Постанова № 29253192, 07.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. Справа № 5015/3443/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: ОСОБА_4 - дов. від 02.01.13, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_5 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.12.12у справі№ 5015/3443/12за позовомПриватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов"доПриватного підприємця ОСОБА_5простягнення 68905,71 грн.

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_5 67455,60 грн. боргу, 369,58 грн. інфляційних втрат, 1080,53 грн. - 3% річних. Позивач вказував на несплату відповідачем повністю вартості отриманого за договором №33 від 12.01.10 товару та, при цьому, посилався на приписи статей 525, 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.10.12 (суддя Долінська О.) позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем вартості отриманих за спірним договором кондитерських виробів. При цьому суд керувався приписами статей 526, 530, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193 Господарського кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.12 (судді: Давид Л.Л., Данко Л.С., Юрченко Я.О.) перевірене рішення господарського суду змінено. Відмовлено у задоволенні позову про стягнення з відповідача 369,58 грн. інфляційних втрат з огляду на помилковість здійсненого позивачем розрахунку та наявність дефляції у періоді, за який вони були нараховані. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася Приватний підприємець ОСОБА_5, яка просить судові рішення у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу скерувати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник вважає, що судами порушені приписи пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, статей 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 43, 44, 2, 34, 36, 38, 56, 59, 64, 77, 104 Господарського процесуального кодексу України. Підприємець посилається на недоведеність факту поставки товару та відсутність у нього боргу перед позивачем. Крім того, підприємець вказує на необґрунтовану, на його думку, відмову суду у задоволенні клопотань про призначення почеркознавчої і технічної експертизи та про відкладення розгляду справи.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.01.10 між Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" - постачальником та Приватним підприємцем ОСОБА_5 - покупцем було укладено договір №33. За умовами цього договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець, в свою чергу, прийняти та своєчасно оплатити вартість товару (кондитерські вироби). Загальна кількість товару, одиниці виміру та його ціна визначаються сторонами у накладних. Вартість, асортимент та кількість товару узгоджується сторонами за накладними (пункти 1.3, 1.7 договору). Пунктом 1.8 договору сторони обумовили, що термін оплати товару становить 14 календарних днів з моменту замовлення покупцем товару, але у будь-якому разі не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки постачальником товару покупцю. Згідно з пунктом 2.1 договору товар вважається поставленим з моменту надходження його на склад покупця та прийняття покупцем за накладними чи іншими товарно-транспортними документами. У процесі розгляду спору господарські суди установили, і це підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов зазначеного договору позивач за видатковими накладними №Сув-000151 від 07.01.12 і №Сув-000251 від 11.01.12 поставив відповідачеві кондитерські вироби в асортименті на загальну суму 67455,60 грн. При цьому, як установили суди, зазначені видаткові накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками, тобто відповідають вимогам закону до них. Установили суди і те, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач спірний товар отримав, проте за нього не розрахувався, а відтак його борг складає 67455,60 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_5 67455,60 грн. боргу, 369,58 грн. інфляційних втрат, 1080,53 грн. - 3% річних. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Суди установили, що між сторонами у справі виникли правовідносини, котрі за своєю правовою природою є правовідносинами з поставки. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Разом з тим, згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому, статтею 1 названого Закону унормовано, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну № 88 від 24.05.95, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, установив, що позивач на виконання умов спірного договору відвантажив відповідачеві за видатковими накладними №Сув-000151 від 07.01.12 і №Сув-000251 від 11.01.12 кондитерські вироби на загальну суму 67455,60 грн. При цьому, судами була надана оцінка зазначеним видатковим накладним, котрі, як установили суди, підписані обома сторонами і скріплені їх печатками та складені у відповідності до вимог закону. Установили суди попередніх інстанцій і те, з підтвердженням матеріалами справи, що спірний товар відповідач прийняв, проте розрахунку за нього не здійснив. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статі 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до приписів частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи установлений господарськими судами факт несплати відповідачем вартості отриманих за договором від 12.01.10 кондитерських виробів, колегія суддів визнає підставним стягнення з відповідача боргу та річних. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Не може бути підставою для скасування постанови у справі довід скаржника про необґрунтовану, як він вважає, відмову суду у призначенні експертизи, оскільки, експертиза у відповідності до приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України призначається господарським судом у разі, коли виникає дійсна потреба у роз'ясненні питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань (в тому числі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування), чого судом не було установлено. Посилання підприємця на безпідставне, на його думку, відхилення апеляційним господарським судом клопотання про відкладення розгляду справи також визнаються неспроможними. Так, розглядаючи це клопотання, суд апеляційної інстанції врахував те, що згідно з ухвалою від 12.11.12 розгляд справи судом апеляційної інстанції вже відкладався, про що був обізнаний відповідач. Крім того, скаржник не навів поважних причин, котрі могли б бути підставою для відкладення розгляду справи вдруге, а посилався на неможливість участі у судовому засіданні. Проте, наведена причина судом була визнана неповажною, оскільки відповідач не був позбавлений права направити у судове засідання іншого представника. Решта доводів касаційної скарги спростовуються обставинами установленими судами та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статі 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

В частині відмови у стягненні інфляційних втрат судові акти скаржником не оскаржені, а тому касаційною інстанцією не переглядалися.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.12 у справі №5015/3443/12 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець