Постанова № 29252981, 05.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5015/3049/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. - головуючого, Данилової М.В., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 рокуу справі№ 5015/3049/12 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор"до- Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисмениця"; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс"простягнення 949067,50 грн.за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор"простягнення 104979,52 грн.за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідача- не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) - Співак О.Є., дов. від 24.12.2012р.

ВСТАНОВИВ:

23.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисмениця" 2000 грн. як з поручителя та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" 949067,50 грн. боргу за договорами поставки (в тому числі 927212,73 грн. основного боргу, 6508,16 грн. інфляційної складової боргу, 15340,58 грн. річних), посилаючись на порушення відповідачем обов'язку по сплаті грошових коштів та на положення статей 553, 554, 526, 625, 629,712 Цивільного кодексу України.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" вважаючи позов необґрунтованим, заявляв клопотання про витребування у позивача залізничних накладних, за яким здійснювалася доставка металобрухту,; зазначене клопотання судом відхилено.

20.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" подало зустрічний позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор" 104979,52 грн. штрафу відповідно до умов договору за поставку товару неналежної якості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.08.2012 року зустрічний позов прийнято до сумісного розгляду з первісним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор" відхилило зустрічний позов, вказавши, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження поставки металобрухту неналежної якості на виконання договору від 28.12.2010 року № 596/10-А, умовами якого передбачено застосування штрафних санкцій; натомість спірна поставка здійснена на виконання договору від 24.12.2010 № 411/10, що не передбачає застосування штрафу за наведене порушення; вимога про сплату штрафу заявлена поза законодавчо встановленими строками.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2012 року (суддя Деркач Ю.Б.) первісний позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисмениця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор" грошові кошти в сумі 2000 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор" грошові кошти в сумі 949061,47 грн., з яких 927212,73 грн. основного боргу, 6508,16 грн. інфляційної складової боргу, 15340,58 грн. річних, 18981,22 грн. судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 року (судді: Мельник Г.І. - головуючий, Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) рішення місцевого господарського суду змінено; пункт 3 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор" грошові кошти в сумі 949019,56 грн., з яких 927212,73 грн. основного боргу, 6508,16 грн. інфляційної складової боргу, 15298,67 грн. річних"; в решті рішення залишити без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі, передавши її на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судами норм процесуального права, оскільки всупереч статтям 34 та 38 Господарського процесуального кодексу України судові рішення не ґрунтуються на необхідних доказах, якими є залізничні накладні (квитанції), а клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" про їх витребування та про проведення судової експертизи для встановлення фактичної кількості поставленого металобрухту відхилені; висновки господарських судів за зустрічним позовом суперечать матеріалам та фактичним обставинам справи; судами залишено поза увагою, що не настав обумовлений договором строк оплати за поставлену продукцію; апеляційним судом застосовано скорочений строк позовної давності всупереч умовам договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Тисмениця" відзив на касаційну скаргу не надали, не скористалися правом на участь представників сторін у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що 28 грудня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Прометей" (в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" (додаткова угода № 1 від 21.02.2011 року)) укладено Договір поставки № 598/10-И (надалі Договір № 598); також 28 грудня 2010 року цими ж сторонами укладено Договір поставки № 596/10-А (надалі Договір № 596).

За умовами зазначених договорів Постачальник зобов'язався поставити Покупцю металобрухт, а Покупець зобов'язався прийняти металобрухт та оплатити його вартість (пункт 1.1 Договорів № 596 та № 598). Відповідно до пункту 2.1 Договорів № 596 та № 598 ціна, номенклатура та кількість металобрухту, що поставляється визначаються сторонами в специфікаціях до даних договорів.

Відповідно до пункту 6.1 Договорів № 596 та №598 оплата металобрухту здійснюється в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Порядок і строки оплати вартості металобрухту здійснюється сторонами у відповідності до специфікації, яка являється невід'ємною частиною цього Договору (пункт 6.2 Договорів поставки). Пунктом 7 Специфікацій до Договорів № 598 та № 596 від 28.12.2010 року визначено порядок і строки оплати вартості металобрухту, за яким в будь-якому випадку остаточний розрахунок проводиться до 30-го числа наступного місяця згідно з виписаними вантажоодержувачем актами приймання-передачі ф. № 69.

Судами на підставі наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних № 660 від 16.10.2011 року на суму 393 399,77 грн., № 662 від 20.10.2011 року на суму 161 460,41 грн., № 663 від 22.10.2011 року на суму 195 056,98 грн., № 665 від 30.10.2011 року на суму 249 632,05 грн., № 679 від 05.11.2011 року на суму 178 046,29 грн., актів приймання-передачі металобрухту від 31.10.2011 року та 30.11.2011 року встановлено, що на виконання умов Договору № 598 Постачальник за період з 16.10.2011 року по 05.11.2011 року поставив Покупцю металобрухт на загальну суму 1177 595,50 грн.; згідно з актом приймання-передачі металобрухту від 28.12.2010 року Постачальником за Договором № 596 в період з 01.10.2011 року по 08.10.2011 року поставлено Покупцю металобрухт на загальну суму 1 789 356,42 грн. Вказані первинні документи підписані уповноваженими представниками та скріплені відтисками печаток обох сторін. Натомість поставлений металобрухт Покупцем був оплачений частково, внаслідок чого у нього виникла перед Постачальником заборгованість в сумі 918373,93 грн. по Договору № 598, та 8838,80 грн. по Договору № 596.

З метою досудового врегулювання спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" 21.02.2012 року надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" вимогу № 12/02-12 від 20.02.2012 року щодо оплати у десятиденний термін заборгованості за поставлений металобрухт згідно з Договорами № 596 та № 598; вказана вимога була залишена Покупцем без відповіді та задоволення.

Докази, що підтверджують виконання відповідачем-2 за первісним позовом зобов'язань щодо оплати вартості поставленого йому металобрухту в повному обсязі згідно Договорів № 596 та № 598 і відновлення тим самим порушених майнових прав позивача за первісним позовом на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні, що встановлено судами.

Згідно з пунктом 7.3 Договорів № 598 та № 596 за прострочення оплати за поставлений металобрухт, Покупець зобов'язаний на вимогу Постачальника сплатити суму заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Скориставшись своїм правом, за невиконання умов Договору № 598 Постачальник нарахував покупцю 6428,61 грн. інфляційних втрат, 15172,04 грн. річних, а за невиконання умов Договору № 596 нарахував 79,55 грн. інфляційних втрат та 168,54 грн. річних.

Перевіряючи розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевим господарським судом помилково задоволено вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача-2 за первісним позовом 15172,04 грн. 3% річних за невиконання Договору № 598 та 168,54 грн. за невиконання умов Договору № 596, оскільки невірно визначено період нарахування 3% річних, здійснивши перерахунок суд дійшов до висновку, що з відповідача-2 за первісним позовом підлягає стягненню 15130,59 грн. - 3% річних за невиконання умов Договору № 598 та 168,08 грн. - 3% річних за невиконання умов Договору № 596; загальний розмір заборгованості відповідача-2 перед позивачем за первісним позовом становить 949 019,56 грн., з яких 927212,73 грн. основний борг, 6508,16 грн. - інфляційні втрати та 15 298,67 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України та статтею 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до положень статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій вірно враховано та взято до уваги, що саме наявні двосторонні акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей є первинними, а відтак, належними та достовірними документами, що підтверджують здійснену постачальником та покупцем в межах правовідносин за договором поставки господарську операцію. Залізничні накладні, на витребуванні яких наполягало Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", стосуються правовідносин з переміщення поставлених товарно-матеріальних цінностей за договором перевезення залізничним транспортом; при цьому, заявляючи клопотання про витребування зазначених залізничних накладних, про призначення судової експертизи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" не навело будь-яких обставин щодо повної чи часткової недостовірності даних актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, недоліків оформлення, що впливають на їх доказову силу, тощо.

Відтак суди вірно відхилили зазначені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" з мотивів невідповідності їх приписам статей 38 та 41 Господарського процесуального кодексу України, а порушення

Поряд з цим судами визначено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки № 598/10-И від 28 грудня 2010 року, 20 вересня 2011 року між ТОВ "Шольц Утилізатор АГ" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисмениця" (відповідач-1, Поручитель) укладено Договір поруки № 598/10-И/П (надалі Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" (Боржник), що виникають за Договором поставки № 598/10-И від 28 грудня 2010 року, укладеним між Кредитором та Боржником, в межах обсягу, визначеного цим договором (пункт 1.2 Договору поруки). Умовами Договору поруки, а саме пунктами 2.2 та пунктами 2.3, встановлено, що Поручитель забезпечує виконання зобов'язання Боржником згідно з Основним договором в сумі, що дорівнює 2 000,00 гривень, а також у цій сумі відповідає за виконання зобов'язання Боржником перед Кредитором.

Керуючись статтями 553 та 554 Цивільного кодексу України, за якими за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів оплати заборгованості позивачу за первісним позовом за поставлений товар згідно з Договором поставки № 598/10-И від 28 грудня 2010 року в розмірі 918 373,93 грн., з врахуванням умов Договору поруки та вимог цивільного законодавства, що застосовується до даного виду правовідносин, суди задовольнили позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисмениця" 2000,00грн.; касаційна скарга не містить доводів та підстав оскарження судових рішень у зазначеній частині.

Відтак в частині оскарження судових рішень за первісним позовом доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених судами обставин справи; посилання на порушення норм процесуального права, принципів рівності та змагальності сторін спростовуються матеріалами справи та змістом судових рішень; підстав для скасування судових рішень в цій частині з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Разом з тим, розглядаючи зустрічний позов, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що за пунктом 4.6.3 Договору № 596/10-А від 28 грудня 2010 року, у випадку поставки металобрухту, забороненого до постачання згідно з пунктом 4.2 Договору, постачальник зобов'язаний протягом 5 банківських днів з дня пред'явлення вимоги покупцем сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від вартості металобрухту, що заявлений у товаросупровідних документах. Документом, що підтверджує факт поставки металобрухту, що заборонений п. 4.2 Договору служить акт комісійного приймання з якості підписаний представниками Вантажоодержувача та Покупця.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суди виходили з такого:

- в матеріалах справи відсутні, а позивачем за зустрічним позовом не подані докази, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" поставив металобрухт неналежної якості саме за Договором № 596/10-А від 28 грудня 2010 року, а акти комісійного приймання металобрухту з якості, не містять посилання на Договір № 596/10-А, а тому не підтверджують неналежну якість поставленого металобрухту;

- вимога про оплату штрафних санкцій здана позивачем за зустрічним позовом на поштове відділення 03.08.2012 року (більше ніж через рік), тобто з пропуском строків, визначених спеціальним законом, а застосування пункту 7.9 Договору 596/10-А, який встановлює строк позовної давності тривалістю у три роки є неможливим у даному випадку, оскільки зі змісту вказаного пункту Договору № 596 вбачається, що він застосовується лише до санкцій визначених розділом 7 "Санкції та рекламації", а штрафна санкція за неякісний товар визначається розділом 4 "Якість та кількість. Умови приймання передачі металобрухту";

- з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" № 2899/1 від 20.06.2011 року вбачається, що за два повернуті вагони (№ 65299240, № 65385684) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц Утилізатор АГ" було проведено утримання (вирахувано з майбутніх платежів) суму в розмірі 19536,00 грн., а нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" штрафні санкції є неспіврозмірними із збитками кредитора, оскільки на момент розгляду спору місцевим господарським судом у позивача за зустрічним позовом відсутні збитки за поставлений відповідачем за зустрічним позовом неякісний товар, тоді як сам позивач за зустрічним позовом не виконує належним чином умови Договорів № 596 та № 598, чим завдає прямих матеріальних збитків на значну суму.

Проте слід зазначити, що вказаних висновків господарські суди попередніх інстанцій дійшли всупереч встановленим ними же обставин справи та з порушенням правил розподілу доказування між сторонами. Так, самими судами достовірно встановлено чинність з 28.12.2010 року (тобто, і на час складання актів комісійного приймання металобрухту з якості) договору поставки № 596/10-А, що містить істотні умови щодо предмету поставки, порядку відвантаження товару, вантажоодержувача, при цьому судами у судових рішеннях не наведено жодних обставин, з яких спірна поставка не охоплюється дією даного договору; постачальник металобрухту не навів та не довів існування між сторонами інших, крім зазначеного договору, правовідносин щодо поставки відповідного виду товару у обумовлений спосіб та на адресу конкретного вантажоодержувача, а також не заперечував утримання з нього платежів за поставку продукції неналежної якості у вагонах № 65299240, № 65385684 (що також встановлено самими ж судами). Обмежившись вказівкою на відсутність у тексті актів комісійного приймання металобрухту з якості зазначення на договір поставки № 596/10-А, суди не дослідили зміст вказаних актів, зокрема, в частині номерів вагонів, у яких надійшов неякісний вантаж, особи вантажовідправника, не спростували інші додані до зустрічного позову докази, що ідентифікують спірну поставку.

Відтак попередні судові інстанції по суті не розглянули зустрічні позовні вимоги.

Судами неправильно застосовано положення частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, що передбачають можливість за наведених у них умов зменшити суму належних до сплати штрафних санкцій, а не відмовити у їх стягненні в цілому, при цьому суди залишили поза увагою, що частина 1 статті 232 Господарського кодексу України регулює порядок відшкодування збитків (обмежуючи їх стягнення частиною, непокритою цими санкціями), а вимог про стягнення збитків зустрічна позовна заява не містить.

Посилання апеляційного суду на поширення дії пункту 7.9 Договору 596/10-А лише до санкцій, визначених розділом 7 "Санкції та рекламації", не ґрунтується на дослідженні тексту та, відповідно, змісту, ні даного пункту, ні в цілому розділу 7 "Санкції та рекламації" (обсягу його застосування щодо інших наявних умов); при цьому місцевий господарський суд зазначене положення договору взагалі залишив поза увагою, не надавши оцінки відповідним доводам Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс". Водночас судами не враховано, що відмова у захисті порушеного права за позовною давністю застосовується у випадках встановлення судами наявності самого порушеного права, що в іншому випадку (без пропуску строку) підлягало б захисту.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу з частині зустрічних позовних вимог, не розглянули відповідно до вимог статей 34, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі в цій частині всі обставини справи в їх сукупності, не дослідили наявні у матеріалах справи докази, порушили норми процесуального права та невірно застосували норми матеріального та права.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору в зазначеній частині.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення у даній справі належить скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктами 1 та 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2012 року у справі № 5015/3049/12 Господарського суду Львівської області та рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В решті постанову залишити без змін.

Головуючий Н. Волковицька

Судді М. Данилова

Л. Рогач