Постанова № 29252917, 05.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5004/310/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Воліка І.М., Коваленко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішеннявід 31.05.2012господарського суду Волинської області та на постанову від 23.10.2012Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 5004/310/12господарського суду Волинської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Волинського центрального відділення Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 61 252,09 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаТертичний Ю.В. (дов. від 08.11.2012 № 696/03);відповідачане з'явились;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 05.02.2013 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Коваленко С.С.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Волинського центрального відділення Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк" (надалі - ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Волинського центрального відділення Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк") звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4) про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами по Кредитному договору № 27/07 від 07.12.2007 у сумі 61252,09 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.05.2012 у справі №5004/310/12 (суддя Костюк С.В.) (з урахуванням ухвали суду від 14.06.2012 про виправлення описки в даті рішення), у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 (колегія суддів: Гулова А.Г. - головуючий, судді - Маціщук А.В., Петухов М.Г.), апеляційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Волинського центрального відділення Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк" - задоволено; рішення господарського суду Волинської області від 31.05.2012 у справі № 5004/310/12 скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено; стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" 61 252,09 грн. боргу, 1609,50 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позову, 804,75 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач - ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2012, а рішення господарського Волинської області від 31.05.2012 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального, що призвело до неправильної юридичної оцінки правовідносин сторін та є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Відповідач у судове засідання касаційної інстанції не з'явився про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, і його неявка не перешкоджає розгляду ксаційної скарги по суті без його участі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами встановлено, що 07.12.2007 між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" в особі Волинської філії (Банк) та ФОП ОСОБА_4 (Позичальник) укладений Кредитний договір № 27/07, за умовами якого Банк надає Позичальнику грошові кошти - кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 500000,00 грн., у термін користування кредитом до 05.12.2008, з процентною ставкою за користування кредитом 17 % річних (п. п. 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3.)

Доватковою угодою № 1 від 21.02.2008 сторонами внесено зміни до пункту 2.6 Кредитного договору № 27/07 та погоджено, що "проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 365/366 днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту".

Додатковою угодою № 2 від 26.06.2008 сторонами внесено зміни до п. 1.1.3 Кредитного договору № 27/07, а саме - збільшено процентну ставку за користування кредитом до 22 % річних.

29.10.2008 сторонами укладено Додаткову угоду № 3 Кредитного договору № 27/07, якою збільшено процентну ставку за користуванням кредитом до 26 % річних. Також, Додатковою угодою № 3 від 05.12.2008 сторонами внесено зміни до Кредитного договору № 27/07 від 07.12.2007 та погоджено, що термін користування кредитом продовжено до 05.05.2009; процентна ставка за користування кредитом становить 28 % річних; зобов'язано Позичальника здійснювати повернення кредиту щомісячно рівними частинами по 100000,00 грн. починаючи з грудня 2008 року; при цьому за пролонгацію договору встановлена комісія у розмірі 500,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником своїх зобов'язань по Кредитному договору № 27/07 від 07.12.2007, приватним нотаріусом ОСОБА_6 04.06.2009 вчинено виконавчий напис, відповідно до якого звернуто стягнення на заставне майно приватного підприємця ОСОБА_4, що заставлене на підставі Договору застави № 3175 від 07.12.2007, для задоволення вимоги Банку в розмірі 557792,30 грн., в тому числі: основний борг 500000,00грн., несплачені відсотки 24527,40 грн., пеня - 32264,90 грн., за вчинення виконавчого напису - 1000,00 грн.

На стадії здійснення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих написів № 1094 та № 1095 від 04.06.2009, між кредитором - ПАТ "Брокбізнесбанк" та боржником - ФОП ОСОБА_4 укладена мирова угода від 16.11.2010, яка затверджена ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 25.02.2011 у справі № 6-1/11.

Відповідно до умов затвердженої судом мирової угоди сторони підтвердили, що за боржником - ФОП ОСОБА_4 рахується заборгованість за Кредитним договором № 27/07 від 07.12.2007, перед стягувачем - ПАТ "Брокбізнесбанк", у сумі 643315,17 грн., в тому числі 500000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 108350,27 грн. - відсотки, 32264,90 грн. - пеня, 2700,00 грн. - витрат за вчинення виконавчого напису; боржник зобов'язався погашати дану заборгованість шляхом проведення періодичних перерахувань коштів у строки та у розмірах визначених графіком з остаточним погашення заборгованості до 31.10.2011 включно (п. 2); у разі своєчасного виконання боржником зобов'язань по даній угоді стягувач зобов'язується не нараховувати відсотків по Кредитному договору №27/07 від 07.12.2007 (п. 3); у разі невиконання умов мирової угоди боржником, стягуавч у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" вправі звернутися до державної виконавчої служби протягом 3 років з моменту затвердження мирової угоди судоми з примусовим виконання ухвали Іваничівського районнго суду Волинської області (п. 4).

Звертаючись з позовом про стягнення 28 % річних з 01.06.2011 по 29.02.2012 у сумі 61252,09 грн. по Кредитному договору № 27/3 від 07.12.2007 та Додатковій угоді № 3 від 05.12.2008, позивач посилається на те, що в порушення укладеної між сторонами мирової угоди відповідач порушив графік погашення заборгованості, оскільки з червня 2011 року боржник почав сплачувати заборгованість не у повному обсязі, а тому стягувачем з цього часу нараховані відсотки за користування кредитом, які підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. ст. 509, 526, 527, частина 1 ст. 530, ст. 1054 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог виходив з того, що пред'явлення вимог про стягнення заборгованості по відсотках на підставі Кредитного договору № 27/3 від 07.12.2007 та Додаткової угоди № 3 від 05.12.2008 є безпідставним, оскільки спір щодо неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору було припинено сторонами самостійно шляхом укладення мирової угоди, в якій визначено графік та порядок повернення основної суми кредиту, відсотків нарахованих на суму заборгованості, пені та інших витрат стягувача, а також погоджено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" у разі несвоєчасного виконання боржником її умов. Також, місцевим господарським судом зауважено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами нарахування процентів на тіло кредиту, оскільки з наданого розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані на всю суму заборговавності з урахуванням раніше нарахованих відсотків, пені та інших витрат стягувача, що є порушенням норм матеріального права.

Апеляційний господарський суд, не погодився з такими висновками суду першої інстанції посилаючись на те, що мирова угода укладена між стягувачем і боржником стосується порядку та способу виконання виконавчого документа, яким, згідно ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", є виконавчий напис нотаріуса, і за умовами цієї мирової угоди сторони припинили не правовідносини сторін, які виникли на підставі Кредитного договору № 27/07, а тільки нарахування процентів за користування кредитними коштами за цим договором, і то, лише за умови своєчасного виконання боржником (відповідачем у даній справі) своїх зобов'язань по сплаті заборгованості у розмірі 643315,17 грн. у визначені мировою угодою строки та розмірах. Отже, затвердження мирової угоди укладеної на стадії виконавчого провадження, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору.

При цьому, встановивши факт несвоєчасного та не у повному обсязі викоання зобов'язань по мировій угоді та враховуючи приписи ст. ст. 509, 525, 527, 612, 1054, 10561 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що проценти у розмірі 61252,09 грн. за користування кредитними коштами в період з 01.06.2011 по 29.02.2012 нараховано відповідно до умов Кредитного договору №27/07 від 07.12.2007 по відсотковій ставці 28 % з урахуванням Додаткової угоди б/н від 05.12.2008) на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, у вказаному вище періоді, з урахуванням проведених відповідачем платежів на погашення кредиту, а тому судом скасовано рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Згідно часчтини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах. При цьому сама мирова угода не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини. Якщо мирова угода не виконується сторонами добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акту за умови відповідності її змісту вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, звернувшись до суду з вимогою про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження сторони припинили правовідносини, які існували між ними на підставі кредитного договору та встановили інші зобов'язання сторін, що погоджені умовами мирової угоди.

Таким чином, місцевий господарський суд надавши вірну правову оцінку правовідносинам сторін дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача процентів у сумі 61252,09 грн. за користування кредитними коштами.

З даними висновками місцевого суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задовольнити, і на підставі пункту шостого частини 1 ст. 1119 ГПК України, скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2012, і залишити в силі рішення господарського суду Волинської області від 31.05.2012.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємець ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 у справі № 5004/310/12 скасувати, а рішення господарського суду Волинської області від 31.05.2012 у справі № 5004/310/12 залишити в силі.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.С. Коваленко