Постанова № 29269842, 11.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р. Справа № 18/5007/775/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С.,за участю представників (за первісним позовом) від:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),відповідачів1. Поліщук О.Г., представник, 2. Поліщук О.Г., представник,прокуратуриСайтарли І.М., прокурор відділу ГП України,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПершого заступника прокурора Рівненської областіна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі№ 18/5007/775/12 господарського суду Житомирської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6до1.Житомирської міської ради, 2.Виконавчого комітету Житомирської міської радипрозобов'язання поновити договір оренди,та за зустрічним позовомПрокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_6проповернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Житомирської міської ради та Виконавчого комітету Житомирської міської ради про зобов'язання поновити договір від 15.09.1997 року на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 0,1637га строком на 10 років для розміщення автомобільної стоянки за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Виконавчим комітетом Житомирської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6

Прокурор міста Житомира подав зустрічний позов в інтересах держави в особі Житомирської міської ради, в якому просить зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 повернути Житомирській міській раді земельну ділянку площею 0,1637га по АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.09.2012 року (суддя Соловей Л.А.) в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено; зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 повернути Житомирській міській раді земельну ділянку площею 0,1637га по АДРЕСА_1 у стані, придатному для використання; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 в дохід державного бюджету України 1073грн. судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року (судді Юрчук М.І. - головуючий, Василишин А.Р., Крейбух О.Г.) рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2012 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовлено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 в дохід державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 536,50грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Перший заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неповне з'ясування судами обставин, які мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представника відповідачів та прокурора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 15.09.1997р. між Виконавчим комітетом Житомирської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), за умовами п.1.1 якого Виконком передає у тимчасове користування земельну ділянку площею 0,1637га на підставі рішення №470 від 28.08.1997 р. "Про передачу права тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди по АДРЕСА_1 підприємцю ОСОБА_6".

Згідно п.1.2 договору земельна ділянка надається в тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років для розміщення автомобільної стоянки. Пунктом 3.1.2 визначено, що виконком зобов'язується у місячний строк з дня надходження клопотання землекористувача розглянути питання про продовження дії договору.

05.01.2007р. позивач за первісним позовом звернувся до виконавчого комітету Житомирської міської ради з заявою №1 про надання дозволу на продовження оренди земельної ділянки.

Листом №25/С-98 від 02.02.2007р. виконавчий комітет Житомирської міської ради повідомив, що лист позивача розглянуто та для подальшого продовження дії договору запропоновано виконати певні роботи, а також - повідомив визначену підрядну організацію, яка має ліцензію на виконання робіт землевпорядного та землеоціночного характеру.

У подальшому 30.04.2009р. позивач за первісним позовом звернувся до комунального підприємства "Житомирський міський центр земельних відносин" для виконання проектних робіт для оформлення (продовження дії) договору оренди.

Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища 28.09.2009р. направило ФОП ОСОБА_6 і управлінню регулювання земельних відносин міської ради висновок №04/09 щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при затвердженні технічної документації із землеустрою. У висновку зверталась увага на містобудівні обмеження та умови землекористування для даної земельної ділянки і зазначалось, що питання прийняття рішення про передачу конкретної земельної ділянки на термін землекористування належить до компетенції Житомирської міської ради.

03.03.2011р. Житомирська міська рада прийняла рішення №80, відповідно до якого відмовлено позивачеві у поновленні договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та розробленням плану детального планування даної території, а також рекомендовано ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 та повернути до земель міської ради у стані, придатному для використання.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_6 оскаржив його до господарського суду Житомирської області, а саме, просив суд скасувати рішення Житомирської міської ради №80 від 03.03.2011р. про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 та вважати договір від 15.09.1997р. продовженим (поновленим) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.11.2011р. у справі №9/5007/106/11 в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Житомирської міської ради про скасування рішення Житомирської міської ради №80 від 03.03.2011р. про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 та продовження (поновлення) договору від 15.09.1997р. на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором, відмовлено.

Рішення господарського суду Житомирської області від 24.11.2011р. у справі №9/5007/106/11 залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2012р. Зазначені судові рішення наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Встановлення зазначеного правила пов'язано з виключністю та обов'язковістю рішення суду, визначеними ст.129 Конституції України та ст.115 Господарського процесуального кодексу України. Отже, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі на підставі зазначеної норми за наявності, зокрема, рішення господарського суду, прийнятого у справі:

- між тими ж сторонами;

- про той же предмет;

- з тих же підстав.

Таким чином, наявність всіх вищевказаних ознак тотожності спорів у справах, тягне за собою припинення провадження у справі.

При цьому, припинення провадження у справі є формою завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

При виявленні встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та ухвалення рішення. До таких обставин, які свідчать про помилкове уявлення позивача про можливість вирішення спору господарським судом, належить наявність рішення господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Тобто відкидається здійснення провадження та ухвалення судом рішення за тотожним позовом.

В силу ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі.

З матеріалів справи вбачається, що склад сторін у справі господарського суду Житомирської області №9/5007/106/11 й у даній справі є тотожними.

Предметом спору як у справі №9/5007/106/11, так і у даній справі, є поновлення договору від 15.09.1997 року на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 0,1637га за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між Виконавчим комітетом Житомирської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6

Отже, вимоги, що є предметом розгляду у даній справі, вже розглянуті у справі господарського суду Житомирської області №9/5007/106/11. Позовні вимоги в обох справах заявлено на підставі ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що рішенням у справі господарського суду Житомирської області №9/5007/106/11 вирішено спір у справі між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

Наведене свідчить про порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, користуючись повноваженнями, наданими ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі, вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 у справі № 18/5007/775/12 в частині первісного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про зобов'язання Житомирської міської ради поновити договір від 15.09.1997 року на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 0,1637га строком на 10 років для розміщення автомобільної стоянки за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Виконавчим комітетом Житомирської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, та припинити провадження у справі в цій частині.

Що стосується зустрічної позовної заяви прокурора міста Житомира, поданої в інтересах держави в особі Житомирської міської ради про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 повернути Житомирській міській раді земельну ділянку площею 0,1637га по АДРЕСА_1, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (ст.34 зазначеного Закону).

Здійснюючи судовий розгляд справи, судом першої інстанції було встановлено, що строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між Виконавчим комітетом Житомирської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, закінчився 18.09.2007 р.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Діючим на момент виникнення спірних правовідносин (момент закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки) законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, і за відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства. При цьому, як було встановлено при розгляді справи, в даному випадку рішення Житомирської міської ради про поновлення договору не приймалось, а навпаки, Житомирська міська рада 03.03.2011р. прийняла рішення №80, відповідно до якого відмовлено позивачеві у поновленні договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та розробленням плану детального планування даної території, а також рекомендовано ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 та повернути до земель міської ради у стані, придатному для використання.

Враховуючи викладене, виходячи з приписів чинного законодавства та встановлених судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення зустрічних позовних вимог про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом повернути земельну ділянку площею 0,1637га по АДРЕСА_1 у стані, придатному для використання.

Разом з цим, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Проте, скасовуючи рішення, судом апеляційної інстанції не були спростовані, на підставі наявних в матеріалах справи належних доказів, встановлені судом першої інстанції обставини справи.

Переглядаючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор неправильно визначив спосіб захисту порушеного права власника та самого власника, оскільки Житомирська міська рада є лише органом, який уповноважений управляти майном територіальної громади.

Колегія вважає зазначений висновок апеляційного господарського суду помилковим.

Так, стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування").

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Наведені приписи законодавства суд апеляційної інстанції не врахував.

Також на помилковому застосуванні апеляційним судом положень законодавства ґрунтується висновок суду щодо способу захисту порушеного права. Так, застосувавши приписи ст.ст.16, 387 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції не врахував, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 Земельного кодексу України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, виходячи з приписів чинного законодавства та беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у даній справі в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову - залишенню в силі.

Згідно підпункту 21 пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури від сплати судового збору звільнені.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає розподіл господарських витрат, зокрема передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 11 статті 11111 Господарського процесуального кодексу України передбачено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Таким чином, судовий збір за здійснення касаційного перегляду в даному випадку підлягає стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

Враховуючи викладене та керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2012р. у справі №18/5007/775/12 скасувати повністю.

Рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2012р. у справі № 18/5007/775/12 в частині відмови в задоволенні первісного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про зобов'язання Житомирської міської ради поновити договір від 15.09.1997 року на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 0,1637га строком на 10 років для розміщення автомобільної стоянки за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Виконавчим комітетом Житомирської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, скасувати та припинити провадження у справі в цій частині.

В решті рішення господарського суду Житомирської області від 03.09.2012р. у справі № 18/5007/775/12 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до спеціального фонду Державного бюджету України, символ звітності 254, на рахунок: отримувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код 38004897, рахунок 31211254700007, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, судовий збір за здійснення касаційного перегляду в сумі 751,10грн.

Доручити господарському суду Житомирської області видати наказ.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда