Постанова № 29256952, 08.02.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2013 року Справа № 823/165/13-а

10 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Ільченку С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 315 грн. 87 коп.,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду, Черкаський міський центр зайнятості (далі-позивач) просить стягнути з ОСОБА_1 (далі-відповідач) кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 315 грн. 87 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач 20.10.2011 року звернувся до Черкаського міського центру зайнятості в пошуках роботи. Наказом Черкаського міського центру зайнятості від 20.10.2011 року відповідачу надано статус безробітнього і призначено допомогу по безробіттю. 02.04.2012 року відповідачу відповідно до наказу № НТ 120402 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 календарних днів і більше пп. « 13» п.1 ст. 31 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В подальшому, при проведенні позивачем документальної перевірки встановлено, що відповідач був працевлаштований до ТОВ «Ерідан» з 30.12.2011 року по 29.02.2012 року. В зв'язку з чим, 27.11.2012 року позивачем видано наказ № 815 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_1, в якості допомоги по безробіттю в сумі 315 грн. 87 коп. Станом на час розгляду справи в суді вказані кошти відповідачем не повернуті.

Представник позивача Гончаренко В.М. в судове засідання не прибув, надіславши суду заяву про підтримання позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не прибув, свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений судом про день та час судового розгляду справи. Суд вважає, що відсутність відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Відповідач 20.10.2011 року звернувся до Черкаського міського центру зайнятості із заявою щодо надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання його працевлаштування.

Наказом Черкаського міського центру зайнятості від 20.10.2011 року відповідачу надано статус безробітнього і призначено допомогу по безробіттю.

02.04.2012 року відповідачу відповідно до наказу № НТ 120402 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 календарних днів і більше.

Загальна сума коштів, отриманих відповідачем як допомога по безробіттю за період часу з 31.12.2011 року по 17.01.2012 року, становить 315 грн. 87 коп., що підтверджується наказом позивача № 815 від 27.11.2012 року.

В своїй заяві від 20.10.2011 року про надання статусу безробітнього відповідач вказував, що він трудовою діяльністю не займається.

При проведені звірки державним центром зайнятості з ДПА України виявлено, що відповідач під час реєстрації та перебування на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості з 20.10.2011 року по 02.04.2012 року був працевлаштований з 30.12.2011 року по 29.02.2012 року у ТОВ «Ерідан», що підтверджується актом Рахівського районного центру зайнятості № 57 від 08.11.2012 року та листом Рахівського районного центру зайнятості № 2608 від 09.11.2012 року, а також наказом № 3-к від 30.12.2011 року про прийняття відповідача на роботу та наказом № 5-к від 29.02.2012 року про звільнення відповідача з роботи.

В зв'язку з чим, 27.11.2012 року позивачем видано наказ № 815 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_1, в якості допомоги по безробіттю в сумі 315 грн. 87 коп. Станом на час розгляду справи в суді вказані кошти відповідачем не повернуті

Зокрема, суд зазначає, що при вирішені даного спору необхідно керуватися Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі - Основи); Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-III; Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803 (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року № 307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62.

Стаття 4 Основ, як вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, залежно від страхового випадку, встановлює страхування на випадок безробіття.

Зокрема, у статті 6 Основ передбачено, що застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 11 Основ встановлено визначення страхового випадку, як події, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням передбачені у статті 25 Основ і до цих видів, зокрема, відноситься допомога по безробіттю та матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї.

Також, ст. 30 Основ передбачає, що сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803 (далі - Закон №803), зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Згідно статті 2 Закону № 803 безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року №1533 (далі - Закон №1533) встановлено, що Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 36 вищезазначеного Закону № 1533 встановлюються права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб. Так, застраховані особи зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності до п. 6.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року - застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо). Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1: 18000, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Черкаського міського центру зайнятості: 18005, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 330 (ідентифікаційний код 21367756) кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 315 (триста п'ятнадцять) грн. 87 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко