Постанова № 29262449, 07.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 лютого 2013 р. № 13858/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Бондаренко І.В.

представника позивача - Жданова О.М.

представника позивача - Северина І.П.

представника відповідача - Озацька О.В.

представника відповідача - Доля Т.Ф.

представника відповідача - Сагайдак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Євроцемент груп-Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - УКРАЇНА», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000640044 від 30.11.2012 р., згідно якого ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - УКРАЇНА» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 712 598,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 618 755,0 грн. та за штрафними санкціями - 93 843,75 грн.) та податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000630044 від 30.11.2012 р., згідно якого ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - УКРАЇНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 430 146,5 грн. (у т.ч. за основним платежем - 3 652 731,0 грн. та за штрафними санкціями - 777 415,5 грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки, наведені в акті перевірки №501/44-1/33549911 від 14.11.2012 р є безпідставними та необґрунтованими, а отже й податкові повідомлення-рішення, які були прийняті на підставі вказаного акту, прийняті безпідставно, всупереч вимогам Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами і доповненнями (надалі - ПК України), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі - ЗУ «Про ПДВ»), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (надалі - ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV із змінами та доповненнями (надалі - ЗУ «Про бухгалтерський облік»).

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі

Представники відповідача у судовому засідання проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Приватне акціонерне товариство «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - УКРАЇНА» зареєстровано в Святошинському районі м. Києва державною адміністрацією 02.06.2005р. та має номер запису про державну реєстрацію № 10721020000003486 згідно до виписки з ЄДРПОУ Серія ААВ № 149693 та Статуту позивача.

Судом, спираючись на матеріали справи, було встановлено, що СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС було проведено документальну планову перевірку ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012 року.

За результатами вищезазначеної перевірки податковим органом складено акт №501/44-1/33549911 від 14.11.2012 р., за висновками якого встановлено наступні порушення ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - УКРАЇНА»:

1. По податку на прибуток:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Прооподаткуванняприбуткупідприємств», п.п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 652 731,0 грн.

2. По податку на додану вартість:

- п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 618 755,0 грн.

За вищевказаними висновками акту перевірки №501/44-1/33549911 від 14.11.2012 р. СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012р. форми «Р» №0000630044 та форми «Р» №0000640044.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - УКРАЇНА» та ТОВ «КМТ-Енергія» було укладено договір № ЕЦГ-У/78/03/08.06 від 09.08.2006 року, згідно з яким це Товариство (Агент) за дорученням позивача (Принципала) зобов'язувалось за винагороду здійснити юридичні та фактичні дії від свого імені та за рахунок підприємства, націлені на зниження витрат на придбання електроенергії для власних потреб.

До договору № ЕЦГ-У/78/03/08.06 від 09.08.2006 р. сторонами були укладені додаткові угоди.

Судом встановлено, що сторони договору домовилися, що на виконання договору Агент зобов'язувався: здійснити економічний аналіз доцільності переходу Принципалу на самостійну закупівлю електричної енергії з Оптового ринку електроенергії України; надати консультаційні послуги і сприяння Принципалу на отримання в НКРЕ України ліцензії на здійснення підприємницької діяльності по поставці електричної енергії за нерегульованим тарифом; надати консультаційні послуги і сприяння Приниципалу у вступі до Оптового ринку електроенергії України; надати консультаційні послуги і сприяння Принципалу на укладання договору з ДП «Енергоринок» на придбання електроенергії; надати консультаційні послуги і сприяння Принципалу на укладання договору з АК «Харківобленерго» на транспортування електричної енергії; щомісячно надавати консультаційні послуги і сприяння Принципалу на оформлення документів : в АК «Харківобленерго» та ДП «Енергоринок» на поставку електричної енергії; в формуванні і оформленні макету 30900; в обробці інформації з ДП «Енергоринок» і формуванні даних макету 30900 тощо.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що факт виконання ТОВ «КМТ-Енергія» послуг з виконання робіт у відповідності до договору № ЕЦГ-У/78/03/08.06 від 09.08.2006 р. підтверджується актами здачі-прийому робіт (послуг) з липня 2010 року по червень 2012 року, які підписані сторонами та скріплені печатками.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «КМТ-Енергія» на адресу позивача.

Обґрунтовуючи потребу в отриманні послуг ТОВ «КМТ-Енергія», позивач пояснив, що починаючи з березня 2007 року підприємство почало здійснювати та здійснює по теперішній час ліцензовану підприємницьку діяльність по поставці електричної енергії за нерегульованим тарифом. Здійснюючи таку діяльність підприємство придбає електроенергію на Оптовому ринку України та постачає її споживачам за договорами поставки. Доходи від продажу електроенергії за період з 01.07.2010р. до 30.06.2012р. склали 258 837 470,49 грн. без ПДВ.

Ця діяльність супроводжується створенням ряду документів, яківимагають проведення додаткових розрахунків та аналізу, часу та знань, та, відповідно, утримання персоналу виконавців, здійснення адміністративних витрат на утримання такого персоналу, інших адміністративних витрат.

Окрім того, мобільність та правильність оформлення необхідних документів та розрахунків є запорукою уникнення штрафних санкцій з боку постачальника і органу, що контролює ліцензійну підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом та зупинення дії ліцензії на таку діяльність.

Враховуючи надзвичайну важливість такої складової діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом та необхідність в придбанні таких послуг (у штатному розкладі підприємства передбачена одна посада спеціаліста по енергомонополіям з окладом 0,2 ставки та відповідною занятістю), підприємством було укладено вище зазначений договір з ТОВ «КМТ-Енергія» про надання послуг.

Судом встановлено, що між ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - УКРАЇНА» та ДП «Енергоринок» було укладено договір №3922/02 від 07.02.2007 року на купівлю електричної енергії.

Відповідно до зазначеного договору та Правил оптового ринку електроенергії в Україні, які є невід'ємною частиною договору, придбання електричної енергії в оптового постачальника супроводжується чітко зарегламентованими заходами та процедурами складання, надання та контролю документів покупця, виконання яких є необхідною умовою діяльності на Оптовому ринку та придбання електроенергії. Перелік таких обов'язкових документів, терміни та способи їх подання підприємством, що придбає електроенергію, встановлений, у тому числі, вищезазначеним договором.

Зокрема, але не виключно до них відносяться: повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії для споживачів та додаток до нього, Акт приймання - передачі та додаток до нього, Фактичні погодинні обсяги купівлі електроенергії по всім споживачам, погодинні обсяги споживання електроенергії кожним споживачем, щоденні дані про погодинні обсяги купівлі електроенергії за макетом 30900 тощо.

Також, ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - УКРАЇНА» було укладено договір №4/13/02 від 13.02.2007 року з АК «Харківобленерго», предметом якого є передача електроенергії ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - УКРАЇНА» до Споживача, що знаходиться в договірних відносинах по постачанню електроенергії з АК «Харківобленерго». Так само комплект документів повинен складатися та надаватися відповідно до зазначеного договору.

Позивачем надано до матеріалів справи звіт до акту виконаних робіт №64 від 30.06.2012 року, відповідно до якого ТОВ «КМТ-Енергія» звітує по всім виконаним роботам (послугам) на підставі № ЕЦГ-У/78/03/08.06 від 09.08.2006 р. та додатковій угоді №7 від 29.07.2011р. за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р.

Дослідивши наданий для прикладу звіт за один звітний період червень 2012р., суд встановив, що послуги такого характеру, серед яких, зокрема, складення графіків фактичних почасових об'ємів споживання електроенергії по днях, розрахунки середньої оптової ціни продажу електроенергії, потребують залучення відповідних фахівців зі спеціальними знаннями.

Та оскільки, у штатному розкладі позивача передбачена лише одна посада спеціаліста по енергомонополіям з окладом 0,2 ставки та відповідною занятістю, то залучення позивачем для виконання таких робіт контрагента ТОВ «КМТ-Енергія» є правомірним та економічно обґрунтованим.

Судом встановлено, що укладений договір №ЕЦГ-У/78/03/08.06 від 09.08.2006 року не передбачає зобов'язань ТОВ «КМТ-Енергія» (Агент) щодо складання та підписання документів, у тому числі первинних, між підприємством, АК «Харківобленерго» , ДП «Енергоринок». Так само, цей договір не зобов'язував Агента здійснити юридичні чи фактичні дії по придбанню електроенергії на Оптовому ринку електроенергії енергії України та придбанню послуг на транспортування електричної енергії, внаслідок чого він становився б стороною при складанні Актів приймання - передачі електричної енергії та актів на транспортування електроенергії. Згідно з умовами такого договору Агент зобов'язаний лише щомісячно надавати консультаційні послуги та сприяти в оформленні документів та обробці інформації.

Також суд встановив, що укладеними договорами з ДП «Енергоринок» та АК «Харківобленерго» не передбачено участь третьої особи - ТОВ «КМТ-Енергія»- в господарських операціях з придбання та транспортування електричної енергії, відповідно. ТОВ «КМТ-Енергія» не набуває цивільних прав та зобов'язань за такими договорами, включаючи складання первинних документів, повідомлень, розрахунків тощо. Стороною, яка має право та зобов'язана брати участь при складанні таких документів є позивач.

Відповідно до положень ст. 13 та ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки здійснюються особою у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що , вимоги відповідача, про необхідність відображення у документах посилань на залучення Агента при зборі інформації та при оформленні документів, а також наявності його підпису, як сторони господарської операції, є необґрунтованими, бо не відповідають обсягам зобов'язань та повноважень, встановлених законом та укладеним договором. Такі вимоги суперечать приписам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ТОВ «КМТ-Енергія», відповідно до законодавства та укладених договорів не є особою відповідальною за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення з ДП «Енергоринок» та АК «Харківобленерго», однак є відповідальною по своїм зобов'язанням перед позивачем відповідно до п.4 № ЕЦГ-У/78/03/08.06 від 09.08.2006 р.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що факт виконання ТОВ «КМТ-Енергія» послуг з виконання робіт у відповідності до договору № ЕЦГ-У/78/03/08.06 від 09.08.2006 р. підтверджується актами здачі-прийому робіт (послуг) з липня 2010 року по червень 2012 року, які підписані сторонами та скріплені печатками.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «КМТ-Енергія» на адресу позивача.

Судом встановлено, що позивач не включав до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ТОВ «КМТ-Енергія», без наявності податкової накладної, згідно з переліком операцій, визначених п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 201.10 ст. ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, за правилами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Первинні документи, що були надані позивачем до суду, повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочином.

Здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарської операції між позивачем та ТОВ «КМТ-Енергія», суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за операціями з вказаним контрагентом.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат_, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Отже, відповідно до вищенаведених положень, витрати на придбання послуг у ТОВ «КМТ-Енергія» безпосередньо відносяться до господарської діяльності підприємства, а саме придбання та продажу електроенергії за нерегульованим тарифом, яке призвело до отримання доходів, а тому відповідають вимогам п.п.14.1.27 та п.п.14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України.

Відповідно ж до п.п.138.10.2 п.138.10.Ст. 138 Податкового кодексу України до складу витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, тому числі винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Суд встановив, що послуги, придбані в межах господарської діяльності у ТОВ «КМТ-Енергія» були спрямовані на обслуговування та управління підприємством, кваліфікуються як адміністративні витрати, а факт надання послуг ТОВ «КМТ - Енергія» підтверджується належно складеними первинними документами, як того вимагає п. 138.2 Податкового кодексу України.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу валових витрат до 01.04.2011 року та до адміністративних витрат починаючи з 01.04.2011 року сум, пов'язаних з придбанням послуг відповідно до первинних документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин та включення сум ПДВ по отриманим податковим накладним до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

За наведених обставин судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за перевіряємий період в цілому.

Відповідно до положень п.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що оглянуті первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - УКРАЇНА» та ТОВ НВФ «Техніка» було укладено договір № ЕЦГ-У/127/03/06 від 18.12.2006 року на поставку перевантажувача - відвалоутворювача ПО-1,2/25+53*21 у кількості 1 шт. за ціною 18 333 333,33грн., крім того ПДВ 3 666 666,67грн., всього 22 000 000грн. Термін поставки товару - 180 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати у розмірі 50%.

Дослідивши накладну № С-000021 від 24.09.2008р., суд встановив, що перевантажувач - відвалоутворювач ПО-1,2/25+53*21 загальною вартістю 22 000 000грн., у тому числі ПДВ 3 666 666,67грн. був поставлений ТОВ НВФ «Техніка» 24.09.2008 року.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що при переїзді підприємства у жовтні 2008 року з м. Києва до м. Балаклія Харківської області ( у зв'язку зі зміною юридичної адреси) вище перелічені первинні документи були втрачені і не відображені у бухгалтерському та податковому обліку. За відсутності первинного документу, вартість перевантажувача - відвалоутворювача не могла бути відображена у податковому обліку у складі запасів, оскільки це привело б до прямого порушення вимог п. п.5.3.9 ст.5 вищезазначеного Закону.

Втрата оригіналу документу на оприбуткування перевантажувача-відвалоутворювача супроводжувалася неможливістю ідентифікації цього активу за місцем його поставки, оскільки, як з'ясувалось в подальшому, всупереч вимогам договору, ТОВ НВФ «Техніка» не було забезпечено своєчасний монтаж, шефмонтаж перевантажувача - відвалоутворювача, а частини його неможливо було ідентифікувати як цілісний об'єкт поставки.

У жовтні 2011 року при проведенні робіт у архіві підприємства було виявлено первинні документи, пов'язані з поставкою перевантажувача - відвалоутворювача ПО-1,2/25+53*21, у зв'язку з чим терміново було створено комісію для аналізу, перевірки цих документів та подальших дій щодо ідентифікації та визнання активу. Комісією було встановлено, що перевантажувач - відвалоутворювач є в наявності, а документи підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

На підставі долученого до матеріалів справи Протоколу наради комісії з питання документів по придбанню ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - УКРАЇНА» товару у ТОВ НВФ «Техніка» від 14.10.2011 року суд встановив, що комісією було прийнято рішення про оприбуткування та відображення перевантажувача - відвалоутворювача ПО-1,2/25+53*21 в складі активів підприємства як товар, призначений для продажу.

В ході судового розгляду суд встановив, що 15.10.2011 року перевантажувач-відвалоутворювач ПО-1,2/25+53*21 вартістю 18 333 333,33грн. було оприбутковано та відображено у складі запасів по бухгалтерському субрахунку 281 «Товари».

Відповідач зазначив, що у вересні 2012 року, при проведенні самоперевірки та аналізу операцій з ТОВ НВФ «Техніка» та до початку планової документальної перевірки, підприємством було зменшено валові витрати на суму попередніх оплат, здійснених на користь ТОВ НВФ «Техніка»: за 2010 рік на суму 2 083 333грн.; за 1 квартал 2011 року на суму 416 666 грн., а уточнюючі розрахунки податку на прибуток з цього приводу було надано Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові 26 вересня 2012 року. Податок на прибуток разом із штрафними санкціями та пенею сплачені до бюджету 25 вересня 2012 року.

Відповідно до п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Отже, судом встановлено, що позивачем було виконано вимоги п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.

На думку відповідача на початок 2010 року та на початок 3 кварталу розходжень у залишках товару немає, а такі розходження виникли: за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010р. за якоюсь господарською операцією, що призвела до збільшення залишків товару на суму 10 000 000 грн., за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010р. за якоюсь господарською операцією, що призвела до збільшення залишків товару ще на суму 1 250 000 грн. та за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011р. за якоюсь господарською операцією, що призвела до збільшення залишків товару ще на суму 416 667 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідач не обґрунтував та не довів свої вищезазначені висновки. Представники відповідача не надали суду відповіді, внаслідок яких господарських операцій з ТОВ НВФ «Техніка», що мали місце у періодах з 01.07.2010 року по 30.09.2010р., з 01.10.2010 року по 31.12.2010р. , з 01.01.2011 року по 31.03.2011р. потрібно було збільшити залишки товарів та якими первинними документами це підтверджується.

Згідно до п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно з п.п.11.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, керуючись вищенаведеними положеннями податкового законодавства, суд дійшов висновку, що до складу залишків запасів, з метою їх податкового обліку, включаються лише запаси, витрати на придбання яких включено до складу валових витрат. При цьому, вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Балансова вартість запасів станом на кінець звітного періоду збільшується за рахунок оприбуткування у звітному податковому періоді вартості запасів, включених до складу валових витрат у цьому звітному періоді.

Судом встановлено, що жодних господарських операцій з ТОВ НВФ «Техніка» у періодах, зазначених в Акті перевірки, внаслідок яких зросла б балансова вартість запасів, підприємство не здійснювало, що підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку позивача.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що у періодах з 01.07.2010 року по 30.09.2010р., з 01.10.2010 року по 31.12.2010р. , з 01.01.2011 року по 31.03.2011р. відсутні будь-які підстави для збільшення валових доходів у вигляді приросту запасів товарів та донарахування податку на прибуток за ці ж періоди.

Крім того, судом встановлено, що авансові платежі за придбаний товар позивачем були здійснені у 2008 році, податкові накладні ТОВ НВФ «Техніка» були виписані також у 2008 році.

В даному випадку суд вважає за необхідне звернутися до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу, відповідно до якого контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У зв'язку з тим, що термін у 1095 днів на момент здійснення податковим органом перевірки минув, то здійсненні відповідачем донарахування з податку на прибуток є протиправними та законодавчо необґрунтованими.

Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач правомірність своїх вимог довів наданими первинними документами, які визнаються судом належними та допустимими доказами правомірність формування показників податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, в ході розгляду справи не довів обґрунтованості висновків акту перевірки.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги приписи п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012р. форми «Р» №0000630044 та форми «Р» №0000640044 є протиправними та повинні бути скасовані, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Євроцемент груп-Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби форми «Р» №0000640044 від 30.11.2012 р., згідно якого ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп - УКРАЇНА» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 712 598,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 618 755,0 грн. та за штрафними санкціями - 93 843,75 гри.)

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби форми «Р» №0000630044 від 30.11.2012 р., згідно якого ПрАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп УКРАЇНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 430 146,5 грн. (у т.ч. за основним платежем - 3652731,0 грн. та за штрафними санкціями 777 45,5 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Євроцемент груп-Україна" (код ЄДРПОУ 33549911) сплачений судовий збір у розмірі 2268.00 (дві тисячі двісті шістдесят вісім грн.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 12 лютого 2013 року.

Суддя Єгупенко В.В.