Рішення № 29279322, 08.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2013 р.Справа № 5017/775/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Брагіна Я.В.

секретар Джелілова М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Дарієнко В.Д., ліквідатор

від відповідача: Лоскутов С.П., довір. від 01.03.12.

від третьої особи: не з'явився

Розглянув справу за позовом: Колективного підприємства по наданню комунальних послуг сільському населенню „Сількомунхоз" до відповідача: Тарутинської селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3

про визнання рішення недісним

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

12.03.12. Колективне підприємство по наданню послуг сільському населенню „Сіль комунгосп" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Тарутинської селищної ради про визнання недійсним рішення Тарутинської селищної ради №636-У від 20.05.10. року „Про передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 14.03.2012р. порушено провадження у справі №5017/775/2012 за позовом Колективного підприємства по наданню послуг сільському населенню „Сількомунгосп" до Тарутинської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, про визнання недійсним рішення Тарутинської селищної ради №636-V від 20.05.2010р. „Про передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_3".

Розпорядженням голови суду від 18.05.2012р. справу №5017/775/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Меденцева П.А., у зв'язку із знаходженням судді Брагіної Я.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 18.05.2012р. справу №5017/775/2012 прийнято до свого провадження суддею господарського суду Одеської області Меденцевим П.А.

Розпорядженням в.о. голови суду від 05.06.2012р. справу №5017/775/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Брагіній Я.В., у зв'язку з її виходом з відпустки, яка ухвалою суду від 07.06.12. прийняла дану справу до свого провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.12. провадження у справі було зупинено, у зв'язку з надісланням матеріалів до Прокуратури Тарутинського району Одеської області.

Ухвалою суду від 21.01.12. провадження у справі №5017/775/2012 поновлено (а.с.129, т.2) та призначено засідання суду.

В засіданнях суду представник позивача підтримував позов. Пояснював, що в процесі здійснення ліквідаційних заходів позивача, ліквідатором було виявлено нежитлові будівлі та споруди за адресою - АДРЕСА_1, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,23га, в тому числі під будівлями 0,0516га, яка була виділена позивачу із земель запасу Тарутинською селищною радою рішенням №2 від 07.10.92. із земель промисловості. Відповідач спірним рішенням передав зазначену земельну ділянку без змін цільового призначення третій особі. Зазначив, що відповідач, передавши спірним рішенням земельну ділянку третій особі, грубо порушив права позивача, тому що спірною земельною ділянкою позивач користувався із 1992 року, а відповідач не змінював цільове призначення землі, не погоджував межі земельної ділянки із сусідніми землекористувачами, не вилучав земельну ділянку у позивача.

Представник відповідача в засіданнях суду заперечував проти позову. Пояснював, що у позивача взагалі відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, бо відсутній Державний акт чи договір оренди земельної ділянки згідно вимог земельного законодавства. Позивач зареєстрований 20.06.06., тобто після передачі спірної земельної ділянки третій особі. Зареєстрованого на праві власності нерухомого майна на спірній земельній ділянці теж у позивача немає, про що свідчить довідка БТІ. Зазначив, що спірне рішення ніяким чином не порушує права позивача, тому що у позивача немає прав на спірну земельну ділянку.

Представник третьої особи в засідання суду не з'явився, про причину неявки в засідання суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує позовні вимоги посилаючись на ст.ст. 20,152 ЗК України, порушенням прав позивача спірним рішенням, зміною відповідачем цільового призначення спірної земельної ділянки при передачі її у власність третій особі, а також передачею спірної земельної ділянки без вилучення її у позивача.

Відповідач заперечує проти позову, заперечення обґрунтовує відсутністю у позивача правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку відповідно до ст.ст.125,126 ЗК України, а також відсутністю будівель і споруд, що належать відповідачу на праві власності, розташованих на спірній земельній ділянці. Також відсутністю доказів, які б підтверджували право позивача на користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням Тарутинської селищної ради Одеської області №636-У від 20.05.10. надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка) у власність загальною площею 0,06 га ОСОБА_3. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1. А також вирішено видати Державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_3 (а.с.11, т.1).

Дійсно, згідно ч.1 ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2 ст.152 ЗК України).

А згідно ст.20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 Земельного кодексу України).

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Разом з тим, позивач не надав належних доказів, які би посвідчували право користування, чи право оренди, чи право власності на спірну земельну ділянку, тобто договору оренди спірної земельної ділянки чи державного акту, а також меж земельної ділянки, якщо навіть така би позивачу передавалась, чи знаходження нерухомого майна на спірній земельній ділянці, яке б належало позивачу.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу доводів та заперечень.

Позивач не довів тих обставин, на які посилався у позові, зокрема, те що спірним рішенням порушуються його права на спірну земельну ділянку.

Суд не приймає як належний доказ, що підтверджує право користування спірною земельною ділянкою, надану позивачем виписку із рішення одинадцятої сесії двадцять першого скликання Тарутинської селищної ради народних депутатів №2 від 07.10.92р., згідно якого було закріплено за райсільгоспкомунгоспземом земельну ділянку розміром 0,23га із земель запасу селищної ради (а.с.12,т.1), оскільки із наданого рішення неможливо встановити ні місцезнаходження, ні межі земельної ділянки, ні яке відношення має передана спірним рішенням третій особі земельна ділянка до земельної ділянки, що була закріплена за райсільгоспкомунгоспземом. При цьому, згідно відповіді Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" Одеська регіональна філія, у останнього відсутня інформація щодо виникнення прав власності на земельні ділянки за позивачем (а.с.50, т.1). Також відповідь Відділу Держкомзему у Тарутинському районі Одеської області від 19.07.12. за вихідним №23-01-32/1690 теж свідчить, що за позивачем земельна ділянка на території Тарутинської селищної ради не обліковується (а.с.95, т.2).

Не приймає суд як належні докази, що підтверджують право власності на будівлі позивача, які знаходяться на спірній земельній ділянці, надані позивачем звіт про незалежну експертну оцінку та технічний паспорт, тому що зазначені докази не являються правовстановлюючими документами і спростовуються матеріалами справи, а саме: довідками Тарутинського районного бюро технічної інвентаризації від 07.09.10. (а.с.51, т.1), від 24.04.12. за №100, від 08.05.12. №123 (а.с.71,т.1, а.с.57, т.2), згідно яких за позивачем нерухомого майна у власності не зареєстровано і постановою про визнання банкрутом позивача від 01.06.11 (а.с.52).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів тих обставин, на які посилався у позові..

Витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст.22,33,34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної карги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 12 лютого 2013 року

Суддя Брагіна Я.В.