права власності на товар відбувається з моменту відвантаження товару зі складу позивача.

Відповідно до умов п.3.3. договору відповідач зобов'язується оплатити позивачеві вартість кожної партії товару не пізніше 45 календарних днів з моменту його одержання у позивача.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору купівлі-продажу оптової партії товарів № 65 від 02.07.2009р. позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар за видатковими накладними, а саме:

- №РН - 0001070 від 15.07.2009 р. на суму 49437,48 грн.;

- №РН - 0001122 від 21.07.2009 р. на суму 5987,52 грн.;

- №РН - 0001428 від 02.09.2009 р. на суму 19234,8 грн;

- №РН- 0001614 від 30.09.2009 р. на суму 12462,54 грн.,

Всього було поставлено товар на загальну суму 87122,34 грн.

Поставлений товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис ОСОБА_2 скріплений відбитком печатки відповідача на зазначених видаткових накладних.

Зазначені видаткові накладні узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи скріплені печатками сторін на вказаних накладних. (Оригінали зазначених видаткових накладних досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Згідно накладної на повернення товару №3 від 28.02.2011 року, відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 28292,76 грн., а також сплачено 37437,48 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

31.01.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору № 65 від 02.07.2009 року, в якій відповідач визнав заборгованість в сумі 21 392,10грн., яку зобов'язувався сплатити до 31.12.2011 р., але зобов'язання згідно умов Додаткової угоди відповідачем не було виконано.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлений строк та в повному обсязі з позивачем за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 65 від 02.07.2009 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи судом за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 21 392,10 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов п.6.1. Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день вирішення спору судом відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі суду не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 21 392,10 грн. основного боргу за отриманий товар пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Статтею 199 ГК України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту норм ст. 551 ЦК України чинне законодавство надає сторонам договорів право встановлювати неустойку в договорі та обмежує розмір неустойки.

Так, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежує розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що встановлюється договором, подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Приписами ч. 2 ст. 343 ГК України прямо передбачено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 25/187 та від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. п. 7.4. договору, який передбачає, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання згідно Договору Покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% з невиплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня.

За порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар за договором № 65 від 02.07.2009р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 53,33грн.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором № 65 від 02.07.2009р. є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає пеня в розмірі 106,96 грн. Однак, оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором № 65 від 02.07.2009р.. заявлено до стягнення 53,33 грн. пені, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 567,91 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 01.01.2012 р. по 20.11.2012 р.

Наданий розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок 3 % річних за прострочку оплати товару, поставленого за Договором № 65 від 02.07.2009 р., позивачем виконаний вірно, а вимога про стягнення з відповідача 567,91 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягає задоволенню судом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 68 Конституції України, ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 530, 599, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Єврошпалери", м. Київ до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Бердянськ Запорізької області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, (71100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Єврошпалери", (01103, м. Київ, вул. Михайла Драгомирова, буд. 4, оф. 120, код ЄДРПОУ 33599475) 21 392 (двадцять одна тисяча триста дев'яносто дві) грн. 10 коп. основного боргу, 53 (п'ятдесят три) грн. 33 коп. пені, 567 (п'ятсот шістдесят сім) грн. 91 коп. 3 % річних та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "12" лютого 2013 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.