Рішення № 29266265, 15.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-17/15880-2012 15.01.13 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва

про стягнення 1 143 906,22 грн.

Суддя Удалова О. Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Півень Д. О. (за довіреність)

від відповідача Серьогін С. Ю. (за довіреністю)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Київенерго» з позовом про стягнення з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва 1 143 906,22 грн., а саме: основного боргу в сумі 1 076 168,80 грн., збитків від інфляції в сумі 35 605,52 грн. та 3% річних в сумі 32 131,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих за умовами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 720180 від 01.01.1991 року послуг по постачанню теплової енергії у гарячій воді.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позову в частині стягнення з нього 3% річних та збитків від інфляції заперечив, посилаючись на те, що фактично споживачами спірних послуг є не відповідач, а мешканці Святошинського району міста Києва та орендарі, які оплачують отримані послуги на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА, в той час як відповідач, відповідно до статуту та умов спірного договору лише забезпечує на підставі укладених договорів між споживачами та виробниками надання комунальних послуг з гарячого водопостачання та водовідведення до споживачів по внутрішньобудинковим мережам, а отже, відповідач, так само як і позивач, є постачальником спірних послуг і, враховуючи процедуру розрахунків з позивачем (оплата мешканцями послуг на рахунок Головного інформаційно- обчислювального центру КМДА з подальшим розщепленням останнім отриманих платежів та перерахування коштів позивачу, тобто відсутність зазначених коштів у користуванні відповідача), відповідач не має можливості користуватись належними позивачу коштами, що унеможливлює застосування до нього приписів ст. 625 ЦК України.

Також відповідач послався на те, що у виникненні спірної заборгованості відсутня його вина, оскільки в силу чинного Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електрон енергію» кінцеві споживачі, які користуються та сплачують за спірні послуги позивачу, можуть реструктуризувати заборгованість на термін до 60 місяців, а у випадку, якщо їх доходів не вистачить на повне погашення заборгованості, на невизначений строк. З огляду на вказані обставини своєчасне надходження коштів від мешканців за отримані послуги неможливе.

Крім того, відповідач зауважив і на тому, що розрахунок позивача містить арифметичні послуги та є методологічно невірним, оскільки при застосуванні індексу інфляції позивач не взяв до уваги, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року порушено провадження у справі № 5011-17/15880-2012.

У зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. у відрядженні, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 04.12.2012 року № 5011-17/15880-2012 справу № 5011-17/15880-2012 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року справу № 5011-17/15880-2012 прийнято до свого провадження суддею Стасюком С.В.

У зв'язку з закінченням відрядження судді Удалової О.Г., розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 18.12.2012 року № 5011-17/15880-2012 справу № 5011-17/15880-2012 передано на розгляд судді Удаловій О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року справу № 5011-17/15880-2012 прийнято до свого провадження суддею Удаловою О.Г.

Розгляд справи неодноразово відкладався, за згодою сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.01.1991 року підприємство Київський теплових мереж ПЕО «Київенерго», правонаступником якого є позивач, як енергопостачальна компанія та житлово-експлуатаційна контора № 1110, правонаступником якої є відповідач, як абонент уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7101803 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується відпускати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Листом № Д01/2-34-460 від 14.03.2002 року позивач повідомив відповідача про те, що у березні 2002 року буде проведено перешифровку Договору та додатків до нього з № 710180 на № 720180.

Згідно з п. 21 Договору Договір укладається строком по 31.12.1991 року та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення поточного року не поступає заява від однієї зі сторін про відмову від Договору або про його перегляд.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що жодна зі сторін не заперечувала проти продовження Договору, з огляду на що, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, Договір діяв.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 13 Договору відповідач зобов'язаний проводити своєчасну оплату теплової енергії, яка йому постачається відповідно до наступних строків: 10-13 числа місяця кінцевий розрахунок наступного за розрахунковим періоду (розрахунковий період - поточний місяць), 25 числа поточного місяця 30% фактичної вартості отриманої теплової енергії за відповідний період поточного року.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за період з листопада 2010 року по вересень 2012 року включно позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу теплової енергії на загальну суму 12 700 803,44 грн.

Факт отримання послуг на зазначену суму відповідачем не заперечується та підтверджується доданими до матеріалів справи копіями облікових карток за спірний період та підписаними відповідачем відомостями обліку теплової енергії за спірний період.

Додатком 1 до Договору сторонами погоджені обсяги постачання теплової енергії та її орієнтовна вартість.

Згідно Додатку 2 до Договору (тарифи та порядок розрахунків):

- у разі встановлення у відповідача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії, кількість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4) (п. 2);

- у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії відповідача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначних цими приладами обліку, відповідачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3 Додатку 1 (п. 3);

- дата зняття відповідачем показників будинкових приладів обліку - по 30 (31) число поточного місяця (п. 4);

- відповідач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає позивачу звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18 - не пізніше двох робочих днів місяця, наступного за звітним (п. 6);

- у разі відсутності у відповідача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням температури теплоносія (п. 8);

- відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число отримувати в МВРТ-4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18, оформлену позивачем платіжну вимогу - доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 9);

- відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10).

Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості та Довідки про надходження коштів, відповідач частково оплатив надані позивачем послуги, перерахувавши на його рахунок в рахунок оплати спірних послуг 11 608 804,78 грн.

Отже, неоплаченою, з врахуванням наявності на початок спірного періоду переплати, на дату звернення до суду залишилась поставлена за спірний період теплова енергія на суму 1 076 168,80 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що він не є споживачем більшої частині спірних послуг, а, фактично, є лише посередником щодо них між позивачем та мешканцями, і в повному обсязі виконує свій обов'язок по надходженню на транзитний рахунок КП ГІОЦ коштів, які після розщеплення надходять на розрахункові рахунки виробників послуг, в тому числі і позивача, а отже, відповідач в повному обсязі виконує свої обов'язки, слід зазначити наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, за умовами Договору боржником є саме відповідач, який зобов'язаний забезпечити щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця - сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10 Додатку 2), а отже, він має зобов'язання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті наданих послуги.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права у встановленому законодавством порядку звернутись до позивача з пропозицією щодо внесення змін до Договору в частині оплати наданих за його умовами послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт наявності у відповідача заборгованості за надані за умовами Договору за період з листопада 2010 року по вересень 2012 року включно послуги в сумі 1 076 168,80 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1 076 168,80грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з приписів з ч. 1 ст. 625 ЦК України, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З розрахунку позивача слідує, що він при застосуванні індексу інфляції взяв до уваги, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, чим спростовуються посилання відповідача на те що позивач не прийняв до уваги, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 35 605,52 грн. та 3% річних в сумі 32 131,90 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 1 143 906,22 грн. з огляду на що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» позивач при звернення до суду з даним позовом мав сплати судовий збір в розмірі 22 787,12 грн.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 22 888,54 грн. (платіжне доручення № 16026 від 01.11.2012 року), що на 10,42 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 10,42 грн. (22 888,54 грн. - 22 787,12 грн.) підлягає поверненню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6, код 3366552) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) основний борг в сумі 1 076 168 (один мільйон сімдесят шість тисяч сто шістдесят вісім) грн. 80 коп., збитки від інфляції в сумі 35 605 (тридцять п'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 52 коп., 3% річних в сумі 32 131 (тридцять дві тисячі сто тридцять одну) грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 22 878 (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 12 коп.

Повернути публічному акціонерному товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) судовий збір в сумі 10 (десять) грн. 42 коп., перерахований платіжним дорученням № 16026 від 01.11.2012 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Повне рішення складено 11.02.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова