Постанова № 29259672, 07.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року 2а-6260/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ВК Система"доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ВК Система" (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2012 року №0000332204 та №0000742204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та про нікчемність, фіктивність господарських операцій з ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд" та ТОВ "ТД Трейдстар" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів ТОВ "Науково-виробнича компанія "ВК Система" не може відповідати. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. Крім того позивач зазначив, що чинне законодавство України не містить жодної норми з вимогою до суб'єкта господарювання вчиняти контроль за діяльністю своїх контрагентів та відповідати за їх зобов'язаннями. З цих підстав просить позов задовольнити.

У письмових запереченнях, наданих до суду, Відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними, оскільки договори укладені без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача, дії податкового органу щодо визнання правочинів нікчемними між позивачем та його контрагентами повністю відповідають чинному законодавству, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог податкового законодавства.

07 лютого 2013 року позивач та представник відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що в період з 15.10.2012 року по 02.11.2012 року посадовими особами Васильківської ОДПІ Київської області ДПС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Науково-виробнича компанія "ВК Система" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено Акт № 1448/22-04/35511869 від 09.11.2012 року.

Посадові особи податкового органу за результатами перевірки, зокрема, дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого ТОВ "Науково-виробнича компанія "ВК Система" занижено податок на додану вартість на суму 497563 грн. та завищено бюджетне відшкодування на суму 531606 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 1448/22-04/35511869 від 09.11.2012 року Васильківською ОДПІ Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000332204 від 19.11.2012 року, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 539306 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 134827 грн.;

- № 0000742204 від 19.11.2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у сумі 621954 грн., з яких: 497563 грн. - за основним платежем; 124391 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемними правочини між ТОВ "Науково-виробнича компанія "ВК Система" та ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар", а також податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Як вбачається з акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" товарно-матеріальних цінностей.

Так, на думку посадових осіб відповідача, контрагенти позивача як постачальники мають ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

Так, при проведенні документальної перевірки позивача Васильківська ОДПІ Київської області ДПС отримала Акти перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.03.2011 року №235/23-10/37001827 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Торгсервіспостач" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року", від 17.07.2011 року № 862/23-9/37194274 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Селестіна-Консалт" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року", від 14.02.2011 року №80/23-203 щодо перевірки ТОВ "РА "Фаворит" та Акти перевірок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 30.11.2011 року №1438/3-23-40-37414425 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Альфакомтрейд" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за березень-серпень 2011 року", від 30.11.2011 року №1440/3-23-40-37479199 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТД Трейдстар" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за березень-серпень 2011 року".

Згідно з вказаними Актами перевірок, податковий орган зазначає, що згідно податкової звітності ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" у даних суб'єктів господарської діяльності відсутні трудові ресурси, виробничі обладнання, транспортні та торгівельні обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

За результатами перевірок зроблено висновки про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагентами позивача - ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар".

Вищезазначеними Актами перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зроблені висновки, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності цими підприємствами, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" та їх контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Зазначені операції ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

За результатами перевірок встановлено порушення ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" вимог ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених цими підприємствами при придбанні та продажу товарів (послуг). Товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

Отже, за результатами перевірок встановлено, що ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ у Голосіївському районі м.Києва в вищезазначених Актах перевірок зроблено висновок про те, що усі операції з продажу (надання робіт, послуг) ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу постачання.

Враховуючи дані Актів перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та контрагентами - ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар", посадові особи податкового органу також дійшли висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, отриманих від ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар", а також належним чином засвідчені копії договорів, актів наданих послуг, банківські виписки з особового рахунку, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі товарно-матеріальних цінностей. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" підтверджені дослідженими судом актами прийому-здачі робіт (послуг), податковими та видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на додану вартість та про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийняті податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд" та ТОВ "ТД Трейдстар" у складі ціни придбаних товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на висновках Актів перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, згідно з якими ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд" та ТОВ "ТД Трейдстар" здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди для третіх осіб.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факти поставки товарів (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів щодо постачання товарів (надання послуг), укладених між позивачем та ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар", недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар", а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладеного між позивачем та вказаними товариствами недійсними.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Але при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.

Відповідно до статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, які складались для певного виду господарської операції - актами прийому-здачі робіт (послуг), податковими та видатковими накладними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.

Проте, будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар" були створені з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в акті перевірки від 09.11.2012 року №1448/22-04/35511869 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченими вище правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар", про відсутність використання позивачем отриманих послуг та товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Окрім того, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ "Науково-виробнича компанія "ВК Система" наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Згідно з положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 (з наступними змінами і доповненнями), податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 Цивільного кодексу України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011.

Під час складення акту перевірки від 09.11.2012 року №1448/22-04/35511869 ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, в основу перевірки покладено висновки Актів перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.03.2011 року №235/23-10/37001827 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Торгсервіспостач" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року", від 17.07.2011 року № 862/23-9/37194274 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Селестіна-Консалт" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року", від 14.02.2011 року №80/23-203 щодо перевірки ТОВ "РА "Фаворит" та Акти перевірок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 30.11.2011 року №1438/3-23-40-37414425 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Альфакомтрейд" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за березень-серпень 2011 року", від 30.11.2011 року №1440/3-23-40-37479199 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТД Трейдстар" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за березень-серпень 2011 року".

Первинні документи, надані позивачем, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначались Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Якщо контрагенти позивача - ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Селестіна-Консалт", ТОВ "РА "Фаворит", ТОВ "Альфакомтрейд", ТОВ "ТД Трейдстар", не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку права на віднесення сплачених (нарахованих) ним відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог

п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року № 2755-VІ, що призвело до заниження податку на додану вартість та завищення бюджетного відшкодування є безпідставними.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ВК Система" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 19 листопада 2012 року №0000332204 та №0000742204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ВК Система" сплачений судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.