Постанова № 29251738, 04.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 р. Справа № 2а/0470/14604/12 м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В. за участю: представника позивача представника відповідача Горбатюка С.С. Самсоненка Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «АВІАС-2000» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ фірма «АВІАС-2000» 06 грудня 2012 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому просило визнати недійсними (нечинними) податкове повідомлення-рішення № 0000882305 від 15.06.2012, податкову вимогу № 1801 від 23.11.2012 та скасувати їх.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що висновок відповідача про те, що в наслідок помилки при формуванні сум за рахунок яких формується податковий кредит (ПДВ товару виробничих факторів), у позивача могли виникнути зобов'язання до бюджету, оскільки відповідно до норм п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України в цьому випадку, не виникає зобов'язань до бюджету, а тільки збільшується сума яку ТОВ фірма «АВІАС-2000» залишає в своєму розпорядженні акумулюючи її на спеціальному рахунку (Постанова КМ України № 11 від 12.01.2011) та використовує для виробничих цілей. Стаття 209 Податкового кодексу України є спеціальною по відношенню до суб'єктів спеціального режиму оподаткування по податку на додатну вартість, до яких відноситься ТОВ фірма «АВІАС-2000», та визначає напрямок, порядок використання сум ПДВ нарахованих на вартість поставлених сільськогосподарських товарів.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав, посилаючи на обставини, які викладені у позовній заяві. Додатково в ході судового розгляду справи надав пояснення, що п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України застосовується у випадках, коли сума грошей (що умовно призначались для сплати до бюджету) використалась не за призначенням. Проте таке використання не за призначенням у позивача відсутнє. В Акті перевірки від 14.06.2012 взагалі не згадується про якусь суму, яку позивач використав не за призначенням. Представник позивача визнав, що внаслідок помилки сума, яка б мала акумулюватися на спеціальному рахунку, взагалі була зменшена. Та пояснив, що неможливо не цільове використання того, що взагалі було відсутнє, а також від зміни суми податкового кредиту не збільшується сума податкового зобов'язання по ПДВ, а тільки збільшується чи зменшується сума, яка акумулюється на спеціальному рахунку, та використовується позивачем на виробничі витрати. Також представник позивача в судовому засіданні визнав те, що податкові декларації від ТОВ «Орбаста» дійсно не відповідали вимогам закону.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 36752,95 грн., оскільки в декларації з ПДВ від 19.04.2012 № 9020064991 за березень 2012 року включена сума по податковим накладним ТОВ «Орбаста», які не зареєстровані постачальником у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження ТОВ фірмою «АВІАС-2000» податкового зобов'язання в декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 36752,95 грн. У зв'язку з чим до підприємства були застосовані штрафні санкції на підставі п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ фірма «АВІАС-2000» (код ЄДРПОУ 24994073) зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2009 року, що підтверджується копією Свідоцтва № 100169224 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість Форми № 2-РС НБ № 039951 /а.с. 10/.

На підставі довідки № 32-065/10/04-065, виданої Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, згідно з наказом про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірма «АВІАС-2000» від 12.06.2012 за № 372, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1 та п. 79.2 ст. 79 і відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, державним податковим інспектором зустрічних перевірок управління податкового контролю Подільським І.В., проведено документальну позапланову, невиїзну перевірку ТОВ фірми «АВІАС-2000» (код ЄДРПОУ 24994073) з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських відносин із ТОВ «Орбаста» (код ЄДРПОУ 34314582) їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2012 року згідно податкових накладних: від 21.03.2012 за № 191; від 22.03.2012 № 192 та від 27.03.2012 № 193.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1013/229/24994073 від 14 червня 2012 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірма «АВІАС-2000», код ЄДРПОУ 24994073, з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських відносин із ТОВ «Орбаста» (код ЄДРПОУ 36575038) їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2012 року згідно податкових накладних: від 21.03.2012 за № 191; від 22.03.2012 № 192 та від 27.03.2012 № 193» /а.с. 11-20/.

У висновках даного акту встановлено, що в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), ТОВ фірма «АВІАС-2000» у березні 2012 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 36752,95 грн. в декларації з ПДВ від 19.04.2012 № 9020064991 за березень 2012 року по податковим накладним, не зареєстрованим постачальником ТОВ «Орбаста» у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження податкового зобов'язання в декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року у сумі 36752,95 грн.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, на підставі акту перевірки №1013/229/24994073 від 14.06.2012, винесено податкове повідомлення-рішення №0000882305 від 15 червня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ фірми «АВІАС-2000» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем + 36753,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9188,25 грн. /а.с. 8/.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 23 листопада 2013 року було винесено відносно ТОВ фірми «АВІАС-2000» податкову вимогу форми Ю № 1801 на загальну суму 37508,71 грн. /а.с. 9/.

Судом встановлено, що відповідно до листа ТОВ фірми «АВІАС-2000» до начальника Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби за вих. № 41 від 07 червня 2012 року, податкові накладні № 191 від 21.03.2012, № 192 від 22.03.2012, № 193 від 27.03.2012 від продавця ТОВ «Орбаста» покупцем ТОВ «АВІАС-2000» в березні проведені по податковому кредиту помилково, так як не зареєстровані в єдиному реєстрі тому, що вони всі перевищують ПДВ більше 10000,00 грн. /а.с. 43/.

Згідно з пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ТОВ фірма «АВІАС-2000» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 36752,95 грн., оскільки в декларації з ПДВ від 19.04.2012 № 9020064991 за березень 2012 року включена сума по податковим накладним ТОВ «Орбаста» від 21.03.2012 за № 191; від 22.03.2012 № 192 та від 27.03.2012 № 193, які не зареєстровані постачальником у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Суд вважає, що особливий режим оподаткування сільськогосподарських підприємств, встановлений ст. 209 Податкового Кодексу України, є податковою пільгою, з огляду на таке.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), та може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України.

Контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють органи державної податкової служби (п. 5 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках).

Зокрема, відповідно до п. 30.8 ст. 30 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету.

Наведене означає, що законодавець тільки виключно сільськогосподарським товаровиробникам надає таку пільгу, і саме цим платникам податку надається таке право на застосування спеціального режиму.

Пунктом 123.2 статті 123 Податкового Кодексу України визначено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів(обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Суд приходить до висновку про те, що цей пункт не містить ознак окремого правопорушення, а лише визначає додаткові наслідки у випадках, коли порушення, зазначені у пункті 123.1, вчинені платником податку, який користується податковою пільгою, та використав суми, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

Наявність умов, що зазначені у п. 123.2 ст. 123 Податкового Кодексу України, є підставою для стягнення суми відповідного податку, а не штрафу.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000882305 від 15 червня 2012 року та податкова вимога форми Ю № 1801 від 23 листопада 2012 року - прийняті на підставі та в межах норм чинного законодавства, у зв'язку не підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати у разі відмови у задоволенні позову відносяться за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАС-2000» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 лютого 2013 року.

Суддя Д.О. Власенко