Постанова № 29250716, 31.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року 13:05 Справа № 0870/10656/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат», м. Бердянськ

до відповідача: Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, м. Бердянськ

про: визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

від позивача: Воловик Д.І. - директор, виписка з ЄДР №000483 від 08.04.2008

від відповідача: Бурашнікова О.С., довіреність № 19973/10/10 від 27.12.2012

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карат» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби № 0000852211 від 24.10.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з платежу «Земельний податок з юридичних осіб» на суму 578 617,09 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 462 893,67 грн., за штрафними санкціями -115 723,42 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що товариство здійснює згідно ст. 85.11.3 КВЕД «Діяльність санаторно-курортних закладів», зокрема, діяльність дитячих оздоровчих центрів. Вказує, що в період з 2010-2011 роки в ДОЦ «Іскра» відпочивали діти-сиріти з інтернатів Дніпропетровської області, а тому доводи про те, що земельна ділянка використовувалась не за призначенням є безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що висновок перевіряючих відносно того, що ТОВ «Карат» здійснювалась діяльність виключно із здавання в оренду майна є некоректним та вважає суб'єктивним судженням, яке не підтверджене належними доказами. Також зазначає, що при розрахунку земельного податку перевіряючим також було допущено невірне застосування вимог ст. 284.3 ст. 284 ПК України, оскільки була врахована вся прибудинкова територія, а не лише та частина, яка припадає на передані в користування приміщення, період нарахування податку був визначений за весь рік, не дивлячись на передачу в користування лише на протязі літнього часу та невірно застосований коефіцієнт.

В судових засіданнях представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 28.11.2012 вих. № 17521/10/10 посилається на те, що інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Карат» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині плати за землю за період з 01.01.2010 по 31.07.2012 по земельній ділянці площею 4,0650 га, розташованій по вул. Малигіна, 3 м. Бердянськ. Вказує, що первинні документи, надані під час проведення перевірки за 2010-2012 роки, свідчать про здійснення підприємством діяльності виключно щодо здавання в оренду майна для організації послуг відпочинку осіб. Вказує, що перевіркою фактів встановлено, що земельну ділянку було використано ТОВ «Карат» шляхом надання в оренду суб'єктам господарювання будівель, розташованих на цій земельній ділянці, тобто з комерційною метою, а не безпосередньо для діяльності, з якою статті 47 та 48 ЗК України пов'язують визначення земель цього призначення (а саме безпосередня діяльність по розміщенню та обслуговуванню оздоровчого комплексу). Вказує, що факт використання орендарями орендованих приміщень у межах цільового призначення спірної земельної ділянки не змінює функціонального використання цієї ділянки позивачем (здавання в оренду), яке є визначальним для обчислення та сплати податку ТОВ «Карат». На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представники відповідача підтримали заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 31.01.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, згідно наказу Бердянської ОДПІ Запорізької області № 796 від 18.09.2012 проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині плати за землю за період з 01.01.2010 по 31.07.2012 по земельній ділянці площею 4,0650га, розташованій за адресою: м. Бердянськ, вул. Малигіна, 3, про що складено акт від 09.10.2012 № 078/22-14/22160744.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Карат» розділу 7 наказу № 548 від 23.07.2010, п. 1.4 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого Наказом № 18/15/21/11 від 27.01.2006 та підпункту 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 ПК України, що призвело до заниження бази оподаткування з земельного податку та відповідно до заниження податкових зобов'язань земельного податку ТОВ «Карат» на загальну суму 462 893,67 грн., в т.ч. по періодам: 2010 рік - 179 184,65 грн., 2011 рік - 179 184,65 грн., 2012 рік - починаючи з 01.01.2012 по 31.07.2012 -104 524,37 грн.

24.10.2012, на підставі акту перевірки від 09.10.2012 № 078/22-14/22160744, Бердянською ОДПІ Запорізької області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000852211, яким ТОВ «Карат» збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на загальну суму 578 617,09 грн., в т.ч. 462 893,67 грн. за основним платежем та 115 723,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 24.10.2012 № 0000852211, ТОВ «Карат» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

ТОВ «Карат» зареєстровано 14.04.1995 виконавчим комітетом Запорізької міської ради, місцезнаходження якого згідно свідоцтва про державну реєстрацію: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Малігина, буд. 3 Фінансово-господарську діяльність товариство здійснює згідно ст. 85.11.3 КВЕД «Діяльність санаторно-курортних закладів».

ТОВ «Карат» є власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Малигіна, 3, що підтверджується свідоцтвом про право власності № 552 від 20.09.2001 і здійснює діяльність по організації оздоровлення дітей на базі оздоровчого табору «Іскра», який внесено до переліку дитячих оздоровчих центрів України (довідка про внесення до Державного реєстру № 13 3/1546 від 03.03.2011).

Рішенням Бердянської міської ради від 23.10.2001 № 618 ТОВ «Карат» надана земельна ділянка по вул. Малигіна, 3 площею 4,0650 га. для розміщення та обслуговування оздоровчого комплексу «Іскра».

Відповідно до ст. 2 Закону України від 03.07.1992 № № 2535-ХІІ «Про плату за землю» (чинний у 2010 році), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до п. 3 ст. 12 Закону, від земельного податку звільняються: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, які засновані

громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Останнім абзацом вказаної норми передбачено, що якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування

(оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на

загальних підставах.

Аналогічні положення містяться і в Податковому кодексі України.

Так, відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з п. 270.1 ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підпунктами 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. п. 282.1.4 п. 281.1 ст. 281 ПК України, від сплати податку звільняються: дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій.

Представники сторін не заперечували проти того, що товариство на підставі, спочатку положень ст. 12 ЗУ «Про плату за землю», а згодом і положень п. п. 282.1.4 п.282.1 ст. 282 ПК України мало пільгу щодо сплати земельного податку. У зв'язку із чим, позивачем до податкового органу подавались податкові розрахунки земельного податку на 2010-2011 роки, податкова декларація з плати за землю на 2012 рік із додатком «Звіт про пільги на земельний податок» і «Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок».

Проте, під час проведення перевірки податковий орган дійшов висновку, що товариство неправомірно користувалось пільгами щодо сплати земельного податку, виходячи з наступного.

Як під час перевірки, так і судом під час розгляду справи по суті досліджені надані договори позивача з контрагентами, зокрема:

1) 10.06.2010 між ТОВ «Карат» (замовник) та ПП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір № 1, відповідно до умов якого замовник надає виконавцю нежитлове приміщення їдальні на території піонерського табору «Іскра», що знаходиться за адресою: м. Бердянськ, вул. Малігина, 3 для використання з метою, визначеною Статутом чи іншим реєстраційним документом замовника на період розміщення дітей за путівками. Пунктом 2.1 договору замовник надає виконавцю приміщення, технічний стан та інженерне устаткування що відповідає санітарним нормам. Розділом 3 вказаного договору визначено, що виконавець зобов'язується забезпечити 5-разове харчування дітям, що знаходяться на відпочинку в ДОЦ «Іскра» із розрахунку 50 грн. на 1 чоловіка. Актами №№1-3 від 30.06.2010, від 31.07.2010 та від 24.08.2010 сторони підтвердили факт надання послуг з організації харчування дітей в ДОТ «Іскра» (копії договору та актів виконаних робіт долучені до справи).

2) 10.06.2010 між ТОВ «Карат» (замовник) та ПП ОСОБА_4 (виконавець) уклали договір № 2 про надання педагогічних послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, визначені в п. 1.2 вказаного договору, а замовник зобов'язується оплатити вказані послуги. Згідно п. 1.2 договору виконавець зобов'язується надати наступні послуги: забезпечує приймання та розміщення дітей в ДОЦ «Іскра»; забезпечує організованим відпочинком дітей; несе відповідальність за життя та здоров'я дітей тощо. Пунктом 3.3. договору визначено, що замовник має оплатити за ціною, визначеною в п. 3 вказаного договору на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Актами №№1-3 від 30.06.2010, від 31.07.2010 та від 24.08.2010 сторони підтвердили факт надання педагогічних послуг в ДОТ «Іскра» (копії договору та актів виконаних робіт долучені до справи).

3) 04.06.2010 між ТОВ «Карат» (замовник) та ПП ОСОБА_5 укладено договір № 3 про надання робіт (послуг) із надання інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт пов'язаних із наданням інформаційно-консультаційних послуг клієнтам ТОВ «Карат». Зміст, обсяг і терміни робіт (послуг) визначаються технічним завданням (додаток № 1), що складає невід'ємну частину даного договору. Згідно технічного завдання, доданого до договору, виконавець мав надавати інформаційно-консультаційні послуги з питань сучасного Інтернету. Актами №№3/1-3/3 від 01.07.2010, від 02.08.2010 та від 01.09.2010 сторони підтвердили факт надання інформаційно-консультаційних послуг у вигляді лекцій з наведених питань діяльності Інтернету (копії договору та актів виконаних робіт долучені до справи).

4) 22.07.2011 між ТОВ «Карат» (замовник) та ПП ОСОБА_6 (виконавець) укладено договір, відповідно до умов якого замовник надає виконавцю нежитлове приміщення їдальні на території ДОЦ «Іскра», що знаходиться за адресою м. Бердянськ, вул. Малігина, 3 для використання з метою, визначеною Статутом чи іншим реєстраційним документом замовника на період розміщення дітей за путівками. Пунктом 2.1 договору замовник надає виконавцю приміщення, технічний стан та інженерне устаткування що відповідає санітарним нормам. Розділом 3 вказаного договору визначено, що виконавець зобов'язується забезпечити 5-разове харчування дітям, що знаходяться на відпочинку в ДОЦ «Іскра» згідно калькуляції. Актами №№1-2 від 31.07.2011 та від 31.08.2011 сторони підтвердили факт надання послуг з організації харчування дітей в ДОТ «Іскра» (копії договору та актів виконаних робіт долучені до справи).

5) 15.07.2011 між ТОВ «Карат» (замовник) та ПП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір № 1, відповідно до умов якого замовник надає виконавцю нежитлове приміщення їдальні на території ДОЦ «Іскра», що знаходиться за адресою м. Бердянськ, вул.. Малигіна, 3 для використання з метою, визначеною Статутом чи іншим реєстраційним документом замовника на період розміщення дітей за путівками. Актами №№1-2 від 26.06.2011 та від 31.07.2011 сторони підтвердили факт надання послуг з організації харчування дітей в ДОТ «Іскра» (копії договору та актів виконаних робіт долучені до справи).

6) 15.06.2011 між ТОВ «Карат» (замовник) та ПП ОСОБА_7 (виконавець) укладено договір № 2, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, визначені в п. 1.2 вказаного договору, а замовник зобов'язується оплатити вказані послуги. Виконавець, зокрема, мав надавати такі послуги: забезпечення приймання та розміщення дітей в ДОЦ «Іскра», забезпечувати організаційним відпочинком відпочиваючих дітей тощо. Актами №№1-2 від 31.07.2011 та від 31.08.2011 сторони підтвердили факт надання послуг в ДОТ «Іскра» (копії договору та актів виконаних робіт долучені до справи).

Податковий орган, надаючи правову оцінку вищевказаним договорам в акті перевірки приходить до висновку, що фактично ТОВ «Карат» здійснювало діяльність виключно щодо здавання в оренду майна для організації послуг по відпочинку осіб, оскільки самостійно такою організацію та наданням послуг не займалось.

Однак, суд вважає такі висновки безпідставними частини виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Аналізуючи зміст та умови укладених вище договорів між ТОВ «Карат» та ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5 і ПП ОСОБА_7 суд приходить до висновку, що вказані договори є договорами про надання послуг, зокрема, педагогічних, інформаційно-консультативних тощо.

В даних договорах сторонами чітко визначено предмет - надання послуг (педагогічних, інформаційно-консультативних тощо), порядок їх надання та розрахунки за надані послуги. Факт надання послуг підтверджується укладеними сторонами атками приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Таким чином, підстави вважати вказані правочини договорами оренди відсутні будь-які правові підстави.

Що стосується договорів, укладених ТОВ «Карат» з ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_6 суд зазначає наступне.

У вказаних договорах безпосередньо в розділі «Предмет договору» міститься положення про те, що замовник надає виконавцю нежитлове приміщення їдальні на території дитячого оздоровчого табору «Іскра». В той же час, в обов'язки виконавця входить забезпечення 5-разового харчування дітей, що перебувають на відпочинку в ДОТ «Іскра», згідно калькуляції. Пунктами 4.1 договорів визначено, що замовник проводить оплату грошовими коштами на розрахунковий рахунок виконавця згідно наданих списків. Статтею 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає

посилання на ці умови.

Частинами 3 та 4 ст. 213 ЦК України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також

загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст

встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового

договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Тобто, якщо тлумачити зміст укладених між ТОВ «Карат» та ПП ОСОБА_3 і ПП ОСОБА_6 договорів, а також аналізуючи зміст актів приймання-виконаних робіт суд приходить до висновку що вони є договорами про надання послуг.

В пояснювальній записці представник ТОВ «Карат» Харченко О.М. від 02.10.2012 також підтверджує, що приватними підприємцями у спірний період часу надавались медичні, педагогічні та інші послуги в приміщеннях ДОТ «Іскра», що не суперечить умовам договорів з надання послуг.

Посилання податкового органу, що насправді ці договори є удаваними, суд до уваги не приймає, оскільки судом не встановлено наявності в діях осіб іншого правочину, який би вони намагались приховати, в тому числі договору оренди майна.

Таким чином, суд вважає, що на протязі 2010-2011 років позивач не укладав правочинів щодо передання майна ДОТ «Іскра» в оренду, а тому право на користування пільгою щодо сплати земельного податку не втрачав.

Також суд спростовує посилання податкового органу на те, що саме товариство безпосередньо не займалось організацією відпочинку дітей, не здійснювало діяльність, визначену ст. 85.11.3 КВЕД «Діяльність санаторно-курортних закладів» і відповідно не має право на пільгу. Суд зазначає, що по-перше, як положення ст. 12 ЗУ «Про плату за землю» так і положення п. п. 282.1.4 п.282.1 ст. 282 ПК України звільняють від сплати земельного податку самі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій (звичайно за умови їх функціонування); по-друге, представником позивача надані суду та долучені до справи акти перевірки дотримання санітарного законодавства в ДОТ «Іскра» за 2010-2011 роки, договори та акти на поставку путівок для оздоровлення дітей в ДОТ «Іскра», укладених між ТОВ «Карат» та ТОВ «Інтерград» тощо, які підтверджують факт організації та забезпечення діяльності з боку позивача ДОТ «Іскра» у період діяльності 2010-2011 роки.

В той же час, 17.04.2012 між ТОВ «Карат» (орендодавець) та ТОВ «Ехмея» (орендар) укладено договір № 4/17, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду), комплекс будівель, споруд та майно дитячого оздоровчого табору «Іскра», що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Малигіна, 3 за плату, встановлену даним договором за винятком будівлі гуртожитку, другого поверху медсанчастини, будиночка дерев'яного, двокімнатного номеру над клубом, двокімнатного номеру у медсанчастині, які позначені на технічному паспорті жовтим кольором. Згідно п. 2.1 договору, орендна плата за цим договором становить 500 000,00 грн. в т.ч. ПДВ за весь строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на

певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Тобто, укладений у квітні 2012 року договір між ТОВ «Карат» та ТОВ «Ехмея» є в чистому вигляді договором оренди майна, в якому сторони досягли згоди щодо суттєвих умов: предмету - майна, яке передається в оренду; вартості оренди; строку оренди тощо.

Відповідно до п. 284.2 ст. 284 ПК України, якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Згідно п. 284.3 ст. 284 ПК України, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Таким чином, суд вважає, що починаючи з місяця, наступного за передачею майна дитячого табору згідно акту приймання-передачі від 27.05.2012 в оренду згідно договору, укладеного з ТОВ «Ехмея», а саме з червня 2012 року, позивач зобов'язаний сплачувати земельний податок на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 796 ЦК України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

З огляду на положення вказаної норми, суд приходить до висновку про необхідність перерахунку земельного податку за 2012 рік виходячи з загальної площі земельної ділянки.

Зауваження позивача з приводу необхідності перерахунку податку виходячи із розміру фактично переданих в оренду приміщень та прибудинкової території, суд відхиляє з посиланням на те, що норма п. 284.3 ст. 284 ПК України не передбачає пропорційного перерахунку, а положення про прибудинкову територію розповсюджується лише на багатоквартирні забудови, що також підтверджується листом Управління Держкомзему у м. Бердянськ Запорізької області.

Таким чином, розмір земельного податку за період з червня 2012 по липень 2012 року включно (термін проведення перевірки) складає 29 864,11 грн. (17 918 464,87 грн. нормативна грошова оцінка х 1% ставка земельного податку згідно п. 274.1 ст. 274 ПК України/12 х 2місяці).

В цьому випадку розмір штрафних (фінансових) санкцій становить 29 864,11 грн. х25%= 7 466,03 грн.

Таким чином, донарахування податковим органом грошового зобов'язання з земельного податку на суму 29 864,11 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 466,03 грн. є законодавчо обґрунтованим.

В решті податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012 № 0000852211 підлягає скасуванню.

Посилання позивача на необхідність застосування коефіцієнту, визначеного згідно положень п. 276.5 ст. 276 ПК України суд вважає безпідставним, оскільки вказана норма набуває чинності лише з 01.01.2015.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку про безпідставність висновків податкового органу щодо заниження земельного податку з боку ТОВ «Карат» за період з 01.01.2010 по 31.05.2012 року включно, а тому податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 24.10.2012 № 0000852211 підлягає скасуванню в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Карат» грошового зобов'язання з земельного податку на загальну суму 541 286,95 грн., в т.ч. 433 029,56 грн. за основним платежем та 108 257,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позову слід відмовити у зв'язку із необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 24.10.2012 № 0000852211 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Карат» грошового зобов'язання з земельного податку на загальну суму 541 286,95 грн., в т.ч. 433 029,56 грн. за основним платежем та 108 257,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволені решти позову відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» 1 995,78 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко