Рішення № 29263907, 21.12.2012, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

21.12.2012

2/0514/2432/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2012 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерськапро стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до ТДВ Шахта Білозерська про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він працював на шахті Білозерська в якості гірника очисного забою. Внаслідок праці у шкідливих умовах він захворів хворобою дихальних органів. Йому було поставлено діагноз: Пневмоконіоз: антракосілікатоз, інтерстиціальна форма. Ускладення: Хронічний бронхіт. Легенева недостатність першого - другого ступеню. У 2012 році хвороба загострилася і 06 вересня 2012 року було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання. Відповідно до висновків комісії, зафіксованих у акті, причиною його хвороби стало: недосконалість технології гірничих робіт, неефективність засобів боротьби з пилом, не дотримання та не виконання всього комплексу знепилюючих заходів, передбачених проектом комплексного знепилювання шахти та окремих дільниць, не проведення лікувально-оздоровчих, реабілітаційних заходів від шкідливого впливу на організм підземних працівників виробничих факторів зовнішнього середовища. Незабезпечення вказаних заходів призвело до того, що запиленість повітря на робочих місцях складала 233,8 мг/м3 при гранично допустимій - 4 мг/м3. Тривала дія вказаних шкідливих виробничих факторів роботи в підземних умовах і виклала його хворобу. Відповідно до довідки МСЕК йому визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40 %. Крім того, йому було встановлено 3 групу інвалідності. Вказаним захворюванням, викликаним порушенням вимог законодавства підприємством, йому було заподіяно моральної шкоди, яку він оцінюю в 30 тис. грн. і яка виразилася в моральних стражданнях, викликаних безпосередньо хворобою, а саме: легенева недостатність практично виключила будь-які (навіть незначні) фізичні навантаження, тобто він не в змозі виконувати роботу по дому, йому важко підніматися по сходах, ходити, він постійно відчуває недостатність повітря, задихається; безповоротної втрати здоров'я, оскільки він розуміє, що вказану хворобу вже неможливо вилікувати і йому до кінця життя прийдеться миритися з нею; йому приходиться постійно перебувати під наглядом лікаря, проходити курси лікування. Протягом останнього часу він неодноразово проходив лікування. Також зазначив, що моральні страждання викликані іншими негативними наслідками, пов'язаними з хворобою: погіршенням відносин в сім'ї, у зв"язку з неможливістю виконувати домашню роботу, додатковими витратами на лікування, депресивним станом, тощо. Професійним захворюванням йому заподіяна істотна для нього моральна шкода, яку він оцінюю в сумі 30 000 (тридцять тисяч), виходячи з перерахованого вище і яку просить суд стягнути з відповідача на його користь.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві і просив суд їх задовольнити. Пояснив, що позивач не звертався до відповідача щодо виплати йому сум моральної шкоди. Відповідач не виплачував позивачу цих сум.

Представник відповідача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, позов не визнала. Пояснила, що у ТДВ Шахта Білозерська створені безпечні умови праці. Позивач кожного року проходив медичне обстеження, протипоказань для продовження роботи за професією не мав. За висновком МСЕК від 02.10.2012р. ОСОБА_3 була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 30% та визнано інвалідом третьої групи безстроково. Оскільки вказаний висновок не містить свідчень про наявність моральної шкоди, тому і підстав для її стягнення немає. Згідно п. 2 ст. 59 ЦПК України Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а тому вважає, що висновок МСЕК про встановлення позивачеві стійкої втрати працездатності не може замінити висновок того ж МСЕК про наявність чи відсутність моральної шкоди, який передбачений наказом МОЗ України № 212 від 22.11.1995р., яким затверджено Порядок встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності, згідно якого обов'язок по встановленню факту спричинення моральної шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я покладено на МСЕК. До юридичного складу правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди входять моральні страждання робітника, або втрата життєвих зв'язків, або необхідність для робітника докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належним чином доведені. Данні докази суду не надані. На підставі викладеного просила відмовити ОСОБА_3 в задоволені позову про стягнення моральної шкоди в сумі 30000грн.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював в ТДВ Шахта Білозерська.

Копією трудової книжки ОСОБА_3 підтверджується, що 24.12.2010 року останній був звільнений з ТДВ Шахта Білозерськаза п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоровя (а.с.11-15). Даний факт відповідачем в судовому засіданні не оспорювався.

За час роботи в ТДВ Шахта Білозерська позивач захворів на професійне захворювання. Даний факт підтверджується актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 № 13 від 06.09.2012р. (а.с.5-6), медичним висновком №1767/1686 від 17.08.2012 року, довідкою до акта огляду МСЕК №412090 від 02.10.2012 року та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках № 128324 від 02.10.2012 року.

Висновком МСЕК № 128538 від 06.11.2012 року позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності з 18.09.2012 року та 3 група інвалідності повязана з профзахворюванням, безстроково (а.с.10).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України Про охорону праціпередбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок професійного захворювання ОСОБА_3 заподіяно з вини відповідача, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.5-6) та висновками МСЕК від 02.10.2012 року (а.с.10).

Актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 №13 від 06.09.2012р. (а.с.5-6) підтверджується, що ОСОБА_3 за час роботи на підприємстві відповідача отримав професійне захворювання, а саме: Пневмоконіоз: антракосілікатоз, інтерстиціальна форма. Ускладення: Хронічний бронхіт. Легенева недостатність першого - другого ступеню.

Згідно п.п. 16-17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06 вересня 2012 року за № 13, який складений за участю представників відповідача, причинами виникнення професійного захворювання позивача є те, що під час роботи гірничим робітником очисного забою дільниці по добитку вугілля № 2 ТОВ "шахта Білозерська", він він піддавався впливу підвищених концентрацій пилу углепородной, кремнийсодержащией, фіброгенної дії, складовою 233.83 мг\м2, ГДК піли - 4мг\м3

Причиною професійного захворювання є - недосконалість технології знепилюючих заходів, неефективність засобів боротьби з пилом, недотримання і невиконання всього комплексу знепилюючих заходів, передбачених проектом комплексного знепилювання шахти і окремих ділянок, не проведення лікувально-оздоровчих, реабілітаційних мір від шкідливого впливу на організм підземних працівників виробничих факторів зовнішнього середовища.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача на шахті Білозерська не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, оскільки були шкідливими та небезпечними, що підтверджується актом розслідування причин виникнення професійного захворювання.

Зазначені умови праці стали причиною професійного захворювання позивача, яке у нього вперше виявлено висновком МСЕК від 02.10.2012 р.

Висновком МСЕК № 128324 від 02.10.2012 року встановлено, що внаслідок зазначеного професійного захворювання позивач втратив працездатність на 40% і визнаний безстроково інвалідом 3 групи.

Пошкодженням здоровя внаслідок професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоровя, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоровя, що є підставою для задоволення його позову.

Доводи відповідача про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений, оскільки позивачем не надано висновку медико-соціальної комісії про встановлення позивачу факту заподіяння моральної шкоди, не грунтуються на законі.

Згідно п. 1.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212, на який посилається відповідач, на МСЕК дійсно було покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Такий обов'язок випливав з вимог частини 3 ст. 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, яким до 20 березня 2007 року було передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. по справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Стаття 237-1 КЗпП України не передбачено надання таких висновків медичних органів як умови відшкодування моральної шкоди.

Крім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012 року № 420 Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, наказ МОЗ України від 22 листопада 1995 року № 212 Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, на який посилається відповідач, визнано таким, що втратив чинність.

Порядком та Критеріями встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012 року № 420, який набрав чинності 28 вересня 2012 року, тобто був діючим на час звернення позивача до суду, на МСЕК не покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Не покладено на МСЕК такий обов'язок і Положенням про медико- соціальну експертизу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 Питання медико-соціальної експертизи.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від ОСОБА_3 додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях представника позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 16 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі107,30 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерськапро стягнення моральної шкоди - задовольнити частково

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська, місцезнаходження якого: 85013, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, 17, р/р26006000100633 в Донецькій дирекції ТОВ УКБ Камбіо МФО 394523, ЄДРПОУ 36028628, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 16 000,00 (шістнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська, місцезнаходження якого: 85013, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, 17, р/р26006000100633 в Донецькій дирекції ТОВ УКБ КамбіоМФО 394523, ЄДРПОУ 36028628, на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 коп.) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач ДУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО.В.Здоровиця

21.12.2012