Постанова № 29274468, 06.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року 810/96/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників:

від позивача - Назарець Д.А.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Техбудпідряд»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Техбудпідряд» з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про (з урахуванням уточнень позовних вимог) визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2009 № 0000102300/1 і від 14.04.2009 № 0000092300/1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2012 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2010 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 06.02.2013.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі Акта перевірки, під час якої виявлено, що рішенням районного суду визнано недійсними установчі документи, первинні бухгалтерські документи контрагента позивача, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про те, що позивач безпідставно включив до складу валових витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, а також безпідставно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача є безпідставними, оскільки угоди, укладені між позивачем і ТОВ «Катко» виконані реально, підприємством надано послуги підрядних робіт і оплачені позивачем, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, на думку позивача, підприємством правомірно сформовано валові витрати і податковий кредит, а податковим органом невірно встановлено факти і застосовано закон, тому, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання 06.02.2013 не з'явились.

Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання про що свідчать дані наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113315312913.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Від відповідача до суду будь-яких заяв або клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Приватне підприємство «Техбудпідряд» є юридичною особою, що зареєстрована 01.11.2002 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області (номер запису про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 13341200000001545), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби.

У лютому 2009 року Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Катко», за період з 01.01.2007 по 31.12.2008, за результатам якої складено Акт від 28.01.2009 №36/23-1/32201208 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акта перевірки, в ході її проведення встановлено, що у 2007 році між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Катко» (виконавець) укладено договір від 01.09.2007 № 33, згідно з яким виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по реконструкції нежитлових приміщень на підставі наданої замовником проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язався прийняти закінчені будівельні роботи і оплатити їх за ціною 299785,20 грн., у тому числі ПДВ 49964,20 грн.

Крім того, у 2008 році між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Катко» (підрядник) було укладено договір від 01.02.2008 №7, згідно з яким підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати роботи з капітального ремонту споруд філії Каскад Київська ГЕС відповідно до наданої замовником проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язався прийняти закінчені роботи і оплатити згідно з кошторисом за ціною 101420,40 грн., у тому числі ПДВ 16903,40 грн.

Факт виконання робіт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями двосторонніми актами приймання виконаних робіт згідно з типовою формою № КБ-2, довідками про вартість виконаних підрядних робіт згідно з типовою формою № КБ-3. Розрахунки за виконані роботи проведено в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко», що підтверджується копіями платіжних доручень та виписками з банківських рахунків, заборгованість відсутня. На підтвердження сплати позивачем сум податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи (надані послуги) позивачем отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко» податкові накладні.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі ціни робіт, на підставі отриманих податкових накладних включено позивачем до відповідних реєстрів податкових накладних за вересень 2007 року, лютий та березень 2008 року, а також задекларовано в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2007 року, лютий та березень 2008 року.

Однак, перевіркою також встановлено, що рішенням Васильківського районного суду Київської області від 12.06.2008 по справі № 2-а-532/2008 постановлено визнано недійсними: з 13.05.2007, з дати державної реєстрації, установчі документи (статут) Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко»; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко»; з моменту складання недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко» (накладні, акти виконаних робіт прийому передачі, рахунки фактури, акти прийому-передачі векселів, векселя та інші).

На виконання рішення суду Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області 14.07.2008 складено акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Катко», з дати його реєстрації, тобто з 03.05.2007.

У зв'язку з цим Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що виявилось у включенні до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. На думку податкового органу, це призвело до завищення податкового кредиту на суму 66149,81 грн.

Крім того, оскільки згідно з рішенням Васильківського районного суду Київської області від 12.06.2008 по справі №2-а-532/2008 визнано недійсними первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «Катко» (накладні, акти виконаних робіт прийому передачі, рахунки фактури, акти прийому-передачі векселів, векселя та інші) з моменту їх складання, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у включенні до складу валових таких витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. На думку податкового органу, це призвело до заниження податку на прибуток у сумі 82687,02 грн.

На підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009 №0000092300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 124030,53 грн., у тому числі: 82687,02 грн. за основним платежем; 41343,51 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009 №0000102300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 99224,72 грн., у тому числі: 66149,81 грн. за основним платежем; 33074,91 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в порядку апеляційного узгодження до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, але скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

В результаті апеляційного узгодження у зв'язку із зміною строків сплати податкових зобов'язань, а також строків на оскарження податкових повідомлень-рішень Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 14.04.2009 №0000092300/1 та від 14.04.2009 №0000102300/1, згідно з якими позивачу визначено податкові зобов'язання в тому ж розмірі з тих же підстав.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у відповідній редакції) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до статті 7.1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.8. статті 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР та пунктом 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, передбачено випадки та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Зокрема, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 9.8 статті 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Суд зазначає, що в силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 9.8. статті 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких податковий орган має право анулювати реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість.

Рішення суду про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не є підставою для анулювання реєстрації і не породжує в цьому сенсі жодних правових наслідків, таким чином, дії податкового органу щодо анулювання реєстрації з цих підстав є протиправними.

Крім того, з державною реєстрацією особи в якості платника податку на додану вартість, а також анулюванням такої реєстрації, виникають певні правові наслідки як для зареєстрованої особи, так і для третіх осіб, зокрема: право видавати податкові накладні, формувати податковий кредит, отримувати бюджетне відшкодування тощо. У зв'язку з цим згідно з підпунктом 9.1 статті 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР центральний податковий орган веде реєстр платників податку, дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Правовий порядок ґрунтується на засадах утворення правової визначеності як для органів державної влади, так і учасників господарських відносин відносно фактів державної реєстрації (зокрема, у якості платників податку на додану вартість), презумпції правомірності такої реєстрації і достовірності відомостей, одержаних з державного реєстру.

У зв'язку з цим, жодне положення закону не надає права податковому органу приймати рішення про анулювання державної реєстрації особи в якості платника податку на додану вартість зі зворотною дією в часі, таким чином, такі дії податкового органу відносно анулювання державної реєстрації в минулому часі є протиправними.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право включити сплачені суми податку до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною п'ятою статті 227 кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.12.2012 зазначено, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки доводам податкового органу про включення за актами виконаних робіт до вартості виконаних робіт транспортних послуг, які не підтверджуються необхідними документами, з урахуванням того, що у ТОВ «Катко» відсутні власні або орендовані транспортні засоби для фактичного надання послуг з перевезення як підстави обліку таких витрат.

Крім того, в ухвалі суду касаційної інстанції зазначено, що суди не з'ясували яким чином ТОВ «Катко» виконувалися спірні роботи з огляду на відсутність у нього трудового персоналу та основних фондів, наявності у підрядника ліцензії, необхідної для виконання спірних підрядних робіт.

Надаючи оцінку даним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносно підтвердження позивачем витрат, здійснених підприємством на оплату послуг перевезення ТОВ «Катко» товарно-матеріальних цінностей, слід зазначити наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання наданих послуг.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 № К-27230/10.

Крім того, як було зазначено судом і вбачається з укладених між позивачем і ТОВ «Катко» договорів їх предметом було виконання робіт по реконструкції нежитлових приміщень і по виконанню капітального ремонту споруд, тобто, предметом вказаних договорів є не перевезенням товарно-матеріальних цінностей, а виконання будівельних робіт.

Щодо обставин наявності у контрагента - ТОВ «Катко» ліцензії, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії ліцензії Серії АВ № 357636 (том І, а.с. 106) ТОВ «Катко» має право здійснювати будівельну діяльність. Термін дії ліцензії з 23.08.2007 по 23.08.2012.

Під час судового розгляду представник позивача надав суду копію Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців від 07.12.2011 № 12132382, відповідно до якої запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Катко» здійснено 02.04.2010 у зв'язку з визнанням юридичної особи банкрутом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, до 02.04.2010 ТОВ «Катко» було зареєстровано юридичною особою, а тому, контрагент позивача під час укладення договорів мав право укладати і виконувати такі договори.

Відносно тверджень податкового органу, які викладені у запереченнях на позовну заяву від 04.02.2010 щодо відсутності у ТОВ «Катко» матеріальних ресурсів, трудового персоналу для надання послуг, слід зазначити про таке.

В матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували ту обставину, що у контрагента позивача були відсутні основні фонди та персонал для виконання будівельних робіт. Дані докази також не надані суду податковим органом в ході нового розгляду вказаної справи. Крім того, слід зазначити, що податковий орган в Акті перевірки від 28.01.2009 № 36/23-1/322-12-8 на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення взагалі не перевірив даної обставини. Адже висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток і завищення податкового кредиту базується лише на рішенні Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2008 у справі № 2а-532/2008, яке у подальшому скасовано ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене та з огляду на те, що під час судового розгляду справи податковим органом не було надано доказів на підтвердження правомірності прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 14.04.2009 № 0000102300/1 і від 14.04.2009 № 0000092300/1, підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки вимог про відшкодування судових витрат позивач не заявляв, судовий збір стягненню на користь позивача не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 14.04.2009 № 000102300/1 і від 14.04.2009 № 0000092300/1.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 лютого 2013 р.