Рішення № 29279443, 12.02.2013, Господарський суд Херсонської області

Дата ухвалення
12.02.2013
Номер справи
923/66/13-г
Номер документу
29279443
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 р. Справа № 923/66/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Грицай О.С. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Галаган-Транс", м. Херсон

до Приватного акціонерного товариства "Український силікат", м. Херсон

про стягнення 41 401 грн. 96 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - Примачук О.В. представник, дов. від 02.01.2013р.;

від відповідача - Ляшук Н.Г. представник, дов. № 19 від 15.11.2012р.

в с т а н о в и в:

У січні 2013 року приватне підприємство "Галаган-Транс" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Український силікат", просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 40 185,00 грн., 3% річних в сумі 202,83 грн., пеню - 1014,13 грн. посилаючись на невиконання останнім умов договору №5 від 26.06.2012 року щодо оплати за надані послуги по перевезенню вантажу.

Справа розглядалась у судових засіданнях 29.01.2013 року та 12.02.2013 року.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначила, що в супереч пункту 3.1.9. договору позивачем не передано визначені цим пунктом документи, у зв'язку з чим обов'язок щодо оплати за надані послуги не виник. Зазначає, що відбиток печатки на товарно-транспортних накладних не співпадає з печаткою приватного акціонерного товариства "Український силікат" (а.с. 46-47).

06.02.2013 року через канцелярію суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, де позивач зазначає про сплату відповідачем частини заборгованості, яка складає 785 грн.

У судовому засіданні представник відповідача відмовилась від надання їй часу для ознайомлення з вищезазначеною заявою, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла. Також, у судовому засіданні були оглянуті оригінали супровідних листів від 23.10.2012 року, 26.10.2012 року, 05.11.2012 року, 08.11.2012 року, 12.11.2012 року, 14.11.2012 року, які підтверджують отримання відповідачем документів передбачених пунктом 4.3 договору, оригінали рахунків - фактур, податкових накладних, актів виконаних робіт та товарно - транспортних накладних.

Крім викладеного судом встановлено, що 26.06.2012 року між сторонами укладений договір №5 на перевезення вантажу, відповідно до пункту 1.1 якого замовник (відповідач) надає для перевезення вантажі, а перевізник (позивач) зобов'язується здійснити їх перевезення автомобільним транспортом і надати інші послуги по перевезенню вантажів на території України згідно заявок замовника. Номенклатура, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг обговорюються в заявках, які додаються до договору, і є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що перевізник зобов'язується доставити надані замовником вантажі до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується вчасно оплатити послуги перевезення.

Згідно пункту 3.1.9 договору перевізник зобов'язаний по закінченню перевезення підготувати і направити до замовника пакет документів, який є підставою для сплати послуг перевізника і складається з : оригіналів рахунку - фактури, податковій накладної, акта виконаних робіт та товарно - транспортних накладних.

Замовник здійснює оплату за виконані перевезення проводяться протягом 15 календарних днів з моменту отримання замовником оригінальних документів (рахунка-фактури, податкової накладної, акта виконаних робіт та товарно-транспортних накладних) (пункт 4.3 договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору, та закінчується 31.12.2012 року. Договір вважається продовженим на 1 рік, на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про протилежне (пункт 8.2 договору).

На підтвердження надання послуг з перевезення позивачем надані заявка-договір №2/2410, товарно-транспортна накладна №339987 від 23.10.2012 року, акт здачі-прийняття робіт №ГТ-2868 від 23.10.2012 року на суму 3600,00 грн., заявка-договір №9/2910, товарно-транспортна накладна №339988 від 26.10.2012 року, акт здачі-прийняття робіт №ГТ-2910 від 26.10.2012 року на суму 3600,00 грн., заявка-договір №4/410, товарно-транспортна накладна №627186/863 від 02.11.2012 року, акт здачі-прийняття робіт №ГТ-3014 від 05.11.2012 року на суму 11 869,00 грн., заявка-договір №1/0811, товарно-транспортна накладна №627196/873 від 07.11.2012 року, акт здачі-прийняття робіт №ГТ-3047 від 08.11.2012 року на суму 3652,00 грн., заявка-договір №1/1111, товарно-транспортна накладна №627200/877 від 09.11.2012 року, акт здачі-прийняття робіт №ГТ-3104 від 12.11.2012 року на суму 11869,00 грн., заявка-договір №2/1411, товарно-транспортна накладна №627204/881 від 13.11.2012 року, акт здачі-прийняття робіт №ГТ-3117 від 14.11.2012 року на суму 6 380,00 грн. Слід зазначити, що надані позивачем акти здачі-прийняття робіт та товарно - транспортні накладні підписані та мають печатки приватного акціонерного товариства "Український силікат".

З позовної заяви (з врахування уточнення позову) вбачається, що відповідачем було проведено часткову оплату за надані послуги в сумі 785,00 грн., що також підтверджено випискою з банку (а.с. 30).

Крім того, вбачається наявність акту звіряння розрахунків період: 01.10.2012-27.12.2012, який підписаний та має печатку приватного акціонерного товариства "Український силікат", відповідно до якого заборгованість на користь позивача складає 40 185,00 грн. (а.с. 29).

У судовому засіданні 12.02.2013 року представник відповідача зазначила, що позивач здійснив перевезення вантажів відповідно до умов договору, однак, на її думку, не виконав умови договору щодо направлення замовнику пакету документів, який є підставою для сплати послуг перевізника і складається з: оригіналів рахунку-фактури, податкової накладної, акта виконаних робіт та товарно-транспортних накладних.

Вищезазначені доводи відповідача спростовуються наданими позивачем супровідними листами від 23.10.2012 року, 26.10.2012 року, 05.11.2012 року, 08.11.2012 року, 12.11.2012 року, 14.11.2012 року, відповідно до яких документі передбачені пунктами 3.1.9. та 4.3 договору від 26.06.2012 року були отримані приватним акціонерним товариством "Український силікат", про що свідчить підписи та печатки на них. Крім того, оригінали цих супровідних листів були оглянуті у судовому засіданні 12.02.2013 року.

Представником відповідача було зазначено, що Лясецький В.І. є співробітником приватного акціонерного товариства "Український силікат", тому його підпис міститься на супровідних листах наданих позивачем та товарно-транспортних накладних. Доказів того, що відбиток печатки не співпадає з печаткою приватного акціонерного товариства "Український силікат" матеріали справи не містять, правом на клопотання про призначення експертизи представник відповідача не скористалась. Це спростовує вищезазначені заперечення відповідача.

Посилання представника відповідача, що позивачем не надано доручень відповідно до яких був отриманий товар за товарно-транспортними накладними спростовуються поясненнями самого представника відповідача, оскільки у судовому засіданні вона підтвердила отримання товару за вищезазначеними товарно-транспортними накладними.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір перевезення, згідно до приписів статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 40 185,00 грн. є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 40 185,00 грн. підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу 3% річних у сумі 202,83 грн. Періодом нарахування 3% річних позивач визначив 5 календарних днів після отримання пакету документів до 16.01.2013 року, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Для правильного нарахування 3% річних судом було враховано часткову сплату заборгованості у сумі 785 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 202,83 грн., нарахованих на суму заборгованості, господарський суд зауважує, що вказаний розрахунок має помилки та додає свій розрахунок виконаний відповідно до вимог чинного законодавства. При здійсненні розрахунку 3% річних за заявкою-договором №2/2410 судом було обрано період нарахування з 11.11.2012 року по 16.01.2013 року, тобто, після 15 календарних днів з моменту отримання замовником оригіналів документів, а саме:

3600 грн. (сума заборгованості) х 3% х 55 (дні прострочки) : 366 (кількість днів у 2012 році) = 16,23 грн.

3600 грн. (сума заборгованості) х 3% х 16 (дні прострочки) : 365 (кількість днів у поточному році) = 4,73 грн.

16,23 грн. + 4,73 грн. = 20,96 грн.

Аналогічний розрахунок 3% річних зроблений по іншим заявкам-договорам и складає суму 186,23 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Розрахунок 3% річних позивача є неточним, оскільки не враховано кількість днів у 2012 році, неправильно визначений період нарахування, який визначається на підставі пункту 4.3 договору від 26.06.2012 року.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 1 014,13 грн. пені суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

При цьому статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Зазначена стаття має імперативний характер і сторони не можуть відступити від нього, оскільки виконання зобов'язання відповідно до ст. 548 ч.1 ЦК України забезпечується якщо це встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що сторони письмового договору, яким би встановлювалася відповідальність щодо забезпечення виконання зобов'язання у виді сплати пені, не укладали і розміру пені, яка підлягає стягненню за порушення зобов'язання, не встановлювали.

Таким чином сторонами не визначено у встановленому законом порядку відповідальності у виді нарахування пені, тому відсутні підстави забезпечення зобов'язання шляхом стягнення пені.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, на підставі ч.1, ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український силікат" (73036, м. Херсон, пров. Янтарний, 2, п/р 2600711534 ХОД АТ «Райффайзен бан Аваль», МФО 352093, код ЄДРПОУ 32725542) на користь Приватного підприємства "Галаган-Транс" (73000, м. Херсон, с. Жовтневе, вул. Садова, 1, р/р 26001290453, МФО 380805 в ПАТ «Райффайзен банк Аваль», код ЄДРПОУ 36838630, ІПН 368386321038) - 40 185,00 грн. основного боргу, 186,23 грн. 3% річних та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 13 лютого 2013 року

Суддя О.С.Грицай

Попередній документ : 29279442
Наступний документ : 29279455