Рішення № 29250549, 06.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/367 06.02.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про відшкодування 27 134,00 грн. шкоди в порядку регресу.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Курило О.Б., довіреність № 25/12/112 від 14.12.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про відшкодування 27 134,00 грн. шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 47 131,80 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2011 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 04.08.2011 р. в судовому засіданні, зобов'язано сторони вчинити певні дії.

У судове засідання 04.08.2011 р. представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 04.08.2011 р. не з'явились, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 11.07.2011 р. про порушення провадження у справі № 8/367, розгляд справи відкладено на 01.09.2011 р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-1/428, у зв'язку зі звільненням судді Катрич В.С. з посади судді господарського суду міста Києва відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 12.04.2012 р. № 4643-VI, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 8/367.

В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 8/367 передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2012 р. справу № 8/367 прийнято до свого провадження суддею Нечаєм О.В. та призначено до розгляду на 03.10.2012 р.

У судове засідання 03.10.2012 р. представники сторін не з'явилися.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2012 р. з метою роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, судом призначено у справі судову автотехнічну експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено до надання експертного висновку. 02.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

05.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи на виконання вимог ухвали від 11.07.2011 р. про порушення провадження у справі № 8/367.

28.11.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Рувіна О.Г. про необхідність здійснення попередньої оплати вартості судової автотехнічної експертизи з клопотанням експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Калініченко Ю.В. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

З огляду на вищенаведене, дослідивши всі обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Калініченко Ю.В.

Листом від 30.11.2012 р. судом зобов'язано позивача надати в розпорядження судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Калініченка Ю.В. матеріали, необхідні для проведення експертизи та здійснити попередню оплату судової автотехнічної експертизи.

До господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулися матеріали справи № 8/367 без виконання експертизи у зв'язку з невиконанням позивачем вимог судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Калініченка Ю.В. та суду в частині надання судовому експерту необхідних матеріалів для проведення експертного дослідження та попередньої оплати судової автотехнічної експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. провадження у справі № 8/367 поновлено, розгляд справи призначено на 06.02.2013 р., зобов'язано сторони вчинити певні дії.

У судове засідання 06.02.2013 р. представник позивача з'явився, надав суду пояснення по суті пору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.02.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія» (перейменоване у Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія», далі - позивач) та Фізичною особою - підприємцем Беч Оксаною Петрівною (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 5-955/09.035 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Хюндай», державний номерний знак АТ 2899 АР.

26.02.2010 р. приблизно о 12 год. 30 хв. в с. Подобовець Міжгірського району Закарпатської області гр. Медулич В.В. керував автомобілем марки «ВАЗ» 21043, державний номерний знак 790-50 РЕ, який повертав до власного двору, не надавши перевагу в русі автомобілю марки «Хюндай», державний номерний знак АТ 2899 АР, внаслідок чого здійснив ДТП, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до постанови Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.03.2010 р. Медулич В.В. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 350,00 грн.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту № 149 від 15.04.2010 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Хюндай», державний номерний знак АТ 2899 АР, внаслідок вищезазначеної ДТП, складає 48 024,14 грн.

Вказаний у Висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту № 149 від 15.04.2010 р. розмір матеріального збитку підтверджений електронним розрахунком системи «Аудатекс», рекомендованої Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092.

Позивачем складений та підписаний страховий акт № 609 від 22.07.2010 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Хюндай», державний номерний знак АТ 2899 АР, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 47 131,80 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 609 від 22.07.2010 р., позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 47 131,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 256 від 02.06.2010 р. (на суму 20 000,00 грн.), № 286 від 16.06.2010 р. (на суму 10 000,00 грн.) та № 406 від 27.07.2010 р. (на суму 17 141,80 грн.).

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

В матеріалах справи наявна копія Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/8523762 (далі - Поліс), з якого вбачається, що цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала транспортним на законних підставах, на момент ДТП була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» згідно з вищезазначеним Полісом.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВВ/8523762 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак 790-50 РЕ.

У Висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту № 149 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля була розрахована експертом без урахування коефіцієнту фізичного зносу, як того вимагає ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Судом встановлено, що в даному випадку визначення такого показника не є обов'язковою умовою, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 р. N 1335/5/1159) (далі - Методика) вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

Як вбачається з п. 3.9. Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.

Коефіцієнт фізичного зносу розраховується за формулою, зазначеною у п. 7.37. Методики.

Згідно з п. 7.38. Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

5 років - для мототехніки.

Таким чином, оскільки відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу (копія якого додана позивачем до позовної заяви), пошкоджений автомобіль марки «Хюндай» - 2008 року випуску та є вантажним колісним транспортним засобом, строк його експлуатації станом на дату проведення експертного дослідження не перевищував строків, зазначених у п. 7.38. Методики, а тому коефіцієнт фізичного зносу в даному випадку дорівнює нулю.

Відповідно до ст. 9.1. та ч. 1 ст. 9.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на дату укладення Полісу № ВВ/8523762) обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500,00 гривень на одного потерпілого.

Полісом № ВВ/8523762 встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, в розмірі 25 500,00 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № ВВ/8523762 встановлено франшизу в розмірі 510,00 грн.

Позивачем враховано як ліміт відповідальності, так і франшизу, встановлені Полісом № ВВ/8523762 при визначенні розміру позовних вимог.

Позивач звернувся до відповідача з Претензією на суму 24 990,00 грн. б/н від 27.01.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що Претензію від 27.01.2011 р. відповідач отримав, проте в порушення норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн. (25 500,00 грн. - ліміт відповідальності, встановлений Полісом № ВВ/8523762; за вирахуванням франшизи, встановленої Полісом № ВВ/8523762, в розмірі 510,00 грн.)

Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 231,01 грн., 3 % річних в розмірі 238,26 грн. та інфляційні збитки в розмірі 674,73 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1 231,01 грн. не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 37.2. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України 12/052 від 26.09.2012 р. у справі № 4/17-3520-2011 вказана норма (п. 37.2. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в свою чергу позивач не є суб'єктом такого договору.

Крім того, Цивільним кодексом України та Законами України «Про страхування», «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується пенею.

З огляду на вищенаведене, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а тому правові підстави для стягнення суми пені відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ГПК України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Як вбачається з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1 231,01 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленого розміру 3 % та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір зазначених показників. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % та інфляційні втрати в розмірі 238,26 грн. та 674,73 грн. відповідно.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн., пені в розмірі 1 231,01 грн., 3% в розмірі 238,26 грн. та інфляційних втрат в розмірі 674,73 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 75; ідентифікаційний код: 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (01601, м. Київ, Печерський узвіз, будинок 3; ідентифікаційний код: 14229456) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., 3 % річних в розмірі 238 (двісті тридцять вісім) грн. 26 коп., інфляційні втрати в розмірі 674 (шістсот сімдесят чотири) грн. 73 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 261 (двісті шістдесят одна) грн. 89 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 29 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 11.02.2013 р.

Суддя О.В. Нечай