Ухвала суду № 29265968, 15.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. справа № 2а/0470/3530/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Мамалат І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Алеф-Виналь»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року у справі №2а/0470/3530/11 за позовом приватного акціонерного товариства «Алеф-Виналь»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Алеф-Виналь», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Алеф-Виналь», звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська згідно якого просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 23 лютого 2011 року про збільшення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 607 028,75 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що надані позивачем відповідачу уточнюючі розрахунки не призвели до заниження або завищення суми, що підлягала сплаті до бюджету. При формуванні уточнюючих розрахунків порушень Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.06.1997 року № 166, не було.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Посилається на:

- помилкове завищення податкових зобов'язань на суму 485 623,00 грн., оскільки згідно документів бухгалтерського обліку не було ні зарахування коштів від покупця (замовника) в оплату товарів, згідно виписок банку, ні відвантаження товарів, про що свідчить відсутність видаткових документів, які мають бути підписані ТОВ «Атлантіс»:

- відсутність порушення податкового законодавства у зв'язку з наданням 29.12.2010 року відповідачу уточнюючих розрахунків своїх податкових зобов'язань;

- застосування штрафних санкцій до підприємства на підставі закону, який на день їх застосування втратив свою чинність.

Крім того, звертає увагу суду на те, що звернення до податкового органу зі скаргою на постачальника, який відмовився надати податкову накладну, є правом, а не обов'язком особи чиї права порушуються.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, відповідач просив суд у її задоволенні відмовити посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, та пояснення представника відповідача, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 29.12.2010 року позивач надіслав відповідачу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень, червень, липень, серпень, вересень та листопад 2010 року (а.с.34-35,40-41,46-47,52-53,58-59,64-65).

28.01.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністру- вання податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Селегень О.В. було проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за травень - вересень 2010 року та листопад 2010 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за зазначений період (а.с.6).

За результатами перевірки 28.01.2011 року відповідачем складено акт №106/15-2/31384505 (а.с.6-11), згідно якого встановлено порушення позивачем:

1) п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз.2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету за травень 2010 року на суму 65 516,00 грн., за червень 2010 року на суму 169 356,00 грн., за липень 2010 року на суму 118 551,00 грн., за серпень 2010 року на суму 12 510,00 грн., за вересень 2010 року на суму 58 105,00 грн., та за листопад 2010 року на суму 61 585 грн.(а.с.11).

23.02.2011 року на підставі акту камеральної перевірки від 28.01.2011 року № 106/15-2/31384505 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000611502/0, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 607 028,75 грн., (у тому числі за основним платежем 485623,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-121 405,75 грн.) (а.с.12).

Крім того судом першої інстанції було встановлено, що підставою для уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивача за період з травня по вересень 2010 року та листопад 2010 року було отримання позивачем дублікатів податкових накладних від контрагента ТОВ «ЮТС»16.11.2010 року за травень 2007 року, липень 2007 року, вересень 2007 року, та 06.12.2010 року від контрагента ТОВ «Южценстрой»за травень 2007 року, червень 2007 року, липень 2007 року, серпень 2007 року, листопад 2007 року (а.с.66-67,68-69). Позивач у вересні 2009 року та в травні 2010 року звертався до своїх контрагентів з листами щодо надання податкових накладних за вищезазначений період (а.с.80,81,82,83), однак зі скаргою на своїх контрагентів стосовно не надання податкових накладних до органу державної податкової служби позивач не звертався.

Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення відповідача від 23.02.2011 року № 106/15-2/31384505 було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті (послуги)6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.4.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Згідно п.п.15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що позивач повинен був подати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з урахуванням строків давності встановлених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, в строк 1095 днів, однак позивачем було надано відповідачу уточнюючі розрахунки з пропуском зазначеного строку. Також суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем було надано уточнюючі розрахунки по податку на додану вартість за травень - вересень 2010 року та листопад 2010 року на підставі дублікатів, а не оригіналів податкових накладних за травень - вересень 2007 року та листопад 2007 року, отриманих від контрагентів в листопаді та грудні 2010 року, що не передбачено нормами чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000611502/0 від 23.02.2011 року, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 607 028,75 грн., є правомірним та таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Алеф-Виналь»-залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року у справі № 2а/0470/3530/11 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Ухвалу суду складено у повному обсязі -20 листопада 2012 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко