Ухвала суду № 29270272, 05.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р.Справа № 2а-9862/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-9862/12/2070

за позовом Виробничого кооперативу "Майстер"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Виробничий кооператив "МАЙСТЕР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення за №0000992220 від 27.08.2012 року та за №0001002220 від 27.08.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі №2а-9862/12/2070 позов задоволено. Скасовані податкове повідомлення - рішення за №0000992220 від 27.08.2012 року та податкове повідомлення - рішення за №0001002220 від 27.08.2012 року.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі №2а-9862/12/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що фахівцем Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВК "МАЙСТЕР" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, за результатами якої складено акт №1495/2220/21266251 від 16.08.2012 року (а.с. 21-37).

Згідно висновків акту перевірки №1495/2220/21266251 від 16.08.2012 року встановлені порушення позивачем п.п. 198.4. п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ВК "МАЙСТЕР" занижено податок на додану вартість на загальну суму 20040 грн. та п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, ст.4, п. 2 ст. 3, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого ВК "МАЙСТЕР" занижено податок на прибуток на загальну суму 21042 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем 27.08.2012 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000992220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 31563,00 грн., у тому числі за основним платежем 21042,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10521,00 грн.; №0001002220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 30060,00грн., у тому числі за основним платежем 20040,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10020,00грн. (а.с. 8-9).

Як вбачається з акту перевірки №1495/2220/21266251 від 16.08.2012 року, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат по операціям з придбання комплектуючих для дитячих ігор в асортименті у ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" у січні 2012 року, а також формування позивачем у цьому періоді податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс", по яким відсутній факт реального вчинення господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" (Постачальник) було укладено договір поставки від 03.10.2011 року № 1-0310 (а.с. 75), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити товар (товари, сировина, ігри та їх комплектуючи), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до умов зазначеного договору Постачальник поставив Покупцю комплектуючи для дитячих ігор в асортименті (далі - товар), що підтверджується видатковими накладними від 19.01.2012 року на загальну суму 37170,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6195,00 грн.), від 04.01.2012 року на загальну суму 42480,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7080,00 грн.), від 24.01.2012 року на загальну суму 40590,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6765,00 грн.) (а.с. 76, 79-80).

Отримання товару здійснювала уповноважена на те особа - ОСОБА_1 за довіреностями №1 від 04.01.2012 року, №3 від 19.01.2012 року (а.с. 72-73), що були зареєстровані в журналі виданих довіреностей (а.с. 71).

Відповідно до п. 1.4. вказаного договору поставка товару здійснюється самовивозом.

Так, транспортування товару здійснювалось силами Покупця, що підтверджено товарно-транспортними накладними №2/1901 від 19.01.2012 року, №3/2401 від 24.01.2012 року, №1/0401 від 04.01.2012 року (а.с. 77, 81, 83).

На виконання вказаного договору ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" виписано податкові накладні на адресу ВК "МАЙСТЕР": №71 від 19.01.2012 року на загальну суму 37170,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6195,00 грн.), №103 від 24.01.2012 року на загальну суму 40590,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6765,00 грн.), №2 від 04.01.2012 року на загальну суму 42480,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7080,00 грн.) (а.с. 78, 82, 84-85).

Оплата проводилась безготівковим рахунком та підтверджується банківськими виписками підприємства, платіжними дорученнями (а.с. 95, 99-101).

Розрахунки за отриманий від ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" товар позивачем проведені в повному обсязі, що підтверджується актом звірки від 23.05.2012 року (а.с. 102).

У подальшому товар було використано позивачем у виробництві дитячих іграшок, які реалізовано контрагентам - ФОП ОСОБА_2, ДПзІІ "Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", в результаті чого підприємством отримано прибуток, що підтверджується накладними на переміщення товару зі складу комплектуючих на виробництво підтверджено від 24.01.2012 року, від 04.01.2012 року, від 19.01.2012 року, накладними на переміщення товару з виробництва на склад готової продукції від 04.01.2012 року, від 10.01.2012 року, від 11.01.212 року, від 16.01.2012 року, від 19.01.2012 року, від 23.01.2012 року, від 27.01.2012 року, розрахунком витрат матеріалу на продукцію в січні 2012 року, що приєднані до матеріалів справи; договором №2-0401 від 04.01.2011 року, договорами поставки №16/111К від 10.01.2011 року, №16/112К від 03.01.2012 року, відповідними видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та виписками з банку по рахунку (а.с. 86-99, 103-116).

На виробництво дитячих іграшок у позивача є в наявності дозвільні документи, а саме сертифікат відповідності на іграшки дитячі в асортименті, що діє з 30.11.2011 року по 29.11.2013 року №UA1.007.0179607-11 з додатками №№1-3, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.11.2011 року №05.03.02-04/113353 на побут, оптово-роздрібну торгівлю, від 24.11.2009 року №05.03.02-04/75141 на ігри для дітей віком старше 3 років, від 11.11.2009 року №05.03.02-04/72092 на ігри для дітей старше 3 років, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Позивачем включено сплачені суми від придбання комплектуючих для виробництва ігор до складу валових витрат за січень 2012 року, а суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" включені до податкових зобов'язань за січень 2012 року, що відображено в декларації з податку на додану вартість в складі податкового кредиту за січень 2012 року, що не заперечується сторонами по справі.

Отже реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс", та віднесення вартості товару до валових витрат відповідного періоду.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем п.п. 198.4. п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, ст.4, п. 2 ст. 3, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-9862/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 11.02.2013 р.