Постанова № 29259340, 11.02.2013, Деснянський районний суд міста Києва

1/754/61/13

Справа № 754/1470/13- к

ПОСТАНОВА

11.02.2013 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Дігтяр І.Р.,

при секретарі - Шкляревській І.В.

з участю прокурора - Моісеєнко С.В.

адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

провівши в приміщенні суду попередній розгляд кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 ч.1 КК України, -

Встановив:

Кримінальна справа надійшла до Деснянського районного судум. Києва з Голосіївського районного суду м. Києва на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2013 року, якою задоволено клопотання ОСОБА_4 про зміну підсудності кримінальної справи.

Прокурор просить призначити справу до судового розгляду.

Обвинувачена ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_2 заявили клопотання про повернення кримінальної справи прокурору Голосіївського району м. Києва у зв»язку з порушенням вимог ст. 228, 229 КПК України. Адвокат ОСОБА_1 підтримав клопотання.

Адвокат ОСОБА_3 заявив клопотання про повернення кримінальної справи прокурору Голосіївського району м. Києва в ході якого усунути документи, що не стосуються розглядуваної справи, сформулювати матеріали справи в хронологічному порядку, та призначити і провести по справі комісійну судову комп»ютерно-технічну експертизу систем окремих програмних модулів ПОСПМ «Net-BSD» для підтвердження чи спростування їх придатності для практичного використання в діяльності БТОВ « 8Н8».

Вислухавши учасників процесу, суд вважає, що справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з мотивів допущення під час проведення досудового слідства порушень КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, а саме пред»явлення ОСОБА_4 неконкретного обвинувачення, внаслідок чого було порушено право останньої на захист.

Так, відповідно до ст. 246 КПК України, при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущенні такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Згідно із п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо при провадженні досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист.

Відповідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» обвинувачений має право знати, в чому він обвинувачується. Суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Зокрема в описовій її частині зазначаються: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому; стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачено цей злочин. Недодержання органами досудового слідства вимог статей 132 і 142 КПК України може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Стаття 132 КПК України передбачає, що у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву справи; прізвище, ім»я та по батькові обвинуваченого, день місяць та рік його народження; злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачено цей злочин.

Такі ж вимоги законодавець пред"явлє і до обвинувального висновку згідно із статтею 223 КПК України.

В порушення зазначених вимог закону пред»явлене ОСОБА_4 обвинувачення є суперечливим і неконкретним.

Так, пред"явивши ОСОБА_4 обвинувачення в ухиленні від слати податку на прибуток, слідчий послався на те, що остання порушила вимоги п.5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997 року, разом з тим не розкрив змісту порушень, не конкретизував в чому саме виразились порушення вказаних норм, тоді як вказаною нормою закону передбачені витрати на сплату роялті.

В пред»явленому обвинуваченні зазначено, що факт завищення валових витрат БТОВ « 8Н8» встановлено актом податкової перевірки №679/1-22-01-32245271 від 08.11.2006 року, тоді як в матеріалах справи наявна постанова Господарського суду м. Києва від 30.07.2007 року про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, складених за результатами вказаної перевірки, які оскарженні ОСОБА_4

Незрозумілим є твердження у пред»явленому обвинуваченні, що при здійсненні посередницької діяльності у сфері страхування (брокерська діяльність) на протязі 2005 року, ОСОБА_4 не могла використовувати та не використовувала об"єкти інтелектуальної власності у зв"язку з тим, що свідки у кримінальній справі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 спростовують можливість використання їх у страховій діяльності.

Суд також звертає увагу, що висновок №109 від 08 грудня 2007 року дослідження комп"ютерних програм, на якому базується пред"явлене обвинувачення є висновком спеціаліста, а не експерта /а.с. 10 т.6/. Слідчий своєю постановою від 05.11.2007 року доручив проведення комп"ютерно-технічної експертизи - спеціалістам ТОВ ІТ «Консалтинг» /а.с. 4 т.6/.

Крім того, в постанові зазначено всього за період 2005 року ОСОБА_4 перерахувала на рахунки НМПС «Трудовий союз» та Творчої спілки «Творчість» грошові кошти у сумі 623309,73 грн.=(308909,73 грн. + 273900,00грн.+40500,00) та безпідставно віднесла ці суми до валових витрат занизивши об»єкт оподаткування на цю суму, що призвело до несплати податку на суму 155827,43 грн.=(623309,73 грн. х 25%) при цьому не конкретизовано необхідних реквізитів документів (платіжних доручень, декларацій), які остання складала.

В резолютивній частині обвинувального висновку при зазначенні статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин, слідчим викладено зміст всієї диспозиції ч.1 ст. 212 КК України, а не інкриміноване діяння саме ОСОБА_4

Таким чином пред"явлене обвинувачення не відповідає вимогам ст. 132 КПК України, а обвинувальний висновок - статті 223 КПК України.

Суд приходить до висновку, що орган досудового слідства допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства під час провадження досудового розслідування, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, оскільки названі порушення перешкоджають суду повно та всебічно розглянути справу, а ОСОБА_4 здійснювати належний захист від пред"явленого обвинувачення.

При проведенні додаткового розслідування, органам досудового слідства необхідно в залежності від достовірно встановленого, з урахуванням всіх обставин, які як викривають так і виправдовують обвинувачену пред»явити конкретне вмотивоване обвинувачення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 246 КПК України 1960 року, -

Постановив:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 ч.1 КК України повернути прокурору Голосіївського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.

Постанова може бути оскаржена в Апеляційний суд м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом семи діб з дня її винесення.

Суддя: