Постанова № 29256942, 06.02.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 р. Справа № 818/401/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Аторіної В.С.,

представника позивача - Мельник Л.О.,

представника відповідача - Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/401/13-a

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катана"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катана" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Катана") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000081502/1565 від 10.01.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Катана» з питання дотримання вимог податкового законодавства за 2011 рік, січень-листопад 2012 року.

На підставі акта перевірки № 4411/152/32603265 від 25.12.2012 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013 р. № 0000081502/1565, одержане ТОВ «Катана» 14.01.2013 року.

Позивач вважає, що податкове повідомлення рішення № 0000081502/1565 від 10.01.2013 р. є протиправним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013 року №0000081502/1565 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб, розрахунок грошових зобов'язань, зроблений відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Сума грошового зобов'язання складає: 250141 грн. 86 коп., з яких: 2001213 грн. 45 коп. - основного платежу та 50028 грн. 41 коп. - штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Сумської області від 24.06.2010 року по справі № 19/61-10 ТОВ «Катана» (код 32603265) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В.

При винесенні податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013 року № 0000081502/1565 відповідачем не було враховано п. 1.3. Податкового кодексу України, згідно якого цей кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

- строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Відтак, з моменту визнання боржника банкрутом припиняється виникнення нових зобов'язань боржника, зокрема з податків і зборів (обов'язкових платежів) та припиняється нарахування фінансових санкцій. Державною податкова інспекція у м. Сумах безпідставно нараховано орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб та нараховано штрафні санкції.

Крім того, відповідно до п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно даних Держкомзему у м. Суми за ТОВ «Катана» зареєстровано право користування на земельну ділянку за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 11, від 22.10.2009 року за № 040963800274 та вул. Супруна, 15 від 23.01.2007 року за № 04076120002.

В той же час, під час проведення ліквідаційної процедури ТОВ «Катана», ліквідатором було з'ясовано, що нерухоме майно зареєстроване за банкрутом було передано за рішенням засновника ТОВ «Катана» ОСОБА_4 до статутного капіталу іншим підприємствам, а саме:

- ТОВ «Катана» виступила засновником новоствореного ТОВ «СК Центр - Нерухомості» з внеском до статутного капіталу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Суми, вул. Супруна, 11 (рішення засновників № 11 від 16.02.2010 року);

- 16.02.2009 року засновником ТОВ «Катана» ОСОБА_4 прийнято рішенням про передачу нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Супруна,15 до статутного капіталу ТОВ «СТІ - Послуги». В подальшому, 16.02.2010 року учасниками ТОВ «Катана» і ТОВ «СТІ -Послуги», дане майно внесено до статутного (складеного) капіталу ТОВ «СК-Центр Нерухомості».

В подальшому, засновником ТОВ «Катана» прийнято рішення, оформленого рішенням №3/10 від 27.05.2010 року, про вихід ТОВ «Катана» з числа Засновників ТОВ «СТІ-Послуги» та ТОВ «СК-Центр Нерухомості» та передачу корпоративних прав банкрута ОСОБА_4

На сьогоднішній день, дане майно не повернуто до статутного капіталу ТОВ «Катана», тривають судові процедури.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відтак, в зв'язку з передачею прав власності на нежитлові будівлі, які розміщені на орендованих ТОВ «Катана» земельних ділянках, іншим підприємствам, у ТОВ «Катана» були припинені зобов'язання, щодо сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності.

На підставі вищевикладеного, до Державної податкової інспекції у м. Сумах направлено уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 та 2012 роки.

Також було встановлено, що з метою подальшої передачі земельної ділянки загальною площею 0,2005 га, кадастровий номер: 5910136600:18:002:0024, що знаходиться за адресою: м.Суми, вул.Супруна, 15 та земельної ділянки загальною площею 0,1326 га, кадастровий номер: 5910136600:18:002:0032, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 11 набувачу нерухомого майна, ТОВ «Катана» було прийнято рішення про відмову від права користування даними земельними ділянками.

Нотаріально завірені заяви про відмову від права користування даними земельними ділянками від 01 червня 2010 року з копією заяви до Управління земельних ресурсів Сумської міської ради були подані Державній податковій інспекції в м. Суми 10.06.2010 року.

При наданні пояснень та їх документального підтвердження щодо неузгодження ТОВ «Катана» податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011 р., 2012 р., ліквідатором ТОВ «Катана», згідно листа №131 від 28.11.2012 року, дані документи повторно подані до Державної податкової інспекції у м. Сумах.

Але надані документи не були враховані при проведенні документальної позапланової перевірки ТОВ «Катана» з питання дотримання вимог податкового законодавства за 2011 рік, січень-листопад 2012 року, в результаті чого було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Катана».

Тому, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000081502/1565 від 10.01.2013 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, вважає прийняте податкове повідомлення - рішення обґрунтованим.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.12.2012 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Катана" з питання дотримання вимог податкового законодавства за 2011 р. та січень - листопад 2012 р., за результатами якої складено акт перевірки №4411/152/32603265 від 25.12.2012 р. (а.с. 9-11).

10.01.2013 р. ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення - рішення №0000081502/1565, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в розмірі 250141,86 грн., з яких: 200113,45 грн. - за основним платежем, 50028,41 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 12).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи позивач, на підставі договорів на право тимчасового користування землею, укладених з Сумською міською радою, орендував земельні ділянки, а саме:

1. площею 1326 кв.м за адресою: м. Суми, вул.Супруна, 11, терміном дії до 29.10.2013р. ( дата державної реєстрації договору оренди земельної ділянки 22.10.2009р. за №040963800274),

2. площею 2005 кв.м за адресою : м. Суми, вул.Супруна.15, терміном дії до 22.02.2016р.; ( дата державної реєстрації договору оренди земельної ділянки 23.01.2007р. за №040761200025).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність фактичного користування зазначеними земельними ділянками, виходячи з наступного.

Зазначені договори оренди є чинним, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним і Цивільним кодексами, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтями 125,126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, і таке право посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ст. 13, 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Невід'ємною частиною договору оренди землі, як визначено статтею 15 Закону №161, є акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Статтею 7 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

При цьому, статтею 34 Закону України «Про оренду землі» встановлені наслідки припинення або розірвання договору оренди землі. Так, у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Отже, у випадку, якщо орендареві земель державної та комунальної власності відчужили право власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках та не повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати чинності таких договорів.

З огляду на те, що право користування земельною ділянкою площею 1326 кв.м по вул.Супруна, 11 (договір оренди земельної ділянки від 19.08.2009р.) та площею 2005 кв.м по вул.Супруна,15 (договір оренди земельної ділянки від 06.12.2006р.) зареєстроване за ТОВ «Катана», платником орендної плати за використання вищезазначених земельних ділянок, у відповідності до чинного законодавства, є ТОВ «Катана».

Порядок припинення та розірвання договорів оренди земельних ділянок від 06.12.2006р. та 19.08.2009р., укладених Сумською міською радою із ТОВ «Катана» визначається пунктом 5 цих договорів оренди земельних ділянок.

Крім того, суд зазначає, що порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01 січня 2011 року, визначається розділом XIII «Плата за землю» Податкового кодексу України. Питання орендної плати за землю врегульовані статтею 288.

Відповідно до статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Податковим кодексом України встановлено загальнодержавні та місцеві податки і збори. Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 9 ПКУ плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 та 278 цього Кодексу.

Зі змісту договорів оренди земельних ділянок, укладених позивачем з Сумською міською радою, вбачається, що на момент укладання договорів, нормативну грошову оцінку земельної ділянки було визначено.

Враховуючи викладене, мінімальний розмір орендної плати за використання земельної ділянки для платників податку становить 3% від нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року і подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Таким чином, в зв'язку із зміною розміру орендної плати за земельну ділянку згідно з пп. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, позивач мав самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з врахуванням вимог, встановлених чинним законодавством.

Суд зазначає, що повноваження щодо встановлення ставок загальнодержавних податків і зборів та інших обов'язкових елементів цих платежів, у відповідності до підпункту 12.1.3 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України, належить виключно Верховній Раді України.

Виходячи з положення ст. 92 Конституції України податки й збори, система оподаткування встановлюються виключно законами України.

До повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня (сільських, селищних та міських рад, в тому числі Сумської міської ради) не належить зміна розмірів ставок загальнодержавних податків і зборів, до яких належить, зокрема, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. До їх повноважень, відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, належить прийняття рішень про встановлення місцевих податків і зборів у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Таким чином, доводи позивача щодо правомірності обчислення та сплати орендної плати за землю у розмірах, встановлених у договорах, укладених з Сумською міською радою та які є чинними, необґрунтовані.

Враховуючи викладене, позивач, як платник податків з оренди земельної ділянки, починаючи з 01.01.2011 р. повинен був обчислювати та сплачувати орендну плату за землю у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки відповідно до договорів оренди.

Посилання представника позивача щодо порушення господарським судом Сумської області провадження про банкрутство підприємства, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1,12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошовій зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.

Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після 24.06.2010 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

Отже, суд погоджується з рішенням податкового органу про донарахування позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин справи.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Катана" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Катана" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 12.02.2013 року.