Рішення № 29266639, 22.01.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

22.01.2013

2/227/155/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого -судді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

позивачаОСОБА_1

представника позивачаОСОБА_2

представника відповідачаОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Добропільського міського відділу освіти Добропільської міської ради про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернувся з позовом до Добропільського міського відділу освіти Добропільської міської ради про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він є рідним сином ОСОБА_4, який працював в ЗОШ № 19 м.Добропілля. 13.03.2006 року при виконанні трудових обов»язків з батьком трапився нещасний випадок на виробництві. Від отриманих травм ОСОБА_4 17.03.2006 року помер. Комісія по розслідуванню даного випадку дійшла висновку, що нещасний випадок, який стався з батьком 13.03.2006 року слід вважати пов»язаним із виробництвом і у зв»язку з цим був виданий акт по формі Н-1 від 30.03.2006 року. У зв»язку зі смертю батька позивачу заподіяна моральна шкода у вигляді душевних страждань, яких він зазнав, зазнає та буде зазнавати на невизначено тривалий час у зв»язку з безповоротною втратою близької йому людини і ця втрата призвала до порушення нормальних життєвих зв»язків. На підставі ст.1167 ЦК України просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди 40 тисяч гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві і просили суд їх задовольнити. Зазначив, що внаслідок загибелі на виробництві його батька йому завдано моральної шкоди через втрату близької людини. Зі смертю батька, під впливом негативних наслідків, він емоційно пригнічений, постійно відчуває самотність, не має можливості спитати поради у свого батька з яким у нього був тісний зв»язок. Втрата батька призвела до порушення його нормальних життєвих зв*язків.

Представник позивача ОСОБА_2 суду пояснила, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди в силу норм ст.ст.1167, 1168 ЦК України. Вина відповідача в заподіянні позивачу моральної шкоди підтверджується актом Н-1, де визначені причини нещасного випадку і визначено, що основною причиною є незадовільний стан цементної стяжки підлоги. Вини померлого ОСОБА_4 в даному нещасному випадку комісією з розслідування не встановлено. Моральна шкода заподіяна позивачу з вини відповідача і полягає в тому, що позивач втратив рідного батька і ця втрата призвала до порушення нормальних життєвих зв»язків. Вважає що розмір моральної шкоди в сумі 40 тисяч гривень, яку просить стягнути з відповідача позивач відповідає принципам розумності та справедливості.

Представник відповідача ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, позов не визнав в повному обсязі. Суду пояснив, що ОСОБА_1 дійсно працював в ЗОШ № 19 м. Добропілля, з яким 13.03.2006 року трапився нещасний випадок на виробництві внаслідок якого останній помер. Вважає, що у позивача не має підстав для відшкодування моральної шкоди заподіяної відповідачем внаслідок смерті ОСОБА_1, так як вини відповідача не має. Пояснив, що 13.03.2006 року ніхто з керівництва ЗОШ № 19 м.Добропілля не давав ОСОБА_1 виконувати роботу внаслідок якої трапився нещасний випадок. Ніхто з керівництва шкоди не вчиняв ніяких навмисних дій щодо настання нещасного випадку і тим більш не бажав смерті загиблому. Керівництвом школи було вжито всіх можливих заходів для врятування здоров»я та життя ОСОБА_4. Сім»ї останнього з фонду соціального страхування від нещасного випадку були виплачені страхові суми, адміністрація школи надала сім»ї загиблого матеріальну допомогу на придбання труни, перевезення та в організації поминок. Також зазначив, що відділ освіти є бюджетною організацією і якщо буде задоволено позов, ці кошти будуть утримані з бюджетних призначень. Вважає, що вини відповідача в заподіянні смерті ОСОБА_1І, не має, а тому і не має підстав для відшкодування моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що в 2006 році він працював слюсарем в ЗОШ № 19 м.Добропілля. Разом з ним працював ОСОБА_4, з яким в березні місяці 2006 року трапився нещасний випадок. Також пояснив, що в той день коли трапився нещасний випадок з ОСОБА_4, ні останньому, ні йому наряд на виконання роботи в підвалі не давалися. Цю роботу ОСОБА_4 виконував за власною волею.

Вислухавши пояснення сторін, свідка, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 1167, ст.1168 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.3).

Свідоцтвом про смерть (а.с.32) підтверджується, що ОСОБА_4 помер 17 березня 2006 року.

Також судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 з 15.08.2005 р працював робітником в ЗОШ № 19 м.Добропілля.

З акту № 1 від 30.03.2006 року про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом ф.Н-1(а.с.4-6) вбачається, що 13.03.2006 року з ОСОБА_4 трапився нещасний випадок, а саме останній впав з металевої драбини в підвальному приміщенні школи. Внаслідок падіння ОСОБА_4 отримав: «Важка ВЧМТ. Забій головного мозку важкого ступеня півшарно-стволова форма. Здавлення головному мозку гострими субдуральними гідромами з двох сторін. Перелом лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа. Субарахноїдальний крововилив. Пневмоцефалія. Мозкова кома». Внаслідок травми постраждалий помер.

Ці обставини відповідачем не в судовому засіданні не оспорювалися.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України „Про охорону праці державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові.

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичної особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1168 ЦПК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сімєю.

Отже, моральна шкода, завдана смертю працівника особам, які мають на це право, відшкодовується роботодавцем, в даному випадку позивач, як рідний син померлого ОСОБА_4, має право на відшкодування заподіяної йому внаслідок смерті батька моральної шкоди.

Згідно із вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. суди при розгляді цивільних справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинні керуватися наступним: п.4 позивач повинен зазначити, в чому саме полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується; п.5 ч.2 - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні; п.9 - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачам моральної шкоди, є:

акт форми Н-1 № 1 від 30.03.2006 року (а.с.4-6), яким підтверджується, що умови виробництва де працював ОСОБА_4 були незадовільними і саме внаслідок не забезпечення відповідачем безпечних умов праці останній отримав травму і помер. Так, з даного акту вбачається, що основною, причиною нещасного випадку, який стався з ОСОБА_4 є: незадовільний стан цементної стяжки підлоги. Крім цього згідно акту також вбачається, що причинами нещасного випадку також були і супутні організаційні причини, а саме: незадовільне функціювання системи управління охороною праці. Неякісне проведення інструктажу, невиконання посадових обов»язків заступником директора з господарської частини ОСОБА_6. відсутність медичного огляду потерпілого ОСОБА_4.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що смертю ОСОБА_4 позивачу завдана моральна шкода з вини відповідача, який не створив належних безпечних умов праці ОСОБА_4, внаслідок чого останній був травмований, що потягло за собою його смерть.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що позивач втратив рідного батька кровну близьку йому людину. Факт смерті це психологічний стрес, моральні переживання. Позивач змушений змінити спосіб свого життя, оскільки попередній стан не може бути відновлений, пристосуватись до того, що не матиме допомоги і поради батька, як фізичної, так і моральної підтримки.

Суд, виходячи з засад розумності і справедливості, враховуючи глибину моральних страждань позивача, безповоротність втраченого, вважає, що на користь позивача з відповідача має бути стягнуто 10 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову слід відмовити.

Доводи представника відповідача з приводу відсутності вини відповідача в даному нещасному випадку, який трапився з ОСОБА_4 13.03.2006 року, суд вважає неспроможними, так як вина відповідача підтверджується актом форми Н-1 від 30.03.2006 року, який відповідачем не оспорювався і на час розгляду справи в суді є чинним.

Також суд не бере до уваги доводи представника відповідача з приводу того, що в разі задоволення позову кошти, які підуть на виплату моральної шкоди будуть утримані з бюджетних призначень, так як дані обставини не можуть впливати ні на визначення розміру моральної шкоди, ні на вирішення даної справи взагалі, бо закон не містить положень, які б забороняли стягувати моральну шкоду з державних органів чи органів місцевого самоврядування.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір»враховуючи, що заявлено позов немайнового характеру з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 107,30 грн.

Керуючись ст..ст.209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Добропільського міського відділу освіти Добропільської міської ради про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково

Стягнути з Добропільського міського відділу освіти Добропільської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. (десять тисяч) гривень.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Добропільського міського відділу освіти Добропільської міської ради на користь держави в розмірі 107,30 грн (сто сім гривень 30 коп) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач ДУ ДКУ Донецької області.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошенні 22 січня 2013 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 25 січня 2013 року

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

СуддяО.В.Здоровиця

22.01.2013