Ухвала суду № 29260917, 11.02.2013, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

11.02.13 Справа № 908/548/13-г

Суддя Носівець Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2

до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів. 14) в особі виробничого структурного підрозділу «Василівського району електричних мереж» (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Гоголя, 1-А)

про 1. визнання недійсним Акту про пломбування елементів розрахункового засобу обліку електричної енергії від 13.12.2012 р., що складений представником ВАТ «Запоріжжяобленерго» Кущ О.М про пломбування розрахункового засобу обліку об'єкту Аптека, магазин, який розташований за адресою: АДРЕСА_2

2. зобов'язання відповідача здійснити повторне пломбування розрахункового засобу обліку об'єкта Аптека, магазин, який розташований за адресою: АДРЕСА_2

3. зобов'язання відповідача здійснити з позивачем погодження балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін електропостачання об'єкту Аптека, магазин, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1,

встановив, що у прийнятті позовної заяви слід відмовити у зв'язку із наступним.

Згідно зі ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Статті 16 ЦК України та 20 ГК України передбачають способи захисту прав та інтересів судом, до яких відноситься визнання повністю або частково недійсними актів нормативного та ненормативного характеру.

Стаття 12 ГПК України містить вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам України, і розширеному тлумаченню не підлягає. Так, за приписами цієї статті господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

До спорів з інших підстав, зокрема, відносяться спори про оскарження нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії.

Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Пунктом 6.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 (із змінами від 22.10.2007 р.) «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» визначаються акти, які не можуть оспорюватися в господарському суді до яких також відносяться акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру. У разі надходження заяв про визнання недійсними актів, зазначених у цьому підпункті, господарський суд повинен відмовити у їх прийнятті з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК, а у разі помилкового прийняття позову - припинити провадження у справі згідно з пунктом 1 статті 80 ГПК.

Позивачем ставиться вимога про визнання недійсним «Акту про пломбування елементів розрахункового засобу обліку електричної енергії від 13.12.2012 р., що складений представником ВАТ «Запоріжжяобленерго».

Спірний акт не носить характеру обов'язкового до виконання ненормативного акту і не може бути об'єктом оскарження, тому даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з позивачем «погодження балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін електропостачання об'єкту Аптека, магазин який розташований за адресою: АДРЕСА_2, що належить фізичній особі-підприємця ОСОБА_1», суд зазначає наступне:

Правилами користування електричною енергією, що затверджені постановою НКРЕ 31.07.1996 р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 р. № 910) (далі за текстом - Правила) визначено поняття межи балансової належності, а саме це точка розподілу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або повного господарського відання. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію.

Пунктом 1.3 зазначених вище Правил встановлено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. 5.1 Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

При укладанні договору про постачання сторони визначають його зміст на основі типового договору (п.5.2 Правил).

Згідно з п. 5.6 Правил, невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії, зокрема є, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.

Акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін є обов'язковою частиною договору, який також узгоджується сторонами в загальному порядку.

Матеріали позовної заяви містять акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 9 до договору № 660 від 26.12.2007 р.), тобто на час звернення із позовом до суду сторонами погоджено балансову належність електромереж та експлуатаційну відповідальність сторін.

Приписами ст. 188 ГК України визначений порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Позивач, посилаючись на односторонню зміну відповідачем схеми електропостачання, просить суд зобов'язати відповідача здійснити певні дії, однак не визначає спосіб або шлях їх вчинення. Підстав та нормативного обґрунтування щодо зобов'язання ВАТ «Запоріжжяобленерго» здійснити з позивачем погодження балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін у позові не зазначено. Тобто позивач чітко не визначив спосіб погодження балансової належності (чи то внесення змін до існуючого договору про постачання електричної енергії № 660 від 26.12.2007 р. чи то укладення нового договору із відповідачем, тощо).

З огляду на викладене, у прийнятті позовної заяви відмовляється.

Керуючись ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

В прийнятті позовної заяви - відмовити.

Додаток: позовні матеріали на 26-ти аркушах, в тому числі оригінали квитанції № к11/4/120 від 04.02.2013 р. про сплату судового збору у розмірі 1 147,00 грн., фіскального чеку № 8811 та опису вкладення від 05.02.2013 р.

Суддя В.В. Носівець