Ухвала суду № 29253316, 07.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"07" лютого 2013 р. Справа № 5023/5667/12

вх. № 5667/12

Суддя господарського суду Міньковський С.В.

при секретарі судового засідання Лук'янчук О.І.

Розглянувши справу

за заявою ТОВ "Тара-Т", с. Комунар

до ТОВ "Тара-Т", с. Комунар

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 08.01.2013р. було відкладено розгляд справи у справі про визнання боржника банкрутом, зобов'язано боржника надати суду додаткові документи по справі, що підтверджують його неплатоспроможність. Явку в судове засідання боржника визнано обов'язковою.

В судове засідання представник боржника не з’явився, вимог ухвали суду не виконав, про причину невиконання ухвали суду не повідомив, проте надав суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів.

Розглянувши матеріали справи додані до заяви боржника документи суд встановив, що директор ТОВ «Тара – Т» звернувся до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон про банкрутство) з посиланням на те, що фінансовий стан боржника є незадовільним, оскільки у боржника є в наявності великий обсяг кредиторської заборгованості на суму 1 641 251,24 грн, з яких 628 313 грн. борг за векселем та недостатність майнових активів (всього на суму 416 076,32 грн.), за рахунок яких можливо задовольнити всі вимоги кредиторів. В зв’язку з чим боржник вважає, що задоволення вимог одного кредитора приведе до неможливості задовольнити вимоги перед іншими кредиторами. (ч.5 ст. 7 Закону про банкрутство).

Згідно зі ст. 11 Закону банкрутство основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з’ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону про банкрутство ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Частиною 5 статті 7 Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).

Як встановлено судом, підставою для звернення боржника з заявою про порушення справи про його банкрутство стало виявлення факту загрози неплатоспроможності, тобто виконання грошових зобов'язань перед рядом кредиторів призведе до неможливості задоволення вимог інших кредиторів. При цьому до такого висновку боржник дійшов на підставі аналізу власної господарської діяльності.

У підтвердження викладених обставин боржником було надано до заяви довідку про розмір вимог кредиторів по грошовим зобов'язанням боржника строком на 30.11.2012р. на суму 2 269 564,24 грн., акт пред’явлення векселя до платежу від 23.05.2012р.

У той же час положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред’явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед кредиторами.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що при наявності загрози неплатоспроможності боржника, тобто коли оплата вимог одного або декількох вимог кредиторів призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими кредиторами, для звернення боржника до суду достатньо лише факту порушення щодо нього виконавчого провадження. Дотримання трьохмісячного строку в цьому випадку не вимагається.

Але в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою свідомого невиконання зобов'язань перед кредиторами у зв'язку з дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, що суттєво порушує права останніх.

Боржник не повинен доводити свою неплатоспроможність лише в єдиному випадку – при зверненні до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, який ліквідується власником). Тут має місце неоплатність, яку встановлює сам боржник в процесі ліквідації.

Однак, у даному випадку до заяви керівника боржника не додані документи в підтвердження його неплатоспроможності, як цього вимагає частина 3 статті 7 Закону про банкрутство (рішення суду про стягнення заборгованості з боржника, наказ на примусове виконання судового рішення, постанова про відкриття виконавчого провадження тощо). Такі документи повинні бути подані на момент звернення до суду з відповідною заявою, що керівником боржника не було надано. Натомість надані боржником документи в обґрунтування наявності у нього ознак неплатоспроможності не є виконавчими в розумінні ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, боржником, при зверненні до суду з заявою не надано суду доказів безспірності грошових вимог кредиторів до боржника.

За таких обставин, заява боржника подана за відсутності правових підстав, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість ініціювання справи про банкрутство.

Вищенаведене узгоджуються з висновками, що зроблені в Постанові Верховного суду України від 26.09.2011р. по справі №50/467-б.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Норми ст. 40 Закону про банкрутство містять перелік підстав припинення провадження у справи про банкрутство, але такий перелік не є вичерпним, оскільки в силу ст. 4-1 ГПК господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Отже, в якості підстав припинення провадження у справі, як вважає суд, можуть застосовуватися норми ст. 80 ГПК України. Згідно з п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що боржником не надано суду доказів наявності ознак його неплатоспроможності, що є достатніми підставами для порушення справи про банкрутство, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі за відсутністю предмета спору.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 43, п. 1-1 ч.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі № 5023/5667/12 про банкрутство ТОВ «Тара-Т», м. Харків.

2. Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2012р.

3. Дану ухвалу направити боржнику, Державному департаменту з питань банкрутства, державному реєстратору Харківської РДА, ДВС Харківського р-ну.

Суддя Міньковський С.В.