Постанова № 29274569, 01.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/17515/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-00 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.,

при секретарі Дальгіс Н.О.,

за участю

представника позивача Дятловської М.В.,

представника відповідача Михайлець К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Макіїввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта ім. В.М. Бажанова" до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 420 від 30.05.2012 р.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Макіїввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта ім. В.М. Бажанова" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про зобов'язання скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 420 від 30.05.2012 р.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки № 420 від 30.05.2012 р. до позивача застосовані штрафні санкції за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (авансових платежів), у розмірі 223 603, 64 грн. Позивач з даним рішенням не погодився, оскільки у періоди, в яких сплачувалися суми єдиного внеску, мала місце виплата заборгованості із заробітної плати за попередні періоди, після 20 числа місяця, що настав за базовим звітним періодом, тобто, враховуючи вимоги та терміни, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сума єдиного внеску, який повинен бути сплачений при виплаті даної заборгованості, поза межами базового звітного періоду, не може бути авансовим платежем, а є недоїмкою. Також, позивач посилається на той факт, що порядок розподілу коштів, встановлений порядком прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, порушений не був, про що свідчить прийняття без заперечень уповноваженим банком платника платіжних доручень на виплату заробітної плати та про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску у вказані періоди.

Крім того, позивач зазначив, що при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем безпідставно включено до сум заробітної плати за лютий 2012 р. суму господарських витрат 19 908,11 грн., на які не нараховуються страхові внески. З наведених підстав позивач просив скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 420 від 30.05.2012 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Крім того, надала суду рішення УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки від 15.03.2012 року № 180, від 17.05.2012 р. № 380, від 24.05.2012 р. № 399, від 26.06.2012 р. № 512, від 10.07.2012 р. № 550 та 16.07.2012 р. № 593 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. При цьому представник позивача зазначила, що вказані санкції застосовані за той же період, за який застосовані санкції спірним рішенням № 420 від 30.05.2012 р. Отже вважає, що за одне порушення штрафні санкції застосовувалися двічі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення адміністративного позову, надала письмові заперечення (а.с.129-131) зазначила, що у травні 2012 року управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки проводило позапланову перевірку щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, за період з 01.11.2011 року по 01.04.2012 року. За результатами позапланової перевірки виявлено порушення вимог частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині того, що платник під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язаний сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для цього платника (авансові платежі). Протягом періоду, який перевірявся, підприємство виплачувало заробітну плату, при чому відокремленим підрозділом «Шахта ім. Бажанова» одночасно з видачею зазначених сум не сплачувалися нараховані на дані виплати суми єдиного внеску у розмірі, встановленому законодавством відповідно до класу ризику 67: 49,7%, 8,41%, 34,7% в загальній сумі 2 236 036,38 грн., що відображено в акті перевірки від 30.05.2012 р. Відповідальність за своєчасність, повноту нарахування та сплати єдиного внеску несе платник єдиного внеску. При цьому, на протязі періоду, що перевірявся, мала місце постійна заборгованість відокремленого підрозділу «Шахта ім. Бажанова» до бюджету Пенсійного фонду України зі сплати єдиного внеску. Згідно з вимогами частини 6 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. На підставі викладеного управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки вважає, що спірне рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає. Просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, заслухавши свідків, суд встановив наступне.

Позивач - Державне підприємство «Макіїввугілля» зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 29 квітня 2003 року за адресою: 86157, Донецька область, м. Макіївка, Центрально-Міський район, пл. Радянська, буд. 2, код ЄДРПОУ 32442295.

Відокремлений підрозділ «Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля» діє на підставі Положення про відокремлений підрозділ «Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля», затвердженого генеральним директором державного підприємства «Макіїввугілля» 28 жовтня 2011 року, зареєстровано за кодом 26553082 без права юридичної особи, головне підприємство - Державне підприємство «Макіїввугілля», місцезнаходження: 86119, Донецька область, м. Макіївка, Центрально-Міський район, вул. Ярошенко, 2, код основного виду економічної діяльності: 10.10.1 Добування та збагачення кам'яного вугілля, клас професійного ризику виробництва - 67. Взято на облік до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки 19 червня 2004 року під реєстраційним номером 05-39-01-2330, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011. Згідно підпунктів 1, 3 «Положення про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У травні 2012 року на підставі направлення від 16.05.2012 року № 201, виданого управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки, на підставі пункту 2 частини 1 статті 13 та абзацу 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України ««Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 8 липня 2010 року (надалі Закон № 2464-VІ) проведено позапланову перевірку відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, за період з 01.11.2011 року по 01.04.2012 року, за результатами якої складений акт перевірки від 30.05.2012 року № 344 (а.с.8-15), який був підписаний підприємством із запереченнями.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки відповідачем встановлені порушення частини 8 статті 9 Закону № 2464-VІ у вигляді несвоєчасної сплати відокремленим підрозділом «Шахта ім. Бажанова» авансових платежів з єдиного внеску 49,7%, 8,41%, 34,7% в загальній сумі 2 236 036,38 грн. одночасно з видачею заробітної плати відповідно до класу ризику 67 протягом перевіреного періоду.

За наслідками проведеної перевірки 30 травня 2012 року УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки на підставі пункту 6 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VІ прийнято рішення № 420 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), яким до відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля» застосовано штрафні санкції у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 10 % таких несплачених, сплачених не в повній мірі або несвоєчасно сплачених сум у розмірі 223 603,64 грн. (а.с.69).

Спірне рішення оскаржено до управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням про результати розгляду скарги № 18177/09-10 від 03.08.2012 року скаргу відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» державного підприємства «Макіїввугілля» залишено без розгляду (а.с.72).

З урахуванням встановлених по справі обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі спірного рішення № 420 від 30.05.2012 року, воно прийняте за несплату, неповну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів). Правовою підставою для прийняття рішення зазначено пункт 6 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VІ, відповідно до якого, - територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Тобто, законодавчо встановлено, що штрафні санкції застосовуються в зв'язку з несплатою суми єдиного внеску одночасно з виплатою заробітної плати.

З акту перевірки вбачається, що підставою для застосування штрафних санкцій стало порушення пункту 8 статті 9 Закону № 2464-VІ, відповідно до якого, - платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Сторонами не заперечується той факт, що позивачем не сплачувались суми єдиного внеску у встановлений законодавством строк, тобто до 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, тобто виникла недоїмка, оскільки позивачем також не сплачено суми заробітної плати, з якої існує заборгованість.

Крім того, позивачем доведено, що при отриманні в банку сум на виплату заборгованості заробітної плати, позивачем здійснювалась оплата 1/3 частини суми недоїмки єдиного внеску. Вказаний факт підтверджується як актом перевірки, так і платіжними дорученнями (а.с.16-52), в яких вбачається, що підприємством сплачено авансових внесків 6 341 847, 78 грн., що у пропорційному відношенні становить не менше 1/3 сум виплаченої заробітної плати.

Суд вважає, що сплата суми недоїмки з єдиного внеску саме в такій пропорції - 1/3 відповідає вимогам частини 2 статті 24 Закону № 2464-VІ, відповідно до якої, - банки приймають від платників єдиного внеску, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Відповідно до статті 24 Закону № 2464-VІ постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року N 21-3 затверджено Порядок прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, відповідно до пункту 2 якого банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, які сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної у грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

Як зазначено вище, вказану пропорційність позивачем та банками не порушено.

Аналіз всіх доказів по справі в їх сукупності свідчить, що фактично підприємством здійснювалась виплата заборгованості по заробітній платі з одночасною сплатою 1/3 суми недоїмки по єдиному внеску. При цьому, на залишок суми, тобто на 2/3 відповідачем нараховані штрафні санкції, що відображено у спірному рішенні № 420 від 30.05.2012 року, оскільки, одночасно з видачею сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок не сплачено вказаний залишок з недоїмки (2/3).

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача в тій частині, що в подальшому, сплачуючи суму недоїмки, яка залишалась в несплаченій частині, тобто входила в склад 2/3, - відповідачем автоматично нараховувались штрафні санкції відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VІ, відповідно до якого, - за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Вказаний факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачем надані рішення від 15.03.2012 року № 180, від 17.05.2012 р. № 380, від 24.05.2012 р. № 399, від 26.06.2012 р. № 512, від 10.07.2012 р. № 550 та 16.07.2012 р. № 593 (а.с.154-175), про застосування штрафних санкцій відповідно до п.2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ.

Відповідачем не спростований факт, що на одні й ті ж самі суми несплаченого єдиного внеску (тобто, недоїмки) нараховуються двічі штрафні санкції: перший раз, за несплату, або неповну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум заборгованості по заробітній платі в частині, яка залишилась несплаченою - на 2/3 суми відповідно до п.6 ч.11 ст. 25 закону № 2464-VІ. Другий раз, коли ця сума недоїмки сплачується, відповідно до п.2 ч.11 ст. 25 Закону № 2464-VІ.

Проте, сплата недоїмки з єдиного внеску в розмірі 1/3 при одночасному отриманні коштів в банку на виплату заробітної плати не суперечить приписам статті 24 Закону № 2464-VІ та Порядку № 21-3. За таких обставин, відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій за несплату або неповну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум заборгованості по заробітній платі, а тому спірне рішення № 420 від 30.05.2012 року підлягає скасуванню.

До аналогічних висновків дійшов Донецький апеляційний адміністративний суд у постанові від 31.10.2012 р. при розгляді справи 2а/0570/5309/2012 (а.с.132-136) за подібними правовідносинами між тими ж сторонами за попередній період.

Крім того, як встановлено у судовому засіданні та підтверджується прибутковими та видатковими касовими ордерами, відомостями на виплату грошей, відокремленим підрозділом позивача із коштів, що отримані в установі банку та визначені відповідачем, як заробітна плата, виплачено господарські витрати, а саме: із коштів, отриманих 29 березня 2012 року в загальній сумі 30703 грн. за прибутковим касовим ордером № 59 (а.с.55) у той же день виплачено 19908,11 грн. господарських витрат згідно відомості на виплату грошей № 183 (а.с.56).

Відповідач вказані відомості не спростував, посилаючись лише на дописку у прибутковому касовому ордері № 59. Проте, в судовому засіданні представник відповідача пояснила, що наявність господарських витрат у складі отриманих позивачем готівкових коштів не була предметом перевірки, через що в акті перевірки від 30.05.2012 р. не зазначено дослідження первинних облікових документів на підтвердження наявності господарських витрат. Вказані обставини підтверджені відомостями на виплату грошей та видатковим касовим ордером від 29.03.2012 р. (а.с.57-67).

Крім того, для з'ясування вказаних обставин на пропозицію суду позивачем надані договір з постачальником палива ТОВ фірма "Антекс", договір про майнову відповідальність працівника, авансовий звіт за лютий 2012 р. з первинними документами на підтвердження господарських витрат, в тому числі касові чеки на придбання палива за готівкові кошти (а.с.176-188). Оригінали вказаних документів були досліджені у судовому засіданні. В тому числі, представниками сторін у судовому засіданні була зроблена вибіркова перевірка авансового звіту позивача за лютий 2012 р. по датах: 06.02 та 24.02. При дослідженні вказаних документів порушень ведення первинного обліку господарських витрат не виявлено.

Отже, з урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем у вищезазначеному акті перевірки безпідставно зроблені висновки про те, що відокремленим підрозділом позивача 29.03.2012 р. отримана та виплачена заробітна плата в сумі 30703 грн. за прибутковим касовим ордером № 59, оскільки із згаданих сум також виплачено 19908,11 грн. господарських витрат.

Відповідач на виконання вимог частини 2 статті 72 КАС України про те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, доказів, які б спростовували зроблені судом висновки, не надав. В тому числі, допитані у судовому засіданні свідки за клопотаннями з боку позивача та відповідача, висновки суду не спростували.

З приводу нарахування до сплати єдиного внеску на виплачені відокремленим підрозділом своїм працівникам господарські витрати у розмірі 19908,11 грн. суд зазначає наступне.

Виключно Законом № 2464-VІ визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність (частини 1, 2 статті 2).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Отже, виплачені кошти за придбане паливо для виробничих потреб не відносяться до бази нарахування єдиного внеску, через що суд вважає, що єдиний внесок на виплачені господарські витрати не повинен нараховуватися, а спірне рішення відповідача № 420 від 30.05.2012 року в цій частині також є незаконним.

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, зокрема відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій за несплату або неповну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум заборгованості по заробітній платі, а також неправомірності обчислення та нарахування до сплати єдиного внеску на господарські витрати, суд дійшов висновку про протиправність застосування штрафних санкцій відповідачем за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), що обчислені та нараховані до сплати із вказаних сум. За таких умов позовні вимоги про скасування рішення № 420 від 30.05.2012 року підлягають задоволенню.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, згідно з платіжними дорученнями № 260 від 05.09.2012 р. (а.с.2) та № 879 від 21.11.2012 р. (а.с.105).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства "Макіїввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта ім. В.М. Бажанова" до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 420 від 30.05.2012 р. - задовольнити.

Скасувати рішення № 420 від 30.05.2012 р. Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів зі страхових внесків.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Макіїввугілля" (код ЄДРПОУ 32442295 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 221,82 (двісті двадцять одна) грн. 82 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 01 лютого 2013 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 06 лютого 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.