Рішення № 29260964, 04.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2013 р.Справа № 5017/3542/2012

За позовом: Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело"

до відповідача: Концерну "Військторгсервіс"в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі"Концерну "Військторгсервіс"

про стягнення заборгованості 21 580,98 грн.,

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Главна К.В. - довір.№3508 від 08.08.2012р.,

від відповідача: Шимбарьов О.В. - довір.№1 від 10.12.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 17 558,67 грн., 3% річних в розмірі 510,58 грн. та штраф у сумі 3 511,734 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що 12.11.2008р. та 04.08.2009р. між сторонами були укладені договори №89 та №393, згідно яких позивач (продавець) зобов'язався передати у власність алкогольні напої в узгодженому асортименті, а відповідач (покупець) прийняти і своєчасно їх оплатити.

Як зазначає позивач, виконуючи свої зобов'язання, він передав відповідачу алкогольні вироби, вина, води, соки та інше загальною вартістю 19 295,35 грн., що підтверджується накладними та товарно-транспортними накладними.

Проте відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 1 139,70 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Також відповідачем було повернуто товар на суму 596,98 грн., згідно накладних на повернення №ВП-Б003880, № ВП-Б004280, №ВП-К005239, №ВП-0026997, №ВП-0033215, №ВП-0033214.

Враховуючи наявність заборгованості Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" перед позивачем у сумі 17 558,67 грн., на яку, на підставі п.4.2 та п.4.3 договору було нараховано штраф у сумі 3 511,734 грн. та 3% річних у сумі 510,58 грн., позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 07.12.2012р. було порушено провадження у справі №5017/3542/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.01.2013р. представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи для надання йому можливості підготувати відзив на позовну заяву.

Суд, враховуючи те, що позивач не заперечував проти заявленого клопотання, оголосив перерву у судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України на 23.01.2013р.

23.01.2013р. ухвалою суду, приймаючи до уваги клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів для можливості виконати вимоги ухвали суду, а також невиконання сторонами вимог ухвали суду, розгляд справи було продовжено та відкладено на 04.02.2013р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.02.2013р. заперечував проти позову частково, зокрема, не заперечував проти суми основного боргу, однак зазначав, що позивачем нараховано штраф необґрунтовано, тобто не враховано часткову сплату суми боргу, проте письмової заяви в порядку ст. 78 ГПК України та відзиву на позов не надав.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2008р. між сторонами був укладений договір поставки №89 та 04.08.2009р. договір поставки №393, згідно яких постачальник зобов'язується передати покупцю у власність товар протягом строку дії договору в асортименті, вказаному у заявці покупця, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати товар на умовах договору.

Як встановлено судом із наданих накладних, правовідносини між сторонами, що є предметом даного спору, виникли із зобов'язань за договором поставки №393 від 04.08.2009р., що також не заперечувалось сторонами під час розгляду справи.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги, виходячи з умов договору поставки №393 від 04.08.2009р.

Пунктом 2.4 договору, зокрема, передбачено, що право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару. Датою поставки товари вважається дата підписання накладної.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата поставленого товару здійснюється протягом 21 дня з моменту поставки.

Пунктом 8.1. договору, зокрема, встановлено, що договір укладається на невизначений строк.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, на виконання договору поставки №393 від 04.08.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19 295,35 грн., про що свідчать: накладні на поставку товару, податкові накладні, а також товарно-транспорті накладні (а.с.24-53).

Проте відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 1807,91 грн., про що свідчить платіжне доручення №1097 від 10.05.2012р. на суму 807,91 грн. за поставлений товар по накладній №3000044426 та №3000044428 (а.с.99) та платіжне доручення №185 від 12.07.2012р. на суму 1000,00 грн. за поставлений товар по накладній №20000117015 від 28.07.2011р. (а.с.100).

Крім того, як свідчать наявні в матеріалах справи накладні та розрахунки (а.с.54-65), відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 596,98 грн.

Враховуючи, що заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 16 890,46 грн. (19 295,35 грн. - 596,98 грн. - 1807,91 грн.).

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 9.04.2012 р. у справі №20/246-08, які є обов'язковими для господарського суду при прийнятті рішення на підставі ч.3 ст.82, ст.111-28 ГПК України, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, при цьому, звернення до суду тільки з вимогою про сплату штрафу є правом позивача.

Так, пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що у випадку прострочки виконання грошових зобов'язань, передбачених п. 3.2 договору (більше 21 календарного дня), покупець сплачує постачальнику, крім пені, штраф в розмірі 20% від суми несплаченого товару.

Перевіривши розрахунок штрафу (а.с.76), наданий позивачем, суд доходить висновку про його помилковість, у зв'язку з тим, що позивачем не було враховано суму часткової сплати відповідачем за поставлений товар.

Таким чином, судом здійснено власний розрахунок штрафу 16 890,46 грн. х 20% = 3 378,09 грн., у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню у сумі 3 378,09 грн.

Крім того, позивачем на підставі п. 4.3 договору було нараховано 3% річних у сумі 510,58 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору, який цілком відповідає ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочку платежу за поставлений товар покупець сплачує постачальнику 3% річних, а також суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції (ст. 625 ЦК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с.76), судом було встановлено його помилковість, у зв'язку з чим, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон", було зроблено власний розрахунок 3% річних в межах заявленого позивачем строку, згідно з яким сума 3% річних, що підлягає стягненню, становить 463,41 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів78,5205.08.2011-01.08.20123633%2,34467,1605.08.2011-01.08.20123633%13,942551,2105.08.2011-01.08.20123633%76,12495,8405.08.2011-01.08.20123633%14,79662,8119.08.2011-10.05.20122663%14,49145,119.08.2011-10.05.20122663%3,17240,6819.08.2011-01.08.20123493%6,90397,219.08.2011-01.08.20123493%11,392352,7219.08.2011-01.08.20123493%67,491491,1919.08.2011-12.07.20123293%40,32491,1913.07.2012-01.08.2012203%0,81862,1926.08.2011-01.08.20123423%24,24689,726.08.2011-01.08.20123423%19,39605,2926.08.2011-01.08.20123423%17,01334,810.09.2011-01.08.20123273%9,001569,5710.09.2011-01.08.20123273%42,181271,510.09.2011-01.08.20123273%34,17962,4323.09.2011-01.08.20123143%24,84218,2423.09.2011-01.08.20123143%5,631363,5823.09.2011-01.08.20123143%35,19

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з чим, згідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (65063, м. Одеса, вул. Армійська, 10-А, код 35123222) на користь Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (65031, м. Одеса, вул. М.Грушевського, 41, код 25029967) основну суму боргу у розмірі 16 890 /шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто/ грн. 46 коп., 3 378 /три тисячі триста сімдесят вісім/ грн. 09 коп. штрафу, 463 /чотириста шістдесят три/ грн. 41 коп. 3% річних та 1 546 /одна тисяча п'ятсот сорок шість/ грн. 18 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.