Рішення № 29279329, 08.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2013 р.Справа № 5017/3801/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Брагіна Я.В.

секретар судового засідання Джелілова М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Сімон І.В. за довір. №01/05-176 Д від 23.01.13.;

від відповідача: не з'явився;

Розглянув справу:

за позовом: Державного підприємства „Адміністрація річкових портів" (м.Київ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Зоосфера" (м.Одеса)

про стягнення 38720,84грн.

25.12.2012р. Державне підприємство „Адміністрація річкових портів" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Зоосфера", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 38720,84грн., із яких основний борг - 35008,86грн., пеня в сумі - 2640,00грн., 3% річних - 1071,98грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений за місцем реєстрації належним чином і вчасно, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2011р. між Державним підприємством „Адміністрація річкових портів (позивачем, виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Зоосфера" (відповідачем, замовником) укладено договір №0/07-156 про надання послуг, згідно якого позивача зобов'язувався надати стоянку біля набережної пасажирського причалу ім. Т.Г. Шевченка за адресою: м.Запоріжжя, вул. Шевченка, 77 для відстою плавучого океанаріума-тропікаріума довжиною 36 п.м. (виставка екзотичних тварин, рептилій та риб), а відповідач зобов'язувався оплатити такі послуги (п.1.1 договору).

Договір укладений з 14 липня 2011 року по 31 липня 2011року.

Додатковими угодами до зазначеного договору від 29.07.11. та від 30.08.11. договір продовжувався до 31.03.12.

Відповідно п.4.3 договору, здавання послуг позивачем та приймання їх замовником оформлюється актом здавання - приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3-х днів з дати отримання.

Підписання акту здавання-приймання наданих послуг представником відповідача є підтвердження відсутності претензій з його боку (п.4.4 договору).

Не підписання акту здавання-приймання наданих послуг представником замовника та не надання мотивованої відмови від прийняття послуг є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п.4.5 договору).

Позивач належно виконав умови договору, надав послуги відповідачу, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг від 31.01.12., від 30.12.11., від 30.11.11., від 31.10.11., від 30.09.11., від 31.08.11. та від 29.07.11., всього надано послуг в сумі 35008,86грн.

За надані послуги позивач виставив відповідачу рахунки, які останій не оплатив. Також позивач 14.12.11. надіслав відповідачу претензію про сплату боргу, які відповідач залишив без задоволення.

За умовами п.3.3.1 договору відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату послуг.

Вартість послуг, в тому числі ПДВ становить 228,82грн. за одну добу (п.4.1 договору).

З врахуванням п.4.2 договору, протягом 5 днів з дати отримання рахунку відповідач перераховує грошові кошти на банківський рахунок позивача.

Проте, відповідачем належно умови договору не виконані, вартість послуг не оплачена.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання ( ст. 901 ЦК України ).

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 35008,86грн. обґрунтованими, підтвердженими доказами, що знаходяться в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Дійсно, відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем оплата наданих за договором послуг своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Позивач при зверненні з позовом до суду просив стягнути із відповідача пеню в сумі 2640,00грн.

Згідно п.4.1 договору, за порушення строків оплати послуг відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплачених послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені, оскільки позивач не довів належними доказами, дату вручення рахунків та вимоги відповідачу, щоби визначити початок нарахування пені згідно ч.6 ст. 232 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення оплати наданих послуг нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі - 1071,98грн.

Але, як суд зазначив вище, позивач не надав належних доказів, що підтверджували би дату вручення рахунків та вимоги на оплату, щоби встановити початок нарахування 3% річних.

Отже, суд відмовляє і в частині стягнення 3% річних в сумі 1071,98грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав, представник відповідача в засіданні суду не з'явився.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 35008,86грн., оскільки в цій частині позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та відмовляє в позові в частині стягнення пені в сумі 2640,00грн. та 3% річних в сумі 1071,98грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволеного позову.

Керуючись ст.ст.22,33,34,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Зоосфера" (65023, м.Одеса, вул. Катерининська, 78, код ЄДРПОУ 34930076) на користь Державного підприємства „Адміністрація річкових портів" (04071, м.Київ, вул. Електриків, 14, код ЄДРПОУ 33404067)

- 35008,86грн. - основного боргу,

- 1455,20грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 3% річних в сумі 1071,98грн. та пені в сумі 2640,00грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 12.02.13.

Суддя Брагіна Я.В.