Постанова № 29272364, 07.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/8230/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Гавриш М.Д.

представника відповідача - Василевської Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки зроблені в акті камеральної перевірки на підставі якого було винесено спірне податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсності та зроблені без надання будь-якої оцінки наданим на перевірку документам, а саме: договору та первинним бухгалтерським документам. Стверджував, що вказані документи підтверджують правомірність формування податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено, порушення платником податків п. 198.2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Крім того, позивачем на надано на перевірку документів, які витребовувались листом від 03.08.2012 № 21735/10/15 та могли підтвердити правомірність декларування від'ємного значення податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" зареєстровано 31.08.2001 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 23550616 від 11.09.2001.

17.08.2012 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2012 року поданої ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Присадки".

За результатами перевірки складено акт від 17.08.2012 № 3166/15-222/13932946, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за червень 2012 року на суму 830 828,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0004891502/144 від 10.09.2012 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 830828,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" оскаржило його до ДПС у Полтавській області.

Відповідно до вимог п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України ДПС у Полтавській області було призначено позапланову документальну перевірку позивача, проведення якої доручено Кременчуцькій ОДПІ.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 26.11.2012 було складено акт № 4991/15-222/13932946, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2012 року з податку на додану вартість на загальну суму 830 828,00 грн. та відповідно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду за червень 2012 року 830 828,00 грн.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС У Полтавській області винесено рішення від 26.11.2012 № 2989/10/10-215, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 10.09.2012 № 0004891502/144 в частині визначеної суми від'ємного значення в розмірі 582 228,00 грн., а в іншій частині залишено без змін.

З урахуванням рішення ДПС у Полтавській області Кременчуцької ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0006931502/254 від 13.12.2012 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 20212 року на суму 248 600,00 грн.

З вимогою про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 19.06.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ "Нафтохім Європа" (постачальник) укладено договір № 16 НЕ, за умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти обумовленими партіями, а покупець зобов'язується їх оплатити та прийняти товар в асортименті, кількості згідно поданих заявок, погоджених з постачальником.

Слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "НВП "Присадки" та ТОВ "Нафтохім Європа", останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкову накладну № 26 від 21.06.2012; залізнодорожні накладні № АР 852608 від 17.06.2012, № АР 852609 від 17.06.2012; видаткову накладну № НХ-0000014 без дати.

На підтвердження реальності транспортування придбаного у ТОВ "Нафтохім Європа" товару та на підтвердження здійснення оплати за придбаний товар позивачем суду надано вантажно митну декларацію № ІМ 40 від 19.06.2012, згідно якої на митну територію України було ввезено оливу базову, договір № 10 про надання послуг по прийому залізничних цистерн, який було укладено між позивачем та ПП "Компанія "Східенерго", договір № 10014 від 01.10.2011 укладений між ТОВ "Торговий дім - Укртатнафта" та позивачем про надання послуг по оформленню, відвантаженню та перевезенню нафтопродуктів по території України, та банківські виписки.

На підтвердження виконання умов договорів № 10 про надання послуг по прийому залізничних цистерн та № 10014 позивачем суду надано акт здачі-прийняття робіт № ОУ-00001123 та рахунок-фактури № 15988.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 13.12.2012 № 0006931502/254.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової служби від 13 грудня 2012 року № 0006931502/254.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" витрати зі сплати судового збору в сумі 2 146,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 лютого 2013 року.

Суддя С.С. Бойко