Рішення № 29279005, 31.01.2013, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 2/673/2/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 р.

Деражнянський районний суд

Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Дворніка О.С.

при секретарі Хоменко Л.М.

з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом та виселення без надання іншого житла та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 житлового будинку,-

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про виселення його з будинку по АДРЕСА_1. В ході розгляду справи ОСОБА_1 подала заяву про зміну підстав позову, в якій просила суд усунути перешкоди в користуванні житлом та виселити ОСОБА_2 з житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

В ході судового розгляду ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, проте під час розгляду справи ще двічі уточнював позовні вимоги, остаточно просивши суд визнати за ним право на 1/2 частину спірного житлового будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили первісний позов задовольнити із викладених в ньому підстав, заперечуючи при цьому проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 не визнали, натомість заявлені вимоги по їх зустрічному позову підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та її представник проти зустрічного позову ОСОБА_2 заперечили та підтримали первісний позов ОСОБА_1.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Судом об'єктивно встановлено, що рішенням III сесії Деражнянської міської ради № 2 від 24 жовтня 2006 року позивачці передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1 та на його підставі ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право власності на зазначену вище земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд серія ЯГ №143713 від 15 квітня 2009 року.

Згідно витягу про державну реєстрацію прав від 13.01.2012 року №32853201, право власності на будинок по АДРЕСА_1 було зареєстровано в той же день Деражнянським ГМП «Інвентаризатор» на підставі свідоцтва про право власності серії САС № 027964 від 11.01.2012 року, виданого виконавчим комітетом Деражнянської міської ради.

Крім того, судом було встановлено, що в житловому будинку по АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання за даною адресою фактично проживає відповідач ОСОБА_2, чим створює позивачці перешкоди в користуванні її власністю. Між позивачем та відповідачем склалися неприязні стосунки, які унеможливлюють спільне проживання в одному будинку, що сторони визнали в судовому засіданні.

16 вересня 2011 року рішенням Деражнянського районного суду задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод, яким останнього було зобов'язано усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням, яке знаходиться по АДРЕСА_1. Однак ОСОБА_2 продовжує проживати у даному будинку, перешкоджаючи позивачці у вільному доступі до її майна, що сторонами не оспорюється.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В силу положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Разом з тим, ч. 1 ст. 405 ЦК України встановлено, що члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

З огляду на викладене та враховуючи, що шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (донькою позивачки) був розірваний відповідно до рішення Деражнянського районного суду від 14.07.2008 року, сам відповідач вселився в будинок після розірвання шлюбу, а право власності на будинок ОСОБА_1 набула 13.01.2012 року, то вважати його таким, що вселився в будинок як член сім»ї власника житла немає підстав, тому суд приходить до висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник спірного нерухомого майна має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.

Виходячи із змісту ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, в супереч вказаній нормі ОСОБА_2, як позивач за зустрічним позовом, не надав суду доказів того, що він взимку 2007 року позичив ОСОБА_1 дві тисячі євро строком на один рік, які остання повинна була йому повернути, та що цей, ніби-то неповернутий, борг дає йому право претендувати на частину спірного будинку по АДРЕСА_1.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Разом з тим, статтею 1047 (ч.ч.1 та 2) ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, однак, ОСОБА_2 не представив суду розписки або іншого документу, який би підтверджував існування договору позики між ним та ОСОБА_1

У відповідності до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, ОСОБА_2 не надано доказів, а судом в ході розгляду справи не здобуто доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 передала йому права забудовника згідно будівельного паспорта, земельну ділянку по АДРЕСА_1 із збудованим на ній фундаментом. Не представлено ОСОБА_2 і доказів того, що ним вживались заходи по приватизації земельної ділянки або переоформленню прав забудовника на себе.

Разом з тим, надані ОСОБА_2 в якості доказів договори на виконання робіт, розписки про позику коштів, товарні чеки і накладні, з яких випливає, що роботи по будівництву будинку розпочались в жовтні 2008 року і тривали по вересень 2010 року, як докази на підтвердження обставин проведення ним будівництва будинку по АДРЕСА_1, суд оцінює критично, оскільки вони суперечать іншим матеріалам справи, а саме: заяві-замовлення №821, поданій ОСОБА_2 від імені ОСОБА_6 11.09.2008 року до ГМП «Інвентаризатор» на проведення основної інвентаризації будинку по АДРЕСА_1; поверховим планам будинку від 29.09.2008 року, з яких вібачається, що будинок побудований в цілому; експлікації внутрішніх обмірів будинку і журналу зовнішніх обмірів від 29.09.2008 року; оцінювальному акту будинку від 17.11.2008 року, що містяться в матеріалах інвентарної справи на будинок витребуваної з Деражнянського ГМП «Інвентаризатор», а також Декларації про готовність об'єкта до експлаутації, зареєстрованої Інспекцією Держархбудконтролю у Хмельницькій області 20.12.2012 року серія ХМ № 18211107430, в якій зазначено початок будівництва - 2007рік, закінчення будівництва - 2008 рік.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що 29 вересня 2008 року здійснювала обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1 і на момент обстеження будинок був повністю збудований. Окремо вона фундамент не обміряла, оскільки згідно діючого законодовста, обміри здійснюються лише готових будинків.

Так, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 року №127 (п.3.1.) під час інвентаризації повинні бути обстежені основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, надпідвальні, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля; внутрішнє і зовнішнє опорядження; опалення, вентиляція, водопровідно-каналізаційне обладнання, газифікаційне і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо.

Результат обстеження відображено на поверхових планах будинку від 29.09.2008 року.

Враховуючи викладене, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не можуть бути єдиним та об'єктивним доказом на підтвердження обставин стосовно здійснення будівництва ОСОБА_2 спірного будинку та спільного проживання однією сімєю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, в силу їх яскраво вираженої суб'єктивності та хронологічної давності досліджуваних подій.

Так, переконуючись в суперечливому та вибірковому характері вказаних показань, суд звертає увагу на те, що свідками повідомлялось, що будівництво будинку здійснювалося саме з жовтня 2008 року, наводились дані про стан об'єкта, виконувані роботи та присутність на будівництві конкретних осіб-будівельників, проте стосовно підтвердження обставин спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в цей же період однією сім»єю, свідки хоча і стверджували про існування відносин між ними, проте не надали інформації про характер цих відносин, тривалість спільного проживання, спільність ведення сімейного бюджету, наявність взаємних прав та обов'язків, спільної участі у будівництві, тощо.

Разом з тим, ОСОБА_2 не подав доказів того, що ні він, ні ОСОБА_3 на час спільного проживання, не перебували у будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги на 1/2 частину спірного будинку та посилаючись на зміст ст. 74 СК України, якою визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними, - ОСОБА_2 не довів, що житловий будинок по АДРЕСА_1 набутий ним і ОСОБА_3 під час їх спільного проживання однією сімєю, не перебуваючи між собою у шлюбі, також на здобуто доказів того, що спірний будинок належить і самій ОСОБА_3

Натомість, судом об'єктивно встановлено, що земельна ділянка та житловий будинок по АДРЕСА_1 належить виключно позивачці ОСОБА_1

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном та його виселення без надання іншого жилого приміщення є обґрунтованим, тому підлягає задоволенню, проте зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності за ним на 1\2 частини спірного будинку, з тих же підстав, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, викладаючи вступну та резолютивну частини рішення, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити, усунути перешкоди в користуванні майном та виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 житлового будинку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

Повне рішення суду буде складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дане рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області через Деражнянський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя: О. С. Дворнік