Рішення № 29260755, 12.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.02.13 р. Справа № 5006/4/120/2012

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія

«Ромсат» м. Київ

до відповідача - Спільного Українсько-Російського підприємства у формі Товариства з

обмеженою відповідальністю «Інтер-Вест ЛТД» м. Донецьк

про стягнення 131282,09грн. заборгованості, 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача - Кондратенко Т.В. - довіреність від 09.11.2012р.,

від відповідача - Потей І.Д. - довіреність від 28.11.2012р.

Після перевірки повноважень представників сторін, їм були оголошені права та обов»язки, зокрема, такі які передбачені ст.ст. 20,22,Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відносно зміни предмета або підстав позову, а також подання зустрічного позову, яке можливе лише до початку розгляду господарським судом справи по суті, що зазначено в ухвалі про відкладання розгляду справи від 15.10.2012р. (л.с.47) на 05.11.2012р. на 9-00годин.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 02.10.2012р. звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 131282,09грн., з яких: 129999,90грн. - заборгованість та 1282,19грн. - 3% річні, які нараховані за період з 25.05.2012р. по 21.09.2012р.

В підтвердження позову позивач посилається на підписаний сторонами договір поставки обладнання № 051501 від 02.04.2012р. з додатком, виставлений відповідачу рахунок на оплату обумовленого договором товару № 40226 від 02.04.2012р. на суму 339909,06грн., видаткову накладну № К-051723 від 17.05.2012р. на суму 339909,06грн., по якій відповідач на підставі довіреності № 238 від 17.05.2012р. отримав товар, податкову накладну, виписки по банківському рахунку.

Відповідач до початку розгляду справи не надав суду відзив на позов, представник не погодився із заявленими вимогами, вважаючи їх необґрунтованими, оскільки покупець обладнання при наявності неукомплектованості товару має право відмовитися від оплати.

На другому засіданні суду, призначеному на 05.11.2012р. відповідач надав суду відзив на позов (л.с.64), в якому з вимогою позову про стягнення заборгованості за поставлене обладнання і 3% річних за несвоєчасну оплату не погоджується. В обґрунтування заперечення посилається на істотне порушення продавцем (позивачем по справі) умов договору, зокрема поставки не укомплектованого обладнання і такого, що не відповідає належної якості, у разі чого він має право на розірвання договору поставки і відмови від оплати поставленого майна. На час розгляду справи спірне обладнання знаходиться в режимі тестування у іншої сторони - ТОВ «Вікторія», з яким укладено договір № 1587 від 05.09.2012р. на поставку систем відеоспостереження, програмного забезпечення, серверного обслуговування, операторського місця СБ, обслуговування мережі (л.с.57).

Після початку розгляду господарським судом справи по суті відповідач 05.11.2012р. (л.с. 96) заявив зустрічний позов до позивача про відмову від оплати товару та розірвання договору, при цьому не сплативши судовий збір та не надіславши копію з додатками другої стороні.

В цей же день до суду подані наступні клопотання: а) про призначення судової технічної експертизи; б) викликання для дачі пояснень спеціалістів сторін по справі та ТОВ «Вікторія» з приводу некомплектності та невідповідності якості отриманого обладнання; в) витребування у позивача оформлений відповідно до діючого законодавства на українській мові гарантійний талон та сертифікат Укр. СЕПРО на поставлене відповідно до договору № 051501 від 02.04.2012р. обладнання (л.с.53,54,55).

2

Ухвалою від 06.11.2012р. господарський суд на підставі пункту першого частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви Спільного Українсько-Російського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Вест ЛТД» м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» м. Київ про відмову від оплати товару та розірвання договору.

Оскільки всі клопотання відповідача стосуються причин виникнення зустрічного позову, який не прийнятий до розгляду, господарський суд відмовив у клопотанні з посиланням на наступне: відповідно до частини 1 ст. 27 ЦПК і ст. 32 ГПК доказами як по цивільній, так і господарській справі є будь-як фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а так само інші обставини, що мають значення для правильного дозволу суперечки. З даної нормативної дефініції випливає, що доказ це: а) не факти, не обставини, а фактичні дані, відомості про факти; б) будь-які фактичні дані, тобто ніякі докази для суду не мають заздалегідь установленої сили; в) такі фактичні дані, що вказують на наявність або відсутність фактів, підстави позову і фактів, що обґрунтовують заперечення проти позову й інші обставини значення, що мають, для правильного дозволу справи.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи, господарський суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне: відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Оскільки, як зазначено вище, предметом розгляду даної справи не є вимоги щодо якості та комплектності поставленого обладнання, господарський суд не вбачає підстав для призначення судової технічної експертизи для з'ясування відповідності державним стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, та комплектності обладнання поставленого позивачем відповідачу відповідно до договору поставки.

З цих же підстав господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про виклик в порядку ст. 30 ГПК України для надання пояснень по справі щодо якості та комплектності поставленого обладнання працівників відповідача та ТОВ «Вікторія».

З огляду на те, що фактичні дані (докази) суд одержує з визначених джерел, іменованих у законі засобами доведення. Цивільний процесуальний закон (ч. 2 ст.27 ЦПК) та Господарський процесуальний кодекс (ст.ст.36-37 ГПК) дає вичерпний перелік засобів доведення: пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновки експертів, тому представляється, що надані відповідачем клопотання стосуються лише обставин зустрічної позовної заяви, яка не прийнята господарським судом до розгляду, оскільки позивачем зустрічної позовної заяви порушені умови статей 54-57, 60 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна інстанція підтримала висновок господарського суду, залишивши скаргу апелянта без задоволення. Про що свідчить постанова Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2012р. (л.с.120).

Господарський суд ухвалою від 07.11.2012р. на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження по справі у зв'язку з надходженням апеляційної скарги Спільного Українсько-Російського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Вест ЛТД» м. Донецьк на ухвалу господарського суду від 06.11.2012р., а ухвалою від 11.01.2012р. поновлено провадження по справі у зв'язку з поверненням матеріалів справи від апеляційної інстанції. Розгляд справи призначив на 23.01.2013р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2012р. здійснена заміна позивача за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» м.Київ його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукова-виробнича компанія «Ромсат» м.Київ.

В судовому засіданні від 23.01.2013р. господарський суд витребував у сторін докази виконання умов договору, зокрема, пунктів 5.1 і 6.2.1, якими визначено гарантування передачі продавцем Інструкції по експлуатації (використанню) обладнання, гарантійного талону, сертифікату якості, складання двостороннього акту при виявленні поставки товару, який не відповідає якості чи некомплектності.

3

Для надання сторонами вище перелічених документів, господарський суд оголосив перерву на 12.02.2013р. на 13-00годин. Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору поставки обладнання № 051501 від 02.04.2012р., але не сплачений товар, та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

В процесі здійснення господарсько-торгової діяльності суб»єкти господарювання мають право укладати договори, які не суперечать Господарському та Цивільному кодексам України і іншим нормативно-правовим актам. Оцінюючи зміст та правову природу договору № 051501 від 02.04.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, господарський суд дійшов висновку, що він є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що сторонами 02.04.2012р. підписаний договір поставки обладнання № 051501, за пунктами 1.1, 2.1, 2.2, 4.1 якого постачальник (позивач) виконує поставку обладнання згідно з Специфікацією на суму 339909,06грн. протягом 30 робочих днів з моменту передплати покупцем 50% вартості обладнання, а покупець (відповідач) приймає обладнання, поставлене у відповідності до умов договору та оплачує його згідно накладної у сумі, що відповідає 50% його вартості протягом 3 робочих днів з моменту підписання договору, а решту 50% вартості - не пізніше, ніж протягом 5 робочих днів з моменту передачі обладнання постачальником. Пунктом 9.6 договору встановлений строк його дії - з моменту підписання до 31.12.2012р., але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови для даного виду договору, такі як предмет поставки, ціна, строк дії договору та інші умови, зокрема, кількість, асортимент, строки і порядок поставки і оплати, відповідальність за невиконання умов договору.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Оскільки сторонами підписаний договір 02.04.2012р., тому за вимогами пункту 2.2 відповідач повинен був здійснити передоплату в розмірі 50% загальної вартості обладнання визначеного у додатку № 1 протягом 3-х робочих днів, тобто до 06.04.2012р.

Як вбачається з банківського кореспондентського рахунку 07.05.2012р. відповідач перерахував позивачу передоплату платіжним дорученням № 344 в розмірі 169954,58грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку (лс.18). Таким чином, відповідач хоч і з пропуском строку, передбаченого п.2.2 договору, але виконав ці вимоги.

За п.4.1 договору постачальник зобов»язався поставити обладнання, визначене у додатку № 1 протягом 30 робочих днів з моменту передоплати.

Господарським судом встановлений факт, що позивач передав, а представник відповідача на підставі довіреності № 238 від 17.05.2012р. отримав товар, визначений договором, всього на загальну суму 339909,06грн., підтвердження чого є накладна № К-051723 від 17.05.2012р. Факт приймання-передачі обладнання доведений і не спростовується відповідачем.

Дійсно, як вказує відповідач, якість товарів, яке поставляється, повинно відповідати стандартам, технічним умовам, іншої технічної документації, які встановлюють вимоги до їх якості чи зразкам (еталонам). Але сторонами не передбачені умови щодо стандартів якості обладнання, не вказана яка саме технічна документація повинна бути передана продавцем при продажу обладнання, і крім цього, не надано доказів вимагання покупцем від продавця цих документів.

Господарський суд не приймає заперечення відповідача проти оплати отриманого обладнання у зв»язку з його некомплектністю і посилання на пункт 3 статті 270 Господарського кодексу України, оскільки комплект - це визначена кількість відокремлених частин єдиного обладнання, як то: поставка окремих верстатів, машин, апаратів, повністю оснащених необхідним електрообладнанням, контрольно-вимірювальними приборами, нормальним набором інструментів, пристосувань, запасних частин тощо. Таким чином, під формулюванням «поставлятися

4

комплектно» розуміється поставка товару зі всіма вузлами, деталями, запасними частинами і т.д., коли вони всі разом складають єдине ціле. Комплектність товарів повинна відповідати нормативним документам по якості, чи умовам договору. А в договорі повинно бути передбачено як комплектна поставка, так і поставка буз будь-яких комплектуючих, чи з додатковою комплектацією.

Сторони мають право визначитись з комплектністю поставки в договорі, якщо така не передбачена нормативними документами по якості.

Відповідно до п. 4 ст. 268 ГК постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Постачальник зобов»язаний у випадку поставки ним некомплектного товару: а) доукомплектувати чи б) замінити комплектним товаром. Право вибору вимоги надається покупцю. Строк для задоволення вимоги встановлюється в 20 днів, при цьому сторонам надається право узгодити інший строк. В термін цього строку покупець має право не сплачувати не укомплектований товар, а якщо товар вже сплачений - вимагати повернення сплаченої суми. У випадку незадоволення вимог постачальником, покупець має право повернути постачальнику не укомплектований товар

Таким чином, у разі будь-якого порушення постачальником умов договору щодо поставки товарів, які не відповідають якості чи комплектності товарів покупець повинен насамперед, довести сам факт поставки продавцем некомплектного чи такого, що не відповідає якості обладнання, що належить поставці за умовами стандарту, технічним умовам, договору тощо.

Суд вважає заперечення відповідача не є обґрунтованими за наступним:

Приймається до уваги, що за час, коли отримано товар і до пред'явлення позову про стягнення вартості поставленого товару ніяких заперечень стосовно поставки неякісної чи некомплектної продукції з боку відповідача продавцю не пред'являлося. Не доведено відповідачем і той факт, що продукція, яка одержана без належних документів прийнята на відповідальне зберігання, про що би продавець був належним чином повідомлений. Не доведено й той факт, що покупець при наймі неотримання документів від продавця, які би підтверджували якісні чи комплектні показники обладнання, звертався з вимогою передачі цих документів до продавця. Приймається до уваги, що предметом даного спору є неналежне виконання грошових зобов»язаннь, а не спір, пов»язаний з поставкою продукції неналежної якості та некомплектних і таких спір не був предметом розгляду в судової інстанції. Не доведено відповідачем й той факт, що приймання-передача обладнання відбувалась частинами, тобто відокремленими частинами єдиного обладнання, так як накладна, яка є доказом поставки обладнання в цілому, єдиним комплексом.

При виявленні неналежності одержаного товару якості діючим ДСТУ і ТУ, а також одержання товару без підтверджування сертифікатами якості чи іншим документом заводу-виготовлювача, покупець має право звернутися з позовом до господарського суду з вимогами до продавця в загальному порядку.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доведено факт отримання продавцем 50% вартості передбаченого договором обладнання як і передача обладнання позивачем відповідачу без будь-яких зауважень. Згідно п. 2.2 договору решта 50% вартості товару покупець повинен перерахувати не пізніше, ніж протягом 5 робочих днів з моменту передачі обладнання постачальником. До наступного часу оплата прийнятого обладнання відповідачем не здійснена.

Крім того, стаття 692 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок покупця оплатити отриманий товар після його прийняття.

Таким чином, відповідач повинен був оплати решту отриманого товару в сумі 169954,48грн. до 23.05.2012р. включно. Оскільки встановлено, що відповідач в порушення умов договору 14.09.2012р. оплатив отриманий товар лише на суму 39954,58грн., про що свідчить виписка по банківському рахунку, копія якої наявна в матеріалах справи, а на момент розгляду справи не

5

оплаченим залишився товар на суму 129999,90грн., господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 129999,90грн. в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив отриманий товар в повному обсязі в строки, встановлені договором, позивач просить стягнути з нього 1282,19грн. 3% річних, які нараховані за період з 25.05.2012р. по 21.09.2012р.

Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором і встановлений факт порушення покупцем періоду оплати, який встановлений сторонами пунктом 2.2 договору, за яким решта (після передоплати) 50% вартості товару покупець повинен перерахувати не пізніше, ніж протягом 5 робочих днів з моменту передачі обладнання постачальником, тобто до 24 травня 2012р.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений не в повному обсязі, тому позивачем нарахована сума річних відсотків за період з 25.05.2012р. по 21.09.2012р. законно і обгрунтовано.

Господарський суд, перевіривши наданий розрахунок 1282,19грн. 3% річних та провівши власний, задовольняє вимоги в цій частині в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі 2625,64грн., оскільки позов задоволений у повному обсязі.

Господарським судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в сумі 2700,00грн., що перевищує розмір, встановлений діючим законодавством на момент пред»явлення позову, який становить на час звернення з позовом - 2625,64грн., тому господарський суд повертає позивачу надмірно сплачений судовий збір з державного бюджету в сумі 74,36грн. на підставі ст.7 Закону України „Про судовий збір".

На підставі ст.ст.526,530,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.7 Закону України „Про судовий збір" та, керуючись статтями 49,82,84,85,81-1 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Ромсат» м. Київ до Спільного Українсько-Російського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Вест ЛТД» м. Донецьк про стягнення 129999,90грн. - заборгованість, 1282,19грн. - 3% річних повністю.

Стягнути з Спільного Українсько-Російського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Вест ЛТД» м. Донецьк-83086, вул. Першотравнева, 12, ЄДРПОУ 19385362 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Ромсат» м. Київ-03115, проспект Перемоги, 89 «А», ЄДРПОУ 21611854 заборгованість в сумі 129999,90грн., 1282,19грн. - 3% річних, 2625,57грн. судового збору. В решті відмовити за недоведеністю.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Ромсат» м. Київ-03115, проспект Перемоги, 89 «А», ЄДРПОУ 21611854 судовий збір в сумі 74,36грн. як надмірно сплачений.

Суддя Гринько С.Ю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 12.02.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.