Рішення № 29279340, 04.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2013 р. Справа № 5017/3378/2012

За позовом Приватного підприємства "Іллічівська нафтова компанія"

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Олеся"

про стягнення 54848,02грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь представники

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ніцевич В.Н., директор.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство "Іллічівська нафтова компанія", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Олеся" заборгованості за договором купівлі-продажу №04/11-2010/1 від 04.11.2010р. у розмірі 54848,02грн., з яких: 41443,56грн. основного боргу, 7715,33грн. пені, 163,09грн. інфляційних збитків, 4000грн. реальних збитків та 1526,04грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №5017/3378/2012.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.01.2013р. строк розгляду спору продовжено до 06.02.2013р.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов від 09.01.2013р.(вх№565/2013) вказуючи на те, що договір купівлі-продажу №04/11-2010/1 від 04.11.2010р. є неукладеним, оскільки відсутне зазначення конкретного товару, ціна та якість. При цьому, відповідач просить застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

04.11.2010р. між Приватним підприємством "Іллічівська нафтова компанія" (продавець) та Селянським (фермерським) господарством "Олеся" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №04/11-2010/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця ПЗМ (товар), а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. даного договору кінцева кількість, асортимент та ціна товару візначається у видатковій накладній.

Розділом 2 цього договору визначені зобов'язання сторін.

За п.2.1. даного розділу продавець здійснює відпуск товару відповідно до виписаних накладних.

Згідно п.2.2. зазначеного розділу покупець здійснює оплату товару відповідно виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця до 01.09.2011р. Дата отримання товару є датою підписання видаткової накладної.

Умови поставки встановлені у розділі 3 вказаного договору.

Відповідно до п.3.1. вказаного розділу товар постачається покупцю при пред'явленні покупцем належним чином оформленої довіреності з видачею видаткової накладної, яка є додатковою угодою до цього договору.

За п.3.2. зазначеного розділу транспортні затрати, пов'язані з доставкою товару сплачуються продавцем.

Розділом 4 даного договору визначена відповідальність сторін.

Пунктом 4.1. цього розділу встановлено, що за прострочку оплати поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочки оплати.

Згідно п.5.1. даного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання прийнятих на себе відповідно до вказаного договору сторонами зобов'язань.

На виконання умов зазначеного договору, згідно видаткової накладної №РН-170 від 04.11.2010р. на суму 41443,56грн. позивач поставив, а відповідач отримав на підставі довіреності серії ЯКГ №867789 дизильне паливо у кількості 6059літрів.

В порушення умов договору відповідач за отриманий товар своєчасно не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 41443,56грн.

Посилаючись на невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу №04/11-2010/1 від 04.11.2010р. щодо своєчасної оплати за отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з даною позовною заявою про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Олеся" заборгованості за договором купівлі-продажу №04/11-2010/1 від 04.11.2010р. у розмірі 41443,56грн. основного боргу, 7715,33грн. пені, 163,09грн. інфляційних збитків, 4000грн. реальних збитків та 1526,04грн. 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту, строку поставки, що вбачається із змісту ст.ст.266, 268 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.692 цього кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

В силу ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що заявлена до стягнення заборгованість на суму 41443,56грн. відповідачем у передбачений п.2.2 договору строк - до 01.09.2011р., не сплачена. Доказів спростовуючих зазначене відповідачем суду всупереч приписів ст.33 ГПК України не надано.

Враховуючи вищевикладене, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар у сумі 41443,56грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, перевіривши правільність заявлених до стягнення сум, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків у сумі 163,09грн. та 3% річних у розмірі 1526,04грн.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.2.2. договору купівлі-продажу №04/11-2010/1 від 04.11.2010р. покупець здійснює оплату товару відповідно виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця до 01.09.2011р. Дата отримання товару є датою підписання видаткової накладної.

Пунктом 4.1. цього договору встановлено, що за прострочку оплати поставленого товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочки оплати.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені з врахуванням вимог п.6 ст.232 ГК України, позовні вимоги про стягнення пені за період з вересня 2011р. по листопад 2012р. є правомірними в частині стягнення за період з 02.09.2011р. по 02.03.2012р.

Разом з тим, відповідно із п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до позовних вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Згідно п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

У відзиві на позов від 09.01.2013р.(вх№565/2013) відповідач просивь застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що позовна заява подана до господарського суду Одеської області 22.11.2012р. за вх.5377/2012, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 2868,69грн. за період з 22.09.2011р. по 02.03.2012р.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача реальних збитків у розмірі 4000грн., суд зазначає наступне.

В обгрунтування вказаної вимоги позивач посилається на те, що оскільки у штатному розкладі Приватного підприємства "Іллічівська нафтова компанія" відсутня штатна одиниця - юрисконсульт, директором позивача був укладений договір про ведення судових справ від 01.11.2012р. з правознавцем Оніщенко О.В., який є дипломованим спеціалістом у галузі правознавства, у відповідності до якого, а також додаткової угоди №2 від 02.11.2012р. представнику була видана довіреність та проведена оплата у розмірі 4000грн.

У якості доказу понесених збитків позивач посилається на п.3 додаткової угоди №2 від 02.11.2012р. відповідно до якого, на підставі п.4 укладеного договору довіритель та представник погодили плату за виконання даного доручення у розмірі 4000грн., які сплачуються у дату укладення цієї угоди директором довірителя представнику у готівковому вигляді, що підтверджується підписами цієї додаткової угоди

Позивач зазначає, що згідно п.3 ст.22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, позивач вважає, що окрім неналежного виконання укладеного договору купівлі-продажу відповідач завдав позивачу реальні збитки, які позивач повинен був зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі ст.22 зазначеного кодексу особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст.224 та абзацу 3 ч.1 ст.225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності. Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Отже, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно ст.ст.32,33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Здійснив аналіз поданих позивачем документів в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо стягнення реальних збитків у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України у розмірі 4000грн., враховуючи предмет позову, з"ясував правову природу заявлених позовних вимог та визначення збитків за визначеними нормами матеріального права, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в цій частині за своєю правовою природою не є збитками у розумінні вказаних норм матеріального права, а з огляду на їх правову природу та понесення в межах даної справи для представництва інтересів позивача у даній справі, є судовими витратами. При цьому, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів сплати представнику 4000грн. З огляду на зазначене, а також не заявлення позивачем на відшкодування вказаних коштів як судових витрат, у суду відсутні правові підстави для їх задоволення.

Враховуючи викладене, наведені норми матеріального права, договірні умови, визначені сторонами договору, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум, позовні вимоги Приватного підприємства "Іллічівська нафтова компанія" підлягають задоволенню в частині стягнненя 41443,56грн. основного боргу, 2868,69грн. пені за період з 22.09.2011р. по 02.03.2012р., 163,09грн. інфляційних збитків, та 1526,04грн. 3% річних як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. В решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача слід відшкодувати витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задовлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Олеся" (67601, Одеська область, м.Біляївка, вул.Молодіжна, буд.5; код ЄДРПОУ 25044044) на користь Приватного підприємства "Іллічівська нафтова компанія" (Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Паркова, 16, кв.1; код ЄДРПОУ 330813338) заборгованість за договором купівлі-продажу №04/11-2010/1 від 04.11.2010р. у розмірі 41443(сорок одна тисяча чотириста сорок три)грн.56коп. основного боргу, 2868(дві тисячі вісімсот шістдесят вісім)грн.69коп. пені, 163(сто шістдесят три)грн.09коп. інфляційних збитків, 1526(одна тисяча п'ятсот двадцять шість)грн.04коп. 3% річних, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1349(одна тисяча триста сорок дев'ять)грн.90коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.02.2013р.

Суддя Ю.Г. Фаєр