Постанова № 29272989, 24.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року 14 год. 10 хв. Справа № 2а-0870/5395/11 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Білоус А.О.,

за участю представників:

позивача - Польнікової Н.В. (довіреність №182юр від 10.08.2012);

відповідача - Гавриленка Д.В. (довіреність №33/8/10 від 04.04.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000860802, №0000870802 від 19.04.2011,

ВСТАНОВИВ:

12.07.2011 Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» звернулося до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000860802 та №0000870802 від 19.04.2011.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

1. Стосовно висновків про завищення податкового кредиту на суму 396189,43 грн. при імпорті майна із зазначенням характеру угоди «84», - ПДВ, на суму якого податковим органом зменшено податковий кредит за жовтень 2010 року було сплачено позивачем відповідно до вимог пп.3.1.2 Закону України «Про податок на додану вартість» під час розмитнення запасних частин до авіаційних двигунів, знятих під час ремонту, що проводився за межами митної території України та при поверненні майна, у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг з ремонту обладнання, який здійснювався за межами митної території України. Ремонт авіадвигунів здійснювався шляхом заміни відповідних запасних частин, які після його завершення надійшли у власність позивача. Податковий орган, зменшуючи суму заявленого бюджетного відшкодування по ВМД №112000011/2010/002400, №112000011/2010/002457, №112000011/2010/002420 на суму ПДВ, сплаченого за переліченими вантажно-митними деклараціями виходить із відсутності розрахунків за матеріальні цінності між позивачем та відправниками цих ТМЦ. Позивач вказує, що митне оформлення ввезених ТМЦ було здійснено підприємством відповідно до ст.ст.70-86 Митного Кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію» та інструкції про її заповнення. Правова природа відносин власності передбачає, що придбання цього права може бути пов'язано як з купівлею-продажем речі, так і з іншими формами набуття цього права. Підприємством виконані основні умови відображення податкового кредиту: наявний зв'язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства та існування підтвердження факту сплати податку - належним чином оформлені ВМД. Отже, під час проведення зазначених господарських операцій здійснювалося придбання права власності на майно, що ввезено на митну територію України. Таким чином, АТ «Мотор Січ» набуло право власності на ввезене майно, у зв'язку з чим сплатило митному органу податок на додану вартість. ЗУ «Про податок на додану вартість» (п.7.4.1) не зазначає, що ПДВ, пов'язаний з придбанням у власність майна повинен сплачуватись безпосередньо постачальнику такого майна, а лише встановлює, що така сплата повинна відбуватись у зв'язку з придбанням товарів (набуттям прав власності) та бути підтвердженою податковими накладними або належним чином оформленими ВМД. Обмеження права платника податку на відображення податкового кредиту на підставах, наведених податковим органом призведе до подвійної сплати податку до бюджету: перший раз на митниці при імпорті товару та другий раз при визначенні об'єкта оподаткування за звітний період внаслідок не відображення в складі податкового кредиту зайво сплаченого на митниці податку.

2. Актом перевірки оформлено результати перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських відносинах з ТОВ «Промконтракт» за жовтень 2010 року та зроблені висновки про порушення пп.7.4.1, 7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підставою для таких висновків є наявність відхилень податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагента підприємства - постачальника товару - ТОВ «Промконтракт». Позивач вказує, що податковий облік операцій з ТОВ «Промконтракт» здійснювався на підставі первинних документів, що підтверджують придбання товару, сплату на користь зазначеного підприємства коштів (з урахуванням податку) та отриманих податкових накладних, що відповідає пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість». Отже, надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування, є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких встановлена судом. Перевірка правильності ведення податкового обліку та складання звітності іншим підприємством не входить до компетенції АТ «Мотор Січ», а є обов'язком податкового органу, на обліку в якому перебуває ТОВ «Промконтракт». Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

3. Стосовно висновків податкового органу щодо неправомірності формування податкового кредиту жовтня 2010 року, з урахуванням податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, позивач зазначає, що підприємством податковий кредит формується на підставі податкових накладних, отриманих від постачальників в звітному періоді, відповідно до вимог пп.7.4.1 та 7.5.1 ЗУ «Про податок на додану вартість» за операціями з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у господарській діяльності. Таким чином, за умови відповідності призначення товарів вимогам пп.7.4.1 ЗУ «Про податок на додану вартість» податкова накладна, що підтверджує факт придбання включається до складу податкового кредиту в межах терміну, встановленого статтею 15 ЗУ №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Стосовно посилання в акті перевірки на пп.7.5.1 та 7.2.6 ЗУ «Про податок на додану вартість», який сам платник податків власне не може порушити, оскільки в ньому йде мова про право платника податків на виникнення податкового кредиту та власне право, а не обов'язок звертатись до податкового органу зі скаргою на постачальника, яким не надано податкову накладну. Як зазначалося вище, скористатися таким правом такий платник податку може протягом періоду, встановленого ст.15 Закону №2181-ІІІ. Що стосується посилань податкового органу на Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» позивач зазначає, що підприємством дотримуються вимоги зазначеного Положення, оскільки реєстрація отриманих податкових накладних ведеться у відповідному реєстрі, що надається податковому органу разом із звітом. Додаткової реєстрації такого первинного документу не вимагає ані зазначене Положення, ані Закон України «Про податок на додану вартість», отже висувати вимоги щодо пред'явлення до перевірки поштових відправлень з якими надійшли податкові накладні в якості додаткової вимоги щодо підтвердження права на податковий кредит є незаконним перевищенням повноважень податкового органу.

Ухвалою судді від 15.07.2011 відкрито провадження у справі №2а-0870/5395/11, закінчено підготовче провадження та справа призначена до розгляду на 03.08.2011.

Провадження у справі зупинялося на підставі п.3 ч.1 ст.156 КАС України, до набрання законної сили рішенням у справі №2а-0870/105/11.

Відповідачем подані письмові заперечення на позов, відповідно до яких: 1. Актом перевірки встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, абз. «а» пп.7.7.2 п.7.7. ст..7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, яке призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 396 189,43 грн. Перевіркою встановлено, що при формуванні податкового кредиту підприємством враховано податок на додану вартість, сплачений митним органам по вантажно-митним деклараціям за характером угоди 84, на підставі яких підприємством ввезено на митну територію України частини до двигунів, які демонтовані в ході ремонту та шліфувальний верстат, ввезений на безоплатній основі, обладнання ввезено згідно з наступними ВМД: - №2420 від 18.10.2010, за якою сума ПДВ сплачена митним органам 44 375,66 грн.; - №2400 від 14.10.2010, за якою сума ПДВ сплачена митним органам 53 829,54 грн.; - №2457 від 21.10.2010, за якою сума ПДВ сплачена митним органам 297 984,23 грн. Відповідно до «Порядку ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій», який затверджений Наказом ДМС України №1048 від 12.12.2007, характер угоди 84 означає, як «інше» і не передбачає розрахунки за товар. Таким чином, право на податковий кредит повинно виникати у разі придбання або виготовлення товарів, з метою їх використання у межах господарської діяльності. З первинних документів та обставин вбачається, що контрагенти АТ «Мотор Січ» не виготовляли імпортований товар. Також при перевірці встановлена відсутність угоди поставки з відповідними підтверджуючими, первинними документами, що в свою чергу спростовує факт придбання. Право на податковий кредит підприємство отримує при придбанні товарів або послуг, що передбачає розрахунки, яких в свою чергу не було здійснено. Ввезення непридатних запчастин по зазначеним ВМД здійснено з метою обстеження, поновлення, але не з метою придбання. Розрахунки по зазначеним операціям не здійснювались. Згідно з наданими до перевірки прибутковими ордерами, факту оприбуткування товарів по зазначеним операціям не встановлено. Крім того, сплачені суми ПДВ митним органам включені до реєстру отриманих податкових накладних та задекларовані у складі податкового кредиту (рядок 10.1) декларації з ПДВ за жовтень 2010 року. Перевіркою також встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, абз. «а» п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», яке призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 833 348 грн. Позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2010 року віднесено суму ПДВ у розмірі 833 347,86 грн. на підставі податкової накладної від 01.09.2010 №26 на загальну суму 5 000 087,16 грн., в т.ч. ПДВ - 833 347,86 грн., яка виписана на суму перерахованої передплати, згідно з платіжним дорученням №1237 від 01.09.2010 (товар - чавун переробний легований марки ЧП-4 ТУ У 27.1.-33432026-007:2009 у кількості 53 тони за ціною 77 950 грн.). В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена по Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» в Кт 371 «Розрахунки по виданим авансам». При дослідженні правомірності декларування АТ «Мотор Січ» податкового кредиту за жовтень 2010 року, СДПІ були використані дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. За результатами даної системи співставлення встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ «Промконтракт» за вересень 2010 року не подана, у зв'язку з чим не задекларовані податкові зобов'язання. Таким чином, здійснення операцій, які не мають економічної ділової мети, а лише намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, що суперечить вимогам законодавства, тобто заволодіння бюджетними коштами вказує на ознаки нікчемних операцій. За період травень-липень 2010 року здійснені позапланові перевірки, за результатами яких визнано, що укладена угода між АТ «Мотор Січ» з ТОВ «Промконтракт» не має економічної ділової мети, а лише намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, що суперечить вимогам законодавства, тобто вказує на ознаки нікчемних операцій. ТОВ «Промконтракт» виступає транзитером з залученням вигодоформуючих підприємств, які мають негативні стани, діяльність яких припинено, порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію), види діяльності яких не відповідають можливості поставки чавуну переробного легованого, не задекларовано податкові зобов'язання, встановлені розбіжності. Перевіркою також встановлено, що при формуванні податкового кредиту АТ «Мотор Січ» враховано податок на додану вартість по накладним минулих періодів на загальну суму 12 218 403, 82 грн., що призвело до порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, абз. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 12 218 403,82 грн. (у т.ч. 833 348 грн. по ТОВ «Промконтракт»). Відповідач вказує, що на дату, визначену пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови - звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби. Таким чином, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням, є обов'язком платника податку, і Законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку. Податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Таким чином, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця. Крім того, підприємство не скористалося правом, передбаченим абз. 2 пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», - додати до податкової декларації з ПДВ заяву із скаргою на постачальників товарів (послуг), які у відповідний строк не надали податкові накладні.

17.10.2012 представник АТ «Мор Січ» надав заяву про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача відкликав заяву про уточнення позову від 17.10.2012, первинний позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у наданих письмових запереченнях. Просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлене наступне.

На підставі направлення від 10.12.2010 №1046 та наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 10.12.2010 №1475 проведена позапланова виїзна перевірка АТ «Мотор Січ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з напрямом відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010 року.

За результатами перевірки складений Акт №7/08-02/14307794 від 18.01.2011.

Актом перевірки встановлено порушення АТ «Мотор Січ»:

1. на порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, абз. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 12 620 332 грн.;

2. на порушення абз. «б» пп.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №2275-VI від 20.05.2010, пп.5.12.5 п.5.12 «Порядку заповнення та подачі податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації з ПДВ) на суму 2 185 917 грн., в т.ч. по періодах: з 01.02.2007 по 31.12.2008 на загальну суму 481 757 грн., за квітень 2008 року - 14 527 грн., за травень 2008 року - 58 307 грн., за червень 2008 року - 14 583 грн., за вересень 2008 року - 21 885 грн., за грудень 2008 року - 6 058 грн., за січень 2009 року - 26 048 грн., за лютий 2009 року - 272 621 грн., за березень 2009 року - 93 899 грн., за квітень 2009 року - 69 092 грн., за травень 2009 року - 49 016 грн., за червень 2009 року - 867 грн., за липень 2009 року - 432 025 грн., за серпень 2009 року - 322 030 грн., за жовтень 2009 року - 49 453 грн., за листопад 2009 року - 164 777 грн., за грудень 2009 року - 76 049 грн., за березень 2010 року 32 923 грн.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя винесені податкові повідомлення - рішення від 04.02.2011 №0000260802, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі на розрахунковий рахунок платника у банку) з ПДВ у розмірі 12 620 332 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 3 155 083 грн., №0000280802, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 185 917 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 546 481 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 04.02.2011 №0000260802 та №0000280802 АТ «Мотор Січ» 16.02.2011 за №12599 звернулося із скаргою до ДПА в Запорізькій області.

За результатами розгляду скарги ДПА в Запорізькій області прийнято рішення №1632/10/25-020 від 12.04.2011, яким:

- скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 04.02.2011 №0000260802 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 155 083 грн., визначених із посиланням на п.54.3 ст.54 та п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV, а в іншій частині залишено без змін;

- скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 04.02.2011 №0000280802 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 546 481 грн., визначених із посиланням на п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV, а в іншій частині залишено без змін.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя винесені нові податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 №0000860802, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі на розрахунковий рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 12 620 332 грн. та №0000870802, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 185 917 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 19.04.2011 №0000860802 та №0000870802 ВАТ «Мотор Січ» звернулося із скаргою до Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду скарги ДПА України прийнято рішення, яким залишені без змін податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 04.02.2011 №0000260802, №0000280802 з урахуванням рішення ДПА у Запорізькій області від 12.04.2011 №1632/10/25-020, прийнятого за результатами розгляду скарги (податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 №0000860802, №0000870802), а скарга ВАТ «Мотор Січ» - залишена без задоволення.

У зв'язку з наведеним АТ «Мотор Січ» звернулося до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ та Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР.

В акті перевірки №7/08-02/14307794 від 18.01.2011 податковий орган робить висновок про порушення АТ «Мотор Січ» пп.7.4.1, 7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з порушенням контрагентом позивача - ТОВ «Промконтракт» вимог податкового законодавства.

Суд вважає висновки відповідача щодо нікчемності зазначеного правочину такими, що не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509 від 04.12.1990 (із змінами та доповненнями) - «Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій», до функцій податкових органів не входить визнання договорів нікчемними або не визнання операцій по здійсненню таких правочинів господарською діяльністю підприємства та інші.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 2.3.4. п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005, зареєстрованим в Мінюсті України 25.08.2005 за №925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтвердження доказами, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

На думку Відповідача, угода є нікчемною, оскільки вона суперечить моральним засадам суспільства в сфері здійснення підприємницької діяльності.

Оскільки вказаний правочин є нікчемним, то визнання його недійсним не вимагається.

Суд зазначає, що у відповідності з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені частиною 1 статті 208 цього Кодексу.

Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Водночас, при умові задоволення позову у такій справі, суд, по-перше, повинен у рішенні вказати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Крім того, для застосування адміністративно-господарських санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, учинення удаваного правочину з метою приховати ухилення від сплати податків.

Санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

В той же час, виконання АТ «Мотор Січ» своїх зобов'язань, та оплата вартості ТМЦ Покупцем, є беззаперечним свідченням наявності у сторін наміру досягти правових наслідків, обумовлених договорами.

Як зазначено, необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до статті 207 Господарського кодексу України та статті 228 Цивільного кодексу України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Згідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких (нікчемних) господарських зобов'язань (ст.ст. 207, 208 ГК України):

вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Правове вирішення окресленої ситуації очевидне, якщо у відносинах між контрагентами мала місце зловмисна домовленість представника однієї сторони з іншою.

Якщо зазначені положення не дозволяють визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, усталена практика відносин між сторонами, подальша поведінка сторін, та інші обставини, що мають істотне значення.

Для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

А відтак, суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним органом держави і підтверджений законодавче визначеними засобами доказування.

В ході розгляду справи Відповідачем не доведено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Сам по собі договір з контрагентом не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства; на час його укладення та виконання сторони були і є належним чином зареєстрованими платниками податку.

Якщо контрагент за договором не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для висновку про нікчемність укладеної угоди.

Крім того, необхідно зазначити, що встановлені статтею 208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише за доведення мети, суперечної інтересам держави, і тому при вирішенні цього спору факт порушення угодою публічного порядку може бути підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема, конфіскації. Отже, предметом дослідження у даній справі має бути встановлення умислу підприємства на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що АТ «Мотор Січ» сплачувало продавцю в ціні товару податок на додану вартість.

Висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.

Необхідно відмітити, що пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами (чи контрагентами постачальника) податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Крім цього, сама по собі несплата податку постачальниками продавця (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускав контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Оцінивши наявні в матеріалах справи первинні документи складені на виконання правочинів, а також документи, що підтверджують подальший рух товару, придбаного позивачем, суд зазначає, що за формою та змістом вони відповідають вимогам, які чинним законодавством висуваються до первинних документів. Дефектів форми, змісту або походження зазначені первинні документи не мають, вимогам закону відповідають. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно з ст. 215 Цивільного Кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості, немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999. №996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95 №1988 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.1995 №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), (підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97-ВР). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно підпункту 7.2.6. п.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, АТ «Мотор Січ» отримано від вказаного в Акті перевірки постачальника - ТОВ «Промконтракт», разом з отриманим Товаром належним чином оформлену податкову накладну, що є первинним бухгалтерським документом та підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст.7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт,послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно до п. п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з наведеними нормами діючого законодавства України є висновок, що законом передбачена єдина підстава для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того, Відповідно до Наказу ДПА України від 30.05.1997 №165, що зареєстрований в Мінюсті «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. П. 6.2. даного наказу, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Інших підстав для визнання податкової накладної недійсною діючим законодавством України не передбачено.

До наступного часу жодний податковий документ вказаного контрагента АТ «Мотор Січ» не визнаний не дійсним.

Як встановлено судом, 21.01.2010 між ВАТ «Мотор СІЧ» (Покупець» та ТОВ «Промконтракт» (Продавець), був укладений Договір купівлі-продажу №1323/658-110-027-UA804(ВТД).

Згідно з пп.1.1 п.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим Договором.

Пп.1.2. п.1 - кількість, асортимент, ціна Товару, термін передачі й оплати Товару, місце постачання Товару визначаються Додатками до даного Договору, які є невід'ємними його частинами.

Судом досліджені Додатки до Договору купівлі-продажу №1323/658-110-027-UA804(ВТД) від 21.01.2010 №1 від 21.01.2010, №2 від 25.01.2010, №3 від 18.02.2010, №4 від 24.02.2010, №5 від 09.03.2010, №6 від 26.03.2010, №7 від 07.04.2010, №8 від 12.04.2010, №9 від 01.06.2010, №10 від 29.06.2010, згідно з якими, Товар визначений як - чавун переробний легований марки ЧП-4 (ТУ У 27.1-33432026-007:2009.

Позивачем також до суду надана додаткова угода №1 від 15.06.2010 до Договору купівлі-продажу №1323/658-110-027-UA804(ВТД) від 21.01.2010.

На підтвердження реальності правочину, АТ «Мотор Січ» до суду надані наступні документи:

- платіжне доручення №1267 від 01.09.2010, сума 5 000 087,16 грн., призначення платежу - сплата за чавун переробний легований марки ЧП-4 ТУ у 27.1-33432026-007:2009 згідно з рахунком №СФ-0000028 від 22.07.2010, у т.ч. ПДВ - 833 347,86 грн.;

- податкова накладна №26 від 01.09.2010, загальна сума - 5 000 087,16 грн., ПДВ - 833 347,86 грн.

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних №10 (з 01.10.2010 по 31.10.2010).

Враховуючи викладене, позивачем - АТ «Мотор Січ» надані докази щодо фактичного здійснення господарської операції, складені на виконання операцій документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідають нормам законодавства та відображають реальність господарської операції позивача.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також слід врахувати, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11: Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Крім того, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі №21-500во08, від 01.06.2010 у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

У справі «БУЛВЕС А.Д. проти Болгарії» (заява №399/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

В акті перевірки №7/08-02/14307794 від 18.01.2011 податковий орган робить висновок про порушення АТ «Мотор Січ» пп.7.2.7 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим підприємством завищено суму податкового кредиту за вересень у розмірі 396 189,43 грн. (при імпорті майна із зазначенням характеру угоди «84»).

Відповідно до п. п.2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 контролюючими органами є, зокрема, митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України. Аналогічні приписи передбачені відповідно до положень пп.41.1.2. п.41.1 ст.41.1. Податкового кодексу України.

Статтями 40, 81 Митного кодексу України передбачено, що всі товари, що переміщуються через митний кордон, підлягають митному оформленню та декларуванню. Декларування здійснюється шляхом заяви за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст.72. МК України митне оформлення розпочинається після подання митного органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Згідно із ст.78 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього кодексу, відповідно до заявленого митного режиму. Наслідком завершення митного оформлення, відповідно до п. 35 ст. 1 МК України, є пропуск товарів та транспортних засобів через митний кордон України.

Так, пунктом 35 статті 1 МК України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Пунктом 35 статті 1 МК визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181-III, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 0.04.1997 №168/97-ВР (чинного на час митного оформлення товару) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органом.

Згідно зі ст.88 МК України, митний орган зобов'язаний самостійно класифікувати товар, визначити суму мита та податку на додану вартість, що підлягають сплаті.

Судом досліджені надані АТ «Мотор Січ»:

1. Контракт №МЕ/002/2006 від 20.07.2006 укладений між Авіаційною компанією «Грін Флаг», Республіка Судан (Покупець) та ВАТ «Мотор Січ» (Продавець).

Згідно з пп.1.1 ст.1 Контракту, Продавець виконає, а Покупець оплатить постачання,

капітальний ремонт, ремонт авіаційних двигунів ТВЗ-117МТ серії 3, ТВЗ-117ВМ серії 02 та АИ-9В, агрегатів та запасних частин до цих двигунів, які належать авіаційній компанії «Грін Флаг». В окремих випадках ремонт двигунів виконується обміном на відремонтовані, що буде вказано у відповідному Доповненні.

Пп. 1.2 ст.1 Контракту передбачено, що на кожний двигун або партію двигунів оформлюється специфікація у вигляді Доповнення до цього Контракту, в якій буде вказано ціну, термін ремонту та інші необхідні відомості.

Відповідно до Доповнення №12 від 03.02.2009 до Контракту №МЕ/003/2006 (Специфікація на ремонт двадцяти двигунів ТВЗ-117ВМ): - предметом цієї специфікації є ремонт двадцяти двигунів ТВЗ-117ВМ, шляхом заміни компресорів двигунів на інші з нанесенням ерозійностійкого покриття Нітриду Титану; - зняті з двигунів компресори та інші замінені деталі та вузли переходять у власність ПРОДАВЦЯ та будуть повернуті в Україну.

2. Контракт №1323/658-І09-274-DE 276 (FTD) від 28.10.2009, укладений між ВАТ «Мотор Січ» (Замовник) та фірмою «Інженерне бюро Ферстер ГМБХ» (Виконавець).

Згідно з п.1 Контракту, Виконавець здійснює капітальний ремонт і модернізацію 2-х

спеціальних шліфувальних станків мод. ЛШ-233, виробництва Російської Федерації, серійні номери №48377, №55217, відповідно з Переліком робіт на ремонт і модернізацію станків (Додаток №1) та Кошторису загальною вартістю Контракту (Додаток №2), а Замовник оплачує Виконавцю за виконаний ремонт станків; 1.2. Додатки №1, №2 є невід'ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 21.07.2010 до Контракту №1323/658-І09-274-DE 276 (FTD) від 28.10.2009: 1. Виконавець здійснює транспортування станка Замовника мод. ЛШ-233, сер. №48377 з м. Запоріжжя, Україна до м. Іннепеталь, Німеччина на умовах DDU м. Іннепеталь, Німеччина та назад, після виконання капремонту і модернізації, на умовах DDU м. Запоріжжя, Україна (Інкотермс, ред. 2000).

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 01.10.2010 до Контракту №1323/658-І09-274-DE 276 (FTD) від 28.10.2009: 1. Виконавець здійснює транспортування станка Замовника мод. ЛШ-233, сер. №55217 з м. Запоріжжя, Україна до м. Іннепеталь, Німеччина на умовах DDU м. Іннепеталь, Німеччина та назад, після виконання капремонту і модернізації, на умовах DDU м. Запоріжжя, Україна (Інкотермс, ред. 2000).

3. Договір №1748 від 16.11.1999, укладений між ВАТ «Мотор Січ» (Виконавець) та 659 «Арамильский авиационный ремонтный завод».

Згідно з пп.1.1. ст.1 Договору, Виконавець здійснює ремонт виробів Д-36. Замовник поставляє Виконавцю двигуни, комплектуючі агрегати та запасні частини, відповідно до переліку 1 до даного договору за свій рахунок, своїми транспортними засобами.

Відповідно до пп.2.1. ст.1 Договору: - у процесі освоєння ремонту двигунів Д-36 Замовник на своїх виробничих площах, Замовник відвантажує Виконавцю окремі запасні частини сумісно з комплектуючими (або покупними) агрегатами або окремою поставкою для доопрацювань або ремонту на спеціальному обладнанні і площах Виконавця. Після відповідної обробки, ці ж частини відвантажуються Виконавцем Замовнику; - ремонт комплектуючих агрегатів Замовник здійснює на своїх виробничих площах і після їх ремонту відвантажує Виконавцю окремою поставкою. Покупні комплектуючі агрегати відвантажуються Замовником Виконавцю окремою поставкою.

На підтвердження сплати ПДВ при імпорті майна за вказаними угодами АТ «Мотор Січ» надані податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010 року; вантажно-митні декларації №112000011/2010/002400, №112000011/2010/002457, №112000011/2010/002420.

Відповідно до пп.3.1.2 п.3 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

Згідно з пп.7.2.7 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно до пп.7.3.6 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Згідно з пп.7.5.2. п.7 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997, для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Таким чином, підприємством виконані основні умови відображення податного кредиту: наявний зв'язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства та існування підтвердження факту сплати податку - належним чином оформлені ВМД.

З огляду на викладене, суд вважає, що обмеження права платника податку на відображення податкового кредиту на підставах наведених податковим органом призведе до подвійної сплати податку до бюджету: перший раз на митниці при імпорті товару та другий раз при визначенні об'єкта оподаткування за звітний період внаслідок невідображення в складі податкового кредиту зайво сплаченого на митниці податку.

Такої ж правової позиції притримується Верховний Суд України у справі № 21-176а11 за позовом приватного підприємства «Містерія-ДК» до Вінницької митниці Державної митної служби України, третя особа - Державна податкова інспекція у м. Вінниці, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В акті перевірки №7/08-02/14307794 від 18.01.2011 податковий орган робить висновок, що на порушення пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, ВАТ «Мотор Січ» завищено суму податкового кредиту по декларації за жовтень 2010 року на суму 12 218 403 грн., у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту жовтня 2010 року податкових накладних минулих періодів, а саме: - вересень 2008 року на суму ПДВ 459,68 грн.; - листопад 2008 року на суму ПДВ 1 900 грн.; - червень 2009 року на суму ПДВ 7 000 грн.; - жовтень 2009 року на суму ПДВ 50 700 грн.; - листопад 2009 року на суму ПДВ 888 819,44 грн.; - грудень 2009 року на суму ПДВ 1 030 667,39 грн.; - січень 2010 року на суму ПДВ 6 434,25 грн.; лютий 2010 року на суму ПДВ 121 437,57 грн.; - березень 2010 року на суму ПДВ 43 028,73 грн.; квітень 2010 року на суму ПДВ 101 985,72 грн.; - травень 2010 року на суму ПДВ 104 603,24 грн.; червень 2010 року на суму ПДВ 113 708,88 грн.; - липень 2010 року на суму ПДВ 196 563,48 грн.; серпень 2010 року на суму ПДВ 1 726 048,35 грн.; вересень 2010 року на суму ПДВ 7 825 045,43 грн.

Відповідно до пп.15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пп.15.1.2. п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000, податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Виходячи з положень п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (у редакції наказу від 15.06.2005 № 213), узгоджений рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 14.06.2005 №06-10/10-698, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за №702/109825.3., до розділу II «Податковий кредит» (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 ст. 6 Закону, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

У відповідності до п.1.5 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Згідно з п.1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно з п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку - постачальником на вимогу її отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому покупцю (отримувачу) надається оригінал податкової накладної, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Виходячи з наявних в матеріалах справи декларацій з податку на додану вартість, реєстру отриманих податкових накладних, вказаних в Акті перевірки податкових накладних, АТ «Мотор Січ» включило до податкового кредиту у період жовтень 2010 року ПДВ в сумі 12 218 402,82 грн.

Основною умовою щодо включення платником сум ПДВ, сплачених (нарахованих) під час придбання товарно-матеріальних цінностей, згідно чинного законодавства є їх використання в оподатковуваних ПДВ операціях та господарській діяльності платника.

В акті СДПІ не зазначено, що під час проведення перевірки встановлено документально підтвердженні факти щодо невикористання товарів (робіт, послуг), отриманих від постачальників в 2008-2010 роках та ПДВ по яким внесено до податкового кредиту в період жовтень 2010 року у власній господарській діяльності АТ «Мотор Січ».

В акті ДПІ зазначено, що АТ «Мотор Січ», не отримавши від постачальників у відповідні дати виписки наведених податкових накладних протягом 2008-2010 років, не звернулось до постачальників із вимогою про їх надання та не додало до податкових декларацій за вересень 2008-вересень 2010 років заяви зі скаргами на таких постачальників, зареєстрованих листів з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на них відбитку календарного поштового штемпеля та отриманих разом з цими листами податкових накладних з відображенням на них дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Виходячи з наведеного в відповідачем зроблено висновок, що невиконання платником податків приписів пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» призвело до порушення АТ «Мотор Січ» вимог пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених документами, визначеними згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Акт перевірки не містить більше жодного обґрунтування порушення АТ «Мотор Січ» пп.7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», період вимоги щодо надання податкової накладної і період, у якому виникло право на податковий кредит, можуть не збігатися.

Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). При цьому нормами діючих законодавчих та нормативних актів не визначено граничні терміни надання податкової накладної покупцю. В податковій накладній, форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 реквізит «дата отримання податкової накладної» - відсутній.

Закон України «Про податок на додану вартість»:

- не пов'язує виникнення права платника податку на податковий кредит одночасно з датою виникнення податкового зобов'язання його контрагентів;

- не встановлює порядку визначення дати отримання податкової накладної;

- не забороняє включати до податкового кредиту ПДВ за податковими накладними отриманими із запізненням або не включеними до складу податкового кредиту минулих періодів з інших причин;

- не містить положень щодо включення до складу податкового кредиту з ПДВ платником податку сум підтверджених відповідними податковими накладними виключених в періоді складання) таких накладних продавцем товарів (робіт, послуг);

- не містить положень щодо визначення недійсності податкових накладних у разі включення до ПДВ по ним до складу податкового кредиту у періоді іншому (наступному тощо) ніж період складання такої накладної.

Сукупний аналіз зазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Таким чином, податковий кредит звітного періоду може складатися не тільки із сум податку, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних та одержаних у звітному періоді, а і податкових накладних, одержаних із запізненням та виписаних у попередніх податкових періодах. У разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності здійснює визначення сум податкового кредиту.

Строки давності та їх застосування встановлено ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Враховуючи зазначене, а також те, що сума ПДВ, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту, впливає безпосередньо на розмір податкових зобов'язань платника, строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну.

Отже, сума ПДВ за податковою накладною, отриманою до закінчення строку позовної давності (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана

Актом перевірки не зафіксовано віднесення АТ «Мотор Січ» до складу податкового кредиту сум за податковими накладними з порушенням строку давності, визначеним ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Також при проведенні перевірки СДПІ не встановлено порушень щодо порядку оформлення податкових накладних, отриманих від постачальників та включених АТ «Мотор Січ» до податкового кредиту у період жовтень 2010 року.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій

При цьому ані нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», ані нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено коригування податкового зобов'язання з ПДВ визначеного платником податків у попередніх податкових періодах в зв'язку зі змінами внесеними до напрямків роботи органів податкової служби по адмініструванню податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

В Акті перевірки СДПІ відсутні відомості щодо визнання недійсними у судовому порядку господарських операцій, здійснених АТ «Мотор Січ» в 2008-2010 роках, ПДВ по яких включено до податкового кредиту в жовтні 2010 року та документів бухгалтерського і податкового обліку по ним.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000860802 та №0000870802 від 19.04.2011 винесені протиправно, без дотримання положень частини 3 статті 2 КАС України, що є підставою для їх скасування, а позовні вимоги АТ «Мотор Січ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч.1 та ч.2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000860802 від 19.04.2011 та №0000870802 від 19.04.2011.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (код ЄДРПОУ 14307794) судовий збір у розмірі 3 (три гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя М.П. Авдєєв