Рішення № 29261065, 04.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2013 р.Справа № 5017/3839/2012

За позовом: Публічного акціонерного товариства „УКРТЕЛЕКОМ" в особі Одеської Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії «Дирекції первинної мережі Публічного акціонерного товариства „Укртелеком"

до відповідача: Військової частини А 2171

про стягнення заборгованості у сумі 28 722,29 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Лисевич В.В. - довір. №1246 від 12.12.2012р.,

від відповідача: Дідок Н.П. - довір. №350/304/1/1256/пс від 13.06.2012р.

У судовому засіданні 30.01.2013р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „УКРТЕЛЕКОМ" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії «Дирекції первинної мережі Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини А 2171, в якій, з урахуванням уточнень до позовних вимог (а.с.51-55), просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 29 574,73 грн., з яких заборгованість за договором 27 272,48 грн., пеня у сумі 1 790,94 грн., збитки від інфляції 80,56 грн., 3% річних у сумі 430,75 грн., а також просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1 720,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна №91-8 від 14.03.2012р., відповідно до якого відповідачу було передано в строкове платне користування частину технологічного приміщення ДОЛС ЦТЕТТМ-13, яке розташоване в м. Біляївка, Одеської області на першому поверсі одноповерхового будинку №154 по вул. Леніна, загальною площею 5 кв.м, в частині оплати за орендоване майно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.12.2012 року було порушено провадження у справі №5017/3839/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.02.2013 року представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.02.2013р. надав суду відзив на позов (а.с.61), в якому відповідач зазначає, що позов не визнає з наступних підстав: відповідно до абзацу 3 пункту 1.2. „Тимчасового положення з бухгалтерського обліку у Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністра оборони №71 від 1 березня 2001 року, командир військової частини А2171 являється розпорядником коштів Державного бюджету України третього ступеня (нижчого рівня), тобто проводить розрахунки при надходженні коштів від розпорядників вищого рівня, а саме Головного командування Повітряних сил Збройних сил України (м. Вінниця), якому підпорядкована військова частина А2171; кошти до В/Ч А 2171 на оплату наданих послуг вищестоящим командуванням не направлялись, отже вини військової частини А2171 у виникненні заборгованості немає. Крім того, договори про надання послуг військовою частиною А2171 укладені згідно вказівок вищестоящого командування і безпосередньо військова частина А2171 не користується наданими послугами, а лише зобов'язана проводити розрахунки.

Крім того, у судовому засіданні 04.02.2013р. представник відповідача надав суду заяву про часткове визнання позову в порядку ст.78 ГПК України (а.с.62), в якій відповідач зазначає, що з сумою основного боргу у розмірі 27 272,48 грн. згоден, що стосується стягнення з відповідача індексу інфляції, 3% річних та пені, просить суд відмовити в цій частині з підстав відсутності вини, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності із ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, 14.03.2012р. між ПАТ „Укртелеком" в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії «Дирекції первинної мережі Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" та Військовою частиною А 2171 було укладено договір № 91-8 щодо оренди нерухомого майна (а.с.9-14).

Відповідно до п. 12.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності від дати підписання його сторонами, діє до „31" грудня 2012 року, та регулює взаємовідносини між сторонами з „1" січня 2012 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину приміщення ДОЛС ЦТЕТТМ - 13, яке розташоване в м. Біляївці Одеської області на 1-му поверсі одноповерхового будинку № 154 по вул. Леніна, загальною площею 5,0 кв.м для встановлення обладнання зв'язку.

Згідно п. 2.1. договору оренди передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна, вказаного в п. 1.1 договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Передача майна в оренду не передбачає передачі орендареві права власності на нього. Власником орендованого майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку дії цього договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата встановлюється орендодавцем за договірною ціною на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 505,00 грн. з ПДВ (20 %) за 1 кв.м. технологічного приміщення. Орендна плата за перший місяць оренди за 5 кв.м. всієї орендної площі становить 2 525,00 грн. з ПДВ (20 %) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

Згідно п. 3.3 та п. 3.4 договору витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інші включено до розміру фіксованої орендної плати.

Орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця у термін, зазначений у п. 3.6 договору.

Відповідно до п. 3.5 договору орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його орендарю. Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.

Згідно з п. 3.6 договору орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Пунктом 3.8 договору визначено, що датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана в додатку № 1.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2012р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі майна без будь-яких зауважень, в якому зазначено, що датою приймання - передачі майна в користування є 01.01.2012 р. (а.с.15).

Крім того, 11.09.2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, з якої вбачається, що на підставі листа орендаря від 04.09.2012р. № 1833 щодо припинення дії договору, сторони дійшли згоди про те, що договір № 91-8 від 14.03.2012 р. припиняє свою дію з 10.09.2012 р., а в частині розрахунків чинний до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору № 91-8 від 14.03.2012р.

Пунктом 1 додаткової угоди визначено, що заборгованість станом на 12.09.2012р. в сумі 27 272,48 грн. за надані послуги оренди нерухомого майна товариства за договором орендар зобов'язується погасити до 31.10.2012 р. (а.с.18).

Згідно з п. 2 додаткової угоди орендар повертає орендодавцю орендоване майно, про що сторони складають акт передачі-приймання майна, звірений з актом приймання-передачі майна, відповідно до п. 2.3 договору № 91-8 від 14.03.2012 року. Договір № 91-8 від 14.03.2012 року припиняє свою дію з дати повернення майна та підписання сторонами акту передачі-приймання майна.

Як вбачається з матеріалів справи, орендоване майно було повернуто позивачу за актом передачі-приймання майна 11.09.2012 р. (а.с.20).

Враховуючи, що в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, а також витрат за спожиту обладнанням електроенергію відповідач у повному обсязі не виконав, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Щодо вимог про стягнення суми основного боргу, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Визнання позову згідно до ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України викладаються в адресованій суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Як свідчать матеріали справи, заявою від 04.02.2012 року (а.с.64) відповідач визнав позов частково, а саме суму основного боргу у розмірі 27 272,48 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства „УКРТЕЛЕКОМ" в особі Одеської Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії «Дирекції первинної мережі Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" в частині стягнення основної суми боргу.

Щодо вимог позивача про сплату 3 % річних та індексу інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми закону позивачем на суму заборгованості було нараховано 3% річних, які, згідно розрахунку позивача (а.с.53-55), перевіреного судом, становлять 430,75 грн., та підлягають стягненню з відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на суму заборгованості відповідача у розмірі 27 272,48 грн., було також нараховано індекс інфляції, у розмірі 80,56грн. (а.с.53-55).

Однак, при перевірці вказаного розрахунку позивача, судом було встановлено його помилковість в частині неврахування дефляції, у зв'язку з чим, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон", в межах заявленого позивачем періоду, було здійснено власний розрахунок інфляційного збільшення.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі23.04.2012 - 31.12.20129726.280.991-87.549638.7421.05.2012 - 31.12.20123263.480.994-19.583243.9021.06.2012 - 31.12.20123263.480.997-9.793253.6923.07.2012 - 31.12.20123273.040.999-3.273269.7721.08.2012 - 31.12.20123273.041.0026.553279.5921.09.2012 - 31.12.20123273.041.0013.273276.3122.10.2012 - 31.12.20121200.121.0011.201201.32

Таким чином, сума індексу інфляції, яка підлягає стягненню становить 11,02 грн.

Заперечення відповідача щодо відсутності його вини у порушенні зобов'язання внаслідок неотримання бюджетного фінансування судом до уваги не приймаються, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться також у ст. 111-28 ГПК України.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі 11/466, з огляду на положення частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення пені, суд зазначає, що згідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи, пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 20 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

На підставі зазначеного позивачем на суму заборгованості відповідача у розмірі 27 272,48 грн., була нарахована пеня, яка становить за підрахунком позивача, перевіреного судом, 1 790,94 грн. (а.с.53-55).

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення пені є обґрунтованими.

Разом з тим, враховуючи положення ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

За таких обставин, викладені у відзиві пояснення щодо відсутності бюджетного фінансування, не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, проте мають бути враховані при визначенні розміру пені, що підлягає стягненню.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що відповідачем у справі є державна організація (а.с.45-46), що знаходиться на бюджетному фінансуванні, а також те, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися, у зв'язку з чим зменшує розмір пені, що підлягає стягненню до 500 грн.

З урахуванням викладеного позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „УКРТЕЛЕКОМ" в особі Одеської Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії «Дирекції первинної мережі Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" підлягають частковому задоволенню.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог без врахування зменшеного розміру пені.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 2171 (65033, м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8, р/р 35214005003312, 35229001003312, в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код 08309566) на користь Публічного акціонерного товариства „УКРТЕЛЕКОМ" в особі Одеської Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії «Дирекції первинної мережі Публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (65066, м. Одеса, с. Шевченко, 37 лінія, б. 46, р/р 260049744 в ООДАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Одеси, МФО 328351, код 16479714) основну заборгованість у сумі 27 272 /двадцять сім тисяч двісті сімдесят дві/грн. 48 коп., пені у сумі 500 /п'ятсот/ грн. 3% річних у сумі 430 /чотириста тридцять/ грн. 75 коп., індекс інфляції у сумі 11 /одинадцять/ грн. 02 коп., а також судовий збір у сумі 1 716 /одна тисяча сімсот шістнадцять/ грн. 37 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.