Ухвала суду № 29268556, 06.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/56236/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача -Єфімов С. А.,

від відповідача - Шкодич Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва

касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 р.

у справі № 2а-4289/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МіроМІКС Юнайтед»

до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МіроМІКС Юнайтед»(далі -позивач, ТОВ «МіроМІКС Юнайтед») звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000652202, 0000642202, 0000271705 від 19.03.2012 р.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні 06.02.2013 р. та письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 89/23-6/30782174 від 23.02.2012р. та встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі зазначеного акту відповідач 19.03.2012 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0000642202, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ) на суму 4 698 615 грн., в тому числі: 3 758 892 грн. основного платежу та 939 723 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000652202, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 693 518 грн., в тому числі: 3 754 814 грн. основного платежу та 938 704 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000271705, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 127 670 грн., в тому числі: 102 000 грн. основного платежу та 25 670 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновок щодо заниження податку на прибуток та ПДВ, податковий орган обґрунтовує виключно тим, що контрагенти позивача - ТОВ «КАБУС», ТОВ «БЕЛЬФОР», ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС»та ТОВ «ХІТТЕХНІКА»зареєстровані на підставних осіб, що не займались і не мали наміру займатись господарською діяльністю, а тому укладені позивачем з цими товариствами правочини не спричиняють реальних правових наслідків та є нікчемними. Господарські операції позивача з «ГОРИЗОНТ», ТОВ «ТУРІОН», ТОВ «ЛЕБАРОН», ТОВ «ЄВРОДІМ СВ», на думку податкового органу, також носять фіктивний характер, оскільки останніми не було відображено у своєму податковому обліку операції з продажу позивачу комп'ютерної техніки.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень з ПДВ та податку на прибуток, виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з постачання контрагентами комп'ютерної техніки та надання послуг з програмного забезпечення, сплата позивачем сум ПДВ в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, виданих зареєстрованими на час їх виписки суб'єктами господарської діяльності - платниками податку. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині податкового повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб, суди виходили з того, що податкові зобов'язання позивача, як податкового агента, виконані у повному обсязі, у зв'язку з чим підстави для повторного визначення податкового зобов'язання за тією ж самою подією відсутні.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Із аналізу положень п.7.2.статті 7 цього ж Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності придбавав у ТОВ «КАБУС», ТОВ «БЕЛЬФОР», ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС», ТОВ «ГОРИЗОНТ», ТОВ «ТУРІОН», ТОВ «ЛЕБАРОН», ТОВ «ЄВРОДІМ СВ», ТОВ «ХІТТЕХНІКА»комп'ютерну техніку.

Судом першої інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та за наявності доказів: рахунків-фактур, накладних, актів здачі-приймання робіт, податкових накладних, довідок, банківських виписок, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит. При цьому, матеріали справи містять докази подальшої реалізації позивачем придбаної у ТОВ «КАБУС»комп'ютерної техніки АКІБ «Укрсиббанк», ЗАТ «АТ «Каргілл», ТзОВ «Аграна Фрут Україна», ТОВ «Е-КОМ»(видаткові, податкові накладні).

Крім того, суд касаційної інстанції розглядаючи доводи касаційної скарги приймає до уваги наявність господарської мети при виконання оспорюваних правочинів, укладених платником податку з контрагентами, а саме: відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 3408 одними з видів діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є Оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням (51.84.0). Таким чином, угоди що були укладені ТОВ «МіроМІКС Юнайтед»з ТОВ «КАБУС», ТОВ «БЕЛЬФОР», ПП «КЛЄВЕР ПЛЮС», ТОВ «ГОРИЗОНТ», ТОВ «ТУРІОН», ТОВ «ЛЕБАРОН», ТОВ «ЄВРОДІМ СВ», ТОВ «ХІТТЕХНІКА»направлені на здійснення господарської діяльності позивача.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Тому доводи відповідача щодо фіктивності господарських угод між позивачем та ТОВ «КАБУС» оцінюються колегією суддів з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності та у відповідності до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Щодо нарахування ТОВ «Міромікс Юнайтед»дивідендів та сплати до бюджету з нарахованої суми дивідендів суми податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає, що з нарахованих згідно з протоколом № 11/09 від 02.09.2009р. дивідендів засновникам підприємства було утримано та сплачено до бюджету відповідну суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 102 000 грн., самостійно нарахований та сплачений податок з доходів фізичних осіб на дивіденди. ТОВ «Міромікс Юнайтед»в повному обсязі відобразило в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за 4 квартал 2009 року в окремих рядках з ознакою доходу «12-дохід у вигляді дивідендів та роялті».

Отже вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що, оскільки податкові зобов'язання позивача, як податкового агента, виконані у повному обсязі, підстави для повторного визначення податкового зобов'язання за тією ж самою подією відсутні.

Інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень №№ 0000652202, 0000642202, 0000271705 від 19.03.2012 р., вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 р. у справі №2а-4289/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська