Ухвала суду № 29255797, 05.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7208/12 Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому за участі третьої особи на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області - про визнання дій управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо відмови у поверненні коштів сплаченого збору неправомірними та зобов'язання відповідачів здійснити дії щодо повернення даного збору на користь позивача в сумі 3560,00 грн., що були безпідставно сплачені як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля "KIA Rio", державний номер НОМЕР_1.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2012 року адміністративний позов задовольнив.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять суд скасувати вказану постанову та прийняти нове про рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання не з'явився. Через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду 31 січня 2013 року за вхідним №26117/13 подав заперечення проти доводів апеляційних скарг з проханням розглянути справу за його відсутності.

Відповідач та третя особа (апелянти) у судове засідання не прибули. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені завчасно та належним чином. Представник третьої особи в апеляційній скарзі просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та видно з матеріалів справи, у червні 2012 року позивачем придбано автомобіль та розпочато його реєстрацію. При реєстрації придбаного автомобіля в органах ДАІ позивачем сплачено збір до Пенсійного фонду з відчуження автомобіля (3% його вартості) в сумі 3560,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №g042gm_341 від 19 червня 2012 року.

У подальшому позивач звернувся із письмовою заявою до УПФ України у м. Хмельницькому про повернення сплачених ним коштів, однак листом від 20 листопада 2012 року у задоволенні його заяви відмолено.

Дана відмова стала підставою для звернення позивача до Хмельницького окружного адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є платником тривідсоткового збору до Пенсійного фонду України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений в Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон), відповідно до пункту 7 статті 1 якого (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) в переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

У редакції цього Закону, яка діє з 28 червня 2012 року вже визначено, що платниками збору на обов'язкове державне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в підрозділах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону. Таким чином, Законом визначено перелік осіб, які є платниками збору при купівлі автомобіля з 28 червня 2012 року.

Відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМ України № 1740 від 3 листопада 1998 року (далі Порядок), платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій по відчуженню легкових автомобілів, є особа яка набула права власності на автомобіль.

Зокрема, згідно з пунктом 12 вищезазначеного Порядку, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуженням легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами та враховуючи частину 4 статті 9 КАС України відповідно до якої, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, законам України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тому при вирішенні даного питання приоритетним є Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обов'язок сплати збору до 28 червня 2012 року не покладався на особу, яка набуває право власності у відповідності до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03 листопада 1998 року, оскільки це суперечить акту вищої юридичної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Постановою КМ України №106 від 16 лютого 2011 року "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" визначено, що органом стягнення податків і коду бюджетної класифікації, який здійснює постійний контроль за правильністю та своєчасністю надходження податків та зборів є Пенсійний фонд України.

Згідно з пунктом 5 Порядку повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України №226 від 10 грудня 2002 року, здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету.

При цьому, в силу положень статті 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України. Платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України (пункт 9 статті 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік").

Виходячи з наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач має право на повернення помилково сплаченої до органу Пенсійного фонду України суми у розмірі 3560, 00 грн. з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович