Постанова № 29272356, 06.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2013 року Справа № 812/280/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі: Захаровій Ю.О.

за участю сторін

позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

представника відповідача Пономарьова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, яким просив визнати неправомірними дії УПФУ в м. Свердловську Луганської області та скасувати вимогу про сплату боргу від 05.09.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона є фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, є платником єдиного внеску та є пенсіонером за віком. У зв'язку з викликом до ВДВС Свердловського міського управління юстиції з приводу погашення заборгованості позивачу стало відомо, що по відношенню до нього було винесено вимогу про сплату боргу на загальну суму 1750,80 грн. З даною вимогою позивач не погоджується, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тому, на думку позивача, дії УПФУ в м. Свердловську Луганської області щодо винесення вимоги є неправомірними.

У судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги, зазначивши, що вона просить визнати неправомірними дії відповідача по визначенню боргу у розмірі 1750,80 грн. та скасувати вимогу від 05.09.12 про сплату зазначеного боргу, надала пояснення, аналогічні викладеному у позові, та додатково пояснила, що з 2010 року вона є пенсіонером за віком у зв'язку з досягненням 55 років. Позов просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що позивач зареєстрований в УПФУ в м. Свердловську Луганської області як платник страхових внесків, який обрав особливий спосіб оподаткування. 05.09.2012 відповідачем була винесена вимога про сплату боргу в сумі 1750,80 грн. за період з 01.01.2010 по 31.12.2010. Даний борг виник у зв'язку з несплатою позивачем мінімального страхового внеску в повному обсязі. Як зазначає відповідач в своїх запереченнях, відповідно п. п. 4 п. 8 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Відповідно до п. 4. ч. 7 VII Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло па момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заперечення та додані до нього документи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Свердловської міської ради 03.12.2001 за № 23910170000002372, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку, долученого позивачем до матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування (а. с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням від 14.02.2012 НОМЕР_1 (а. с. 10) та отримує пенсію за віком.

Відповідачем УПФУ в м. Свердловську Луганської області 05.09.2012 було винесено вимогу № Ф-599 про сплату боргу за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 в сумі 1750,80 грн. (а. с. 9). Зазначена вимога була отримана позивачем особисто 11.09.2012, що підтверджується підписом в поштовому повідомлені. В добровільному порядку виконана не була.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, пов'язані зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

08.07.2010 прийнято Закон України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011 року, регулює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 4 Закону №2464 визначено перелік платників єдиного внеску. Законом України №3609 від 07.07.2011 року статтю 4 Закону №2464 було доповнено частиною 4 відповідно до якої особи, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 2464, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На момент виникнення спірних правовідносин був чинним Указ Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» відповідно до якого суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Як вбачається із матеріалів справи спір стосується законності стягнення з позивача заборгованості зі сплати страхових внесків, яка виникла у 2010 році, а саме за липень-грудень 2010 року у розмірі 1750,80 грн.

У зазначений період позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та знаходився на спрощений системі оподаткування, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями позивача, яка підтвердила, що здійснювала свою підприємницьку діяльність як продавець різних товарів на ринку. Сплачувала єдиний податок у тому числі і за 2010 рік.

Позивач не заперечувала, що вона знаходилась на обліку в УПФУ у місті Свердловську з моменту реєстрації її як підприємця у 2001 році.

Законом України від 08.07.10 № 2461 «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду.

Для платників фіксованого податку пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 13 лютого 1998 №129/98-ВР встановлено порядок перерахування з фіксованого податку відрахувань до ПФУ, а саме: до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

До введення в дію Закону України від 08.07.2010 № 2461 «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи-платника спрощеної системи оподаткування.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, затвердженої Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 № 21-1, платниками страхових внесків є застраховані особи, зокрема згідно п. 2.2.3 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок). Тобто, ОСОБА_1, у відповідності з вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, повинна нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно п. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків: для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3-2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції (для фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності) - на 32 відсотки за 2004-2005 роки; 31,8 відсотка за 2006 рік, 33,2 відсотка з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Отже, мінімальний страховий внесок складає 33,2% від мінімальної заробітної плати на поточний місяць.

Починаючи з липня 2010 року Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 р. № 2461 встановлено обов'язкову сплату підприємцями-фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України № 1058, тобто мінімального страхового внеску, а саме: за липень-вересень 2010 року - по 294,82 грн. щомісяця; за жовтень-листопад 2010 року - по 301,12 грн. щомісяця; за грудень 2010 року - 306,10 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України, поданому ОСОБА_1 до УПФУ в м. Свердловську Луганської області за 2010 рік, нараховано страхових внесків за період січень-червень 2010 року по 7грн. щомісячно, а з червня по грудень 2010 року нараховано: за липень - 294,82грн., серпень -294,82грн., вересень - 294,82грн., жовтень 301,12грн., листопад -301,12грн., грудень 306,10грн., всього у розмірі 1834,80 грн. Проте фактично сплачено кошти на суму 84,00 грн., що підтверджується карткою особового рахунку за період з 01.01.2010 по 05.02.2013. Таким чином, несплаченою залишилась сума страхових внесків за 2010 рок у розмірі 1750,80грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у зв'язку з несплатою в повному обсязі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, за ФОП ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед УПФУ в м. Свердловську Луганської області у розмірі 1750,80 грн. (1834,80 грн. - 84,00 грн. = 1750,80 грн.).

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону № 1058, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Як вбачається із матеріалів справи 06.09.2012 за № Ф-599 позивачу була спрямована вимога про сплату боргу від 05.09.2012 у розмірі 1750,80 грн. (а. с. 9).

Порядок формування вимоги визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі Інструкція №21-1).

Відповідно до п. п. 2.1.3 п. 2.1 вказаної Інструкції платниками страхових внесків є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Згідно з п. 8.2 розділу 8 вказаної Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у трьох випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Пунктом 8.2 розділу 8 Інструкції № 21-1 передбачено також порядок складання та спрямування вимог боржнику, а саме зазначено, що у випадку «б» вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Зазначений перелік обставин, коли вимога надсилається щомісяця є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином із аналізу зазначеної норми закону випливає, що вимога формується і надсилається щомісяця лише у випадку, якщо страхувальник має недоїмку із сплати страхових внесків, в інших випадках, у тому числі і коли страхувальник має борги із сплати фінансових санкцій (штрафів) надсилається одна вимога, яка відповідно до Закону № 1058 є виконавчим документом.

Суд приходить до висновку, що відповідачем - Управлінням пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області оскаржувану вимогу про сплату боргу від 05.09.2012 № Ф-599 складено в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.

Суд вважає хибним посилання позивача на те, що вона як особа, яка обрала спрощену систему оподаткування та пенсіонер за віком повинна бути звільнена від сплати єдиного внеску відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464, оскільки дія цієї норми поширюється на правовідносини, які виникли після 07.07.2011 року та стосуються сплати єдиного внеску відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім того, позивач не довів, що станом на липень-грудень 2010 року він був пенсіонером за віком та отримував пенсію.

Суд не бере до уваги наявність пенсійного посвідчення пенсіонера за віком, оскільки видано воно було на ім'я Савовічевої 14.02.2012 року, тобто після виникнення спірних правовідносин, інших доказів знаходження у статусі пенсіонера за віком та отримання пенсії з 2010 року позивачем суду надано не було.

З приписів ст. ст. 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем надано обґрунтовані пояснення на позов щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування вимоги про сплату боргу від 05 вересня 2012 року на суму 1750,80 грн. слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 2, 17, 18, 71, 86 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування вимоги про сплату боргу від 05 вересня 2012 року на суму 1750,80 грн.

відмовити

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 11 лютого 2013 року.

Суддя В.В. Матвєєва