Рішення № 29279413, 04.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р.Справа № 922/121/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" (м. Харків) до Державного підприємства "Ізюмський державний завод офтальмологічної лінзи" (м. Ізюм) про стягнення 45460,54 грн. за участю представників сторін:

позивача - Малахатко І.І., довіреність б/н від 03.12.12 р.;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Науково-виробнича компанія Харківтранс", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з державного підприємства "Ізюмський державний завод офтальмологічної лінзи" на свою користь заборгованість за поставлений товар за договором № 01/06/09 від 01.06.09 р. Відповідно до вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 45460,54 грн. Судовий збір у розмірі 1720,50 грн. просить суд покласти на відповідача.

29.01.13 р. за вх. №3303 до канцелярії господарського суду Харківської області від відповідача надійшов лист в якому зазначено, що суму в розмірі 26051,98 грн. (по накладній №458 від 09.12.2009 року) відповідач вважає такою, термін позовної давності якої минув, визнає заборгованість у розмірі 19408,56 грн. по накладній №25 від 29.01.2010 року.

04.02.13 р. за вх. №4113 до канцелярії господарського суду Харківської області від представника позивача надійшов супровідний лист разом з документами згідно додатку.

Представник позивача в судовому засіданні 04.02.13 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання 04.02.13 р. не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.06.09 р. між ТОВ "Науково-виробнича компанія Харківтранс" та державним підприємством "Ізюмський державний завод офтальмологічної лінзи" було укладено договір №01/06/09, відповідно до умов якого позивач зобов"язався передати у власність відповідача товар, а відповідач приймати і оплачувати цей товар в розмірі та в терміни, передбачені цим договором.

За вказаним договором позивач зобов"язався передати відповідачу товар на загальну суму 106921,08 грн., відповідач зобов"язався здійснити оплату за вказаний товар на наступних умовах: попередня оплата у розмірі 50% та сплата 50% з відстрочкою платежу - 20 банківських днів.

Судом встановлено, що для здійснення оплати за товар позивачем було виписано рахунок-фактуру № 301 від 16.06.2009 р. на всю суму договору - 106 921,08 грн. За рахунком № 301 від 16.06.2009 р. відповідач здійснив оплату у розмірі 50 % платіжним дорученням № 686 від 22.07.2009 р. і грошові кошти у сумі 53 460,54 грн. надійшли 22.07.2009 р. на рахунок позивача.

Листом № 274 від 02.09.2009 р. відповідач надав позивачу остаточну редакцію креслень, за якими для нього були виготовленні втулки матриць у кількості 93 штук, матриці у кількості 77 штук та грибки у кількості 20 штук.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

У вересні 2009 року - січні 2010 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 109921,08 грн. за накладною № 338 від 30.09.2009 р. на суму 16777,80 грн., накладною № 349 від 06.10.2009 р. на суму 18 164,28 грн., накладною № 370 від 16.10.2009 р. на суму 17896,32 грн., накладною № 458 від 09.12.2009 р. на суму 34674,12 грн. та накладною № 25 від 29.01.2010 р. на суму 19408,56 грн.

Свої зобов'язання позивач виконав в повному обсязі, що також підтверджує відповідач в листі №37 від 28.01.13 р. (вх. №3303 від 29.01.13 р.).

Згідно акту звіряння взаєморозрахунків станом на 28.05.2010 р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств, заборгованість відповідача перед позивачем становила 53460,54 грн.

Згідно акту звіряння взаєморозрахунків станом на 31.03.2011 р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств, заборгованість відповідача перед позивачем залишилась незмінною та становила 53460,54 грн.

Твердження відповідача щодо спливу строку позовної давності не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Поняття позовної давності міститься в ст.256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов"язку.

Але з матеріалів справи вбачається, що у 2011 році відповідач здійснив часткову оплату простроченого грошового зобов'язання у розмірі 8000,00 грн. платіжними дорученнями № 326 від 21.04.2011 р. на суму 4000,00 грн. та № 908 від 07.12.2011 р. на суму 5000,00 грн.

Згідно акту звіряння взаєморозрахунків станом на 18.09.2012 р. відповідачем було підтверджено розмір заборгованості перед позивачем у розмірі 45460,54 грн.

Також, згідно останнього акту звіряння взаєморозрахунків станом на 06.12.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем в редакції позивача становить 45460,54 грн., а в редакції відповідача 11408,56 грн. Розходження, на думку позивача, виникли по сумі поставки за накладною №458 від 09.12.2009 р. на суму 34674,12 грн., оскільки заборгованість за цією накладною у сумі 34051,98 грн. відповідачем було списано на підставі п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі.

Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, суд з такою позицією відповідача не згоден, оскільки на час порушення провадження по справі про банкрутство відповідача № Б-39/222-09 ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2009 р. відповідач не мав заборгованості перед позивачем, так як товар до цієї дати був поставлений відповідачу на суму 34942,08 грн., тоді як передоплата була здійснена відповідачем у сумі 53460,54 грн.

На думку позивача, він не є конкурсним кредитором, оскільки заборгованість виникла після порушення справи про банкрутство, а тому позивач у процедурі банкротства відповідача мав статус поточного кредитора. Вимоги поточних кредиторів розглядаються у разі відкриття ліквідаційної процедури, але відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 08.11.2011 р. по справі № Б-39/222-09, якою провадження у справі про банкрутство було припинено, рішення про відновлення платоспроможності відповідача шляхом укладення мирової угоди було прийнято на засіданні кредиторів і постанова про визнання відповідача банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури судом не приймалась.

Таким чином, судом встановлено та доведено, що відповідач помилково вважає, що з моменту визнання судом вимог конкурсних кредиторів та затвердження відповідного реєстру ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2010 р. по справі № Б-39/222-09, вимоги усіх інших кредиторів є погашеними.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 45460,54 грн. правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 256, 264, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22,33-34, 38, 43, 47-49,75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Ізюмський державний завод офтальмологічної лінзи" (64302, Харківська обл., м. Ізюм, пр. Леніна, 66; код ЄДРПОУ 30136368; р/р 26003010081033 АТ "Банк Золоті Ворота" м. Харків, МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" (61023, м. Харків, Київський р-н., вул. Мироносицька, буд. 93, кв. 57; код ЄДРПОУ 33816436; п/р 26000819341821 у відділенні №19 ПАТ "Банк "Грант" м. Харкова, МФО 351607) заборгованість за поставлений товар в розмірі 45460,54 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.