Постанова № 29256991, 28.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2013 року Справа № 2а-2752/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Олійник С.О.,

за участю представників:

позивача: Костенко Ольга Миколаївна, довіреність б/н від 20.11.2012,

Соболєв Леонід Антонович, наказ № 1 від 01.09.1998,

відповідача - Головашкіна Олена Андріївна, довіреність № 115/9/10-039 від 18.01.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Остов" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Остов» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000810221 від 03.10.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 755208,75 грн., з яких: за основним платежем - 604167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 151041,75 грн.; № 0000820221 від 03.10.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 347940,00 грн., з яких: за основним платежем - 278352,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69588,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом безпідставно зроблений висновок про заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки позивачем при проведені перевірки надані всі необхідні належним чином оформлені документи, що підтверджують правомірність віднесення Приватним підприємством «Остов» сум по операціях з Колективним підприємством «Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь» до складу податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26.11.2012 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою суду від 26.11.2012 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

06.12.2012, до початку розгляду справи по суті, позивач надав заяву про доповнення позовних вимог, в якій просить також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 000001221 від 29.11.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 378310,00 грн., з яких: за основним платежем - 62648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15662,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на задоволенні позову. Зазначили, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Отже, оскільки укладені між позивачем та контрагентами договори не віднесені до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, придбання товару (робіт, послуг) оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, тому висновки податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що позивачем не надані до перевірки у повному обсязі первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Приватне підприємство «Остов» зареєстровано в якості юридичної особи Ленінською районною державною адміністрацією у місті Севастополі 27.08.1998 за № 1 077 120 0000 002648.

Згідно з довідкою Управління статистики у місті Севастополі № 132294 від 15.05.2008 видами діяльності позивача за КВЕД є: будування та ремонт суден, виробництво зброї та боєприпасів, дослідження і розробки в галузі технічних наук, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби у період з 12.09.2012 по 17.09.2012 на підставі наказу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 888 від 03.09.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Остов» з питань взаємовідносин з постачальниками - Колективним підприємством «Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь» за період з 01.10.2008 по 31.12.2009.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 84/22-1/30120929/7068/10 від 17.09.2012, в якому зафіксовані порушення:

- частини 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, у результаті чого правочини, укладені між позивачем та його контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість;

- підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового кредиту за результатами декларування показників, що були сформовані виключно за наслідками взаємовідносин з постачальниками - Колективним підприємством «Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь», всього у сумі 528667,00 грн., у тому числі за січень 2009 року в сумі 45333,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 18667,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 123667,00 грн., за червень 2009 року в сумі 178000,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 103000,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 60000,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього у сумі 466019,00 грн., у тому числі за січень 2009 року в сумі 45333,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 18667,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 123667,00 грн., за червень 2009 року в сумі 178000,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 103000,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 60000,00 грн.;

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині завищення валових витрат за результатами декларування показників, що були сформовані виключно за наслідками взаємовідносин з постачальниками - Колективним підприємством «Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь», у загальній сумі 2643334,00 грн., у тому числі за 2008 рік у сумі 226667,00 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 711667,00 грн., за перше півріччя 2009 року у сумі 1601667,00 грн., за 9 місяців 2009 року в сумі 2116667,00 грн., за 2009 рік в сумі 2416667,00 грн., що призвело до заниження податкову на додану вартість у періоді, що перевірявся у загальній сумі 660834,00 грн., у тому числі за 2008 рік у сумі 56667,00 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 177918,00 грн., за перше півріччя 2009 року у сумі 400417,00 грн., за 9 місяців 2009 року в сумі 529167,00 грн., за 2009 рік в сумі 604167,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000810221 від 03.10.2012 про збільшення Приватному підприємству «Остов» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 755208,75 грн., з яких: за основним платежем - 604167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 151041,75 грн.;

- № 0000820221 від 03.10.2012 про збільшення Приватному підприємству «Остов» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 347940,00 грн., з яких: за основним платежем - 278352,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69588,00 грн.;

- № 000001221 від 29.11.2012 про збільшення Приватному підприємству «Остов» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 78310,00 грн., з яких: за основним платежем - 62648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15662,00 грн.

Судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем та Колективним підприємством «Альянс» було укладено 5 договорів:

- № 1894 від 26.11.200, відповідно до якого Колективне підприємство «Альянс» (Виконавець) зобов'язується за завданням Приватного підприємства «Остов» (Замовника) виконати комплекс робіт по підключенню трубопроводів, гідравліки та стислого повітря, забезпеченню монтування/демонтування та випробування виробів «Светлана 2НИ» № 3, а Замовник зобов'язується оплатити вартість виконаних робіт на умовах, за цінами, у строки та порядку, встановлені цим договором;

- № 1871 від 01.12.2008, згідно з умовами якого Колективне підприємство «Альянс» (Продавець) зобов'язується передати у власність Приватного підприємства «Остов» (Покупець) належне Продавцю майно, а Покупець зобов'язується прийняти це майно та оплатити його, а саме - комплектуючі та матеріали;

- № 82 від 23.02.2009, відповідно до якого Приватне підприємство «Остов» (Замовник) доручає, а Колективне підприємство «Альянс» (Виконавець) приймає на себе роботи з відвантаження, упакування в штатну тару та підготовки до відправлення виробу «Светлана № 3» загальною масою 120 тонн, всього 22 місця;

- № 3/09/1119 від 03.03.2009, згідно з яким Колективне підприємство «Альянс» (Виконавець) зобов'язується за завданням Приватного підприємства «Остов» (Замовник) виконати комплекс послуг з виготовлення та ремонту комплектуючих до стенда, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю вартість виконаних робіт на умовах, за цінами, у строки та порядку, визначені цим договором;

- № 4/09/1477 від 22.06.2009, відповідно до якого Колективне підприємство «Альянс» (Виконавець) за завданням Приватного підприємства «Остов» (Замовник) зобов'язується виконати модернізацій ні та налагоджувальні роботи стенда комплексної перевірки виробу АК-176, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору.

Також у перевіряємий період між Приватним підприємством «Остов» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь» було укладено договір № 28/ПТ/581 від 06.11.2009, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь» (Виконавець) за завданням Приватного підприємства «Остов» зобов'язується виконати ремонтно-модернізаційні роботи повзунів СПБУ «Тавріда» у кількості 2 штук за проектом КБ «Коралл» в обсягу протоколу узгодження договірної ціни, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього договору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 2 статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв під час виникнення спірних правовідносин, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Невід'ємною ознакою наявності підстав для віднесення витрат платника податку, здійснюваних ним як компенсація вартості робіт, послуг, до складу валових витрат є використання результату таких робіт, послуг для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У частинах 1 та 2 статті 3 Господарського кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За своїм змістом наведені норми законодавства встановлюють, що для віднесення витрат на валові витрати повинен бути факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків (використання у власній господарській діяльності придбаних (виготовлених) товарів (послуг) або ж призначення останніх для такого використання). При цьому, вказані обставини повинні бути підтверджені певними документами.

Також наведені норми законодавства передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено правила ведення податкового обліку, зокрема підпунктом 11.2.3 цій статті встановлено особливості відображення платником податку у податковому обліку валових витрат при здійсненні ним операцій з особами які є нерезидентами та резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством.

Так, згідно з наведеною нормою Закону датою збільшення валових витрат платника податку є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який також діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону).

Згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку і незалежна від сплати даного податку до бюджету постачальником.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, і є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 цього Закону встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, на адресу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби надійшли акти про неможливість проведення зустрічних звірок Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь» та Колективного підприємства «Альянс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснення фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, від 06.04.2012 № 8/22/32841299 та від 11.04.2012 № 36/22/32468182.

З аналізу вказаних актів відповідачем зроблений висновок про відсутність факту придбання позивачем товару (робіт, послуг), а отже реально вчинених господарських операцій.

Проведеним Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби аналізом фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Остов» встановлено ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України. Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які в силу закону є недійсними.

З такою позицією відповідача суд не погоджується, оскільки відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною 1 зазначеної статті є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Крім того, частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини 2 статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.

Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові «Про судову практику розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009.

Матеріали справи містять виписки з банківського рахунку Приватного підприємства «Остов», які свідчать про перерахування коштів Колективному підприємству «Альянс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь» за товар (роботи, послуги), протоколи узгодження ціни, рахунки, рахунки-фактури, акти прийому-передачі виконаних робіт, акти технічного прийому виробів, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, видаткові накладні.

У ході судового розгляду судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що факт отримання позивачем товарів (робіт, послуг), обсяг виконаних контрагентами позивача робіт (послуг) підтверджуються первинними документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства та містять усі відповідні реквізити, отже валові витрати позивача сформовані відповідно до вимог законодавства з питань відображення валових витрат у податковому обліку.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємий період були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій Приватне підприємство «Остов» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість.

Як вбачається зі змісту копії акту про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь», вказане підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість у місті Сімферополі 22.08.2007, про що Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі видано свідоцтво № 100060549. Вказане свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь» анульовано 24.01.2012. Таким чином, на час здійснення господарських операцій з Приватним підприємством «Остов» Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь» було платником податку на додану вартість.

Також, як вбачається з копії акту про неможливість проведення зустрічної звірки Колективного підприємства «Альянс», вказане підприємство зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 15.05.2003. Відповідно до даних офіційного Інтернет ресурсу Державної податкової служби України http://sts.gov.ua/anulir, свідоцтво платника податку на додану вартість Колективного підприємства «Альянс» анульовано за ініціативою податкового органу 11.04.2012. Отже, на час здійснення господарських операцій з Приватним підприємством «Остов» Колективне підприємство «Альянс» було платником податку на додану вартість.

Відповідачем не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів (робіт, послуг) у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладених договорів, непов'язаність понесених витрат із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню виконавцем робіт від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Отже, зазначене свідчить про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом з відображенням у податковому обліку відповідних зобов'язань з податку на додану вартість.

Щодо порушеної 12.03.2012 кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: Колективного підприємства «Альянс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Акрополь», проведених процесуальних діях щодо допиту директорів вказаних контрагентів позивача, про які зазначено в акті перевірки Приватного підприємства «Остов», слід зазначити, що відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Доказів того, що кримінальну справу розглянуто судом та вирок суду в кримінальній справі набрав законної сили, відповідачем суду не надано.

Посилання податкового органу на протокол допиту обвинуваченої ОСОБА_4, яка стверджує, що ніякої діяльності як директор не здійснювала, також не приймаються судом до уваги, оскільки Приватне підприємство «Остов» укладало договори з Колективним підприємством «Альянс» у період, коли його директором була ОСОБА_5 Під час керівництва ОСОБА_4 жодного договору позивачем з Колективним підприємством «Альянс» укладено не було.

Щодо посилань відповідача на Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні слід зазначити, що вказані правові акти регулюють взаємовідносини між перевізниками та вантажовідправниками і вантажоодержувачами, та передбачають наявність договору на перевезення вантажу та вантажний транспорту перевізника. Тобто вказаний Закон діє, коли сторони звертаються до послуг перевізника - транспортної організації та його дія не поширюється на відносини, коли з підприємства постачальника товар вивозиться самим замовником, на своєму автомобілі або доставка відбувається транспортним засобом постачальника. Товарно-транспортна накладна в такому випадку. згідно з діючим законодавством, не потрібна.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що на час проведення перевірки у відповідача не було законних підстав для висновку про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Також слід зазначити, що відповідно до підпунктів 20.1.27, 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано (підпункт 102.2.1 пункту 102.2 статті 102); посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили (підпункт 102.2.2 пункту 102.2 статті 102).

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Абзацом першим пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, норми Податкового кодексу України встановлюють, що податкове (грошове) зобов'язання визначається (нараховується) податковим органом за попередній звітний (податковий) період, який не перевищує 1095 днів, шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Згідно з висновком акту перевірки № 84/22-1/30120929/7068/10 від 17.09.2012 податковим органом під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства: з податку на прибуток підприємств: за 2008 рік у сумі 56667,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 177918,00 грн., за перше півріччя 2009 року - 400417,00 грн., за 9 місяців 2009 року - 529167,00 грн., за 2009 рік - 604167,00 грн.; з податку на додану вартість: за січень 2009 року у сумі 45333,00 грн., за лютий 2009 року у сумі 18667,00 грн., за квітень 2009 року - 123667,00 грн., за жовтень 2009 року - 217999,00 грн., за листопад 2009 року - 353 грн., за грудень 2009 року - 60000,00 грн.

Отже, враховуючи, що норми Податкового кодексу України чітко встановлюють період, за який податковий орган може здійснити нарахування податкового зобов'язання та випадки, коли таке зобов'язання може бути нараховане без дотримання строку позовної давності, яких відносно Приватного підприємства «Остов» не встановлено, враховуючи, що податкові (грошові) зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені Державною податкової інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя 03.10.2012 та 29.11.2012, періодом, за який податковий орган мав право нарахувати позивачу податкові зобов'язання, є: щодо податку на прибуток приватних підприємств - починаючи з 2 кварталу 2009 року; щодо податку на додану вартість - з серпня 2009 року.

З урахуванням викладеного, податкові повідомлення-рішення: № 0000810221 від 03.10.2012 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 755208,75 грн.; № 0000820221 від 03.10.2012 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 347940,00 грн.; № 000001221 від 29.11.2012 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 78310,00 грн. є протиправними і підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000810221 від 03.10.2012 про збільшення Приватному підприємству «Остов» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 755208,75 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000820221 від 03.10.2012 про збільшення Приватному підприємству «Остов» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 347940,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 000001221 від 29.11.2012 про збільшення Приватному підприємству «Остов» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 78310,00 грн.

5. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в місті Севастополя повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству «Остов» витрати по сплаті судового збору у розмірі 5075,10 грн.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя підпис О.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 04 лютого 2013 року.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Прохорчук